Тема 2. Охорона земельних ресурсів. Рекультивація порушених земель.
Питання теми
Структура земельного фонду.
Охорона земельних ресурсів.
Поняття про порушені землі.
Напрямки рекультивації порушених земель.
Основні терміни: земельні ресурси, структура земельного фонду, порушені землі, рекультивація порушених земель.
Однією із екологічних проблем, з якими зіткнулось людство, є виникнення техногенних пустель, які утворюються в результаті знищення лісів, руйнування земної поверхні, забруднення і деградації ґрунтів. Для збереження земельних ресурсів і підтримання природної рівноваги дуже важливим є відновлення порушених природних ландшафтів. Цього можна досягнути в результаті рекультивації порушених земель.
Структура земельного фонду. Світовий земельний фонд складається із земельних ресурсів всіх країн та Антарктиди. В такому випадку загальна площа земельного фонду складає 14,9 млрд. га. В статистичних довідниках наводиться площа суші без Антарктиди і Гренландії. Вона дорівнює 13,39 млрд. га.
Земельні ресурси – це вся суша на планеті. До земельних ресурсів відносять території, як території, які мають добре сформований земельний покрив, так і різноманітні природні та антропогенні пустелі, а також землі під різними антропогенними об’єктами.
На 10-му Міжнародному конгресі ґрунтознавців, який відбувся в 1974 році в Москві, був підведений “баланс” земельних ресурсів планети. Він виглядає таким чином (рис. 1).
1. Сільськогосподарські угіддя (10%). Це в основному рівнинні ділянки. Вони забезпечують врожай сільськогосподарських рослин і таким чином є джерелом продуктів харчування.
2. Луки і пасовиська (17%)
3. Ліси (28%). Ліси мають велике значення: поповнюють атмосферу киснем, дають цінну сировину – деревину, є середовищем існування тварин.
4. “Інші землі” (45%). Це пустелі, болота, території вкриті льодовиками, гори і скелі, землі, які займають будівлі, дороги, аеропорти, кар’єри, шахти.
Рис. 1. Структура земельного фонду.
Внаслідок діяльності людей зменшується територія лісів, а збільшуються території сільськогосподарських угідь, луків і пасовиськ та “інших земель”. Це зумовлює порушення природної рівноваги.
Відсоток неосвоєних земель у різних частинах планети такий:
Весь світ
26%
Африка
27%
Північна і центральна Америка
41%
Південна Америка
21%
Азія
13%
Європа
3%
Океанія
28%
США
64%
Процеси і явища, які негативно впливають на земельні ресурси, зменшують родючість ґрунтів, призводять до знищення лісів можна поділити на три групи:
1) природні процеси, які негативно впливають на земну поверхню. Це землетруси, виверження вулканів, ерозія, селі, карст;
2) природні процеси, які активізує діяльність людей. Це ерозія ґрунту, засолення ґрунтів, селі, обвали;
3) явища, повністю пов’язані з діяльністю людини. Це забруднення ґрунтів токсичними речовинами, порушення структури ґрунту, зменшення родючості ґрунту внаслідок внесення надмірної кількості добрив і пестицидів, руйнування пасовиськ через ненормоване випасання худоби, руйнування земної поверхні внаслідок видобування корисних копалин, вирубування лісів і, як наслідок, ерозія ґрунту та порушення природних систем, заболочування.
Охорона земельних ресурсів. Для охорони земельних ресурсів здійснюються такі основні заходи:
1) заходи, які направлені на збереження ґрунтів та підвищення їх врожайності (покращення структури ґрунту, впровадження сівозміни, правильне використання мінеральних та органічних добрив, боротьба з шкідниками і бур’янами, правильна агротехніка, меліорація, боротьба з ерозією ґрунту);
2) нормування вирубування лісів;
3) засипання кар’єрів і шахт;
4) закріплення схилів, ярів, та берегів річок;
5) насаджування лісів, лісових смуг;
6) раціональне використання земної поверхні;
9) запобігання надходженню забруднюючих речовин у ґрунти та навколишнє середовище в цілому;
10) рекультивація порушених земель.
Поняття про порушені землі. Добування корисних копалин, особливо відкритим способом, призвело до утворення на значних територіях порушених земель. Порушені землі – це ділянки землі, на яких в результаті господарської діяльності змінений гідрологічний режим і рельєф місцевості, порушений чи забруднений ґрунтовий покрив, знищена рослинність.
Порушені землі поділяються на дві групи:
1) землі з насипаним ґрунтом - промислові відходи, відвали пустої породи (терикони);
2) землі, порушені внаслідок видобування корисних копалин - кар’єри, провали і просідання земної поверхні.
Значні руйнування земної поверхні зумовлені добуванням корисних копалин кар’єрним способом. Іноді кар’єри займають площу до 2-3 тис га. Їх глибина сягає 100-200м і більше.
Порушені землі негативно впливають на навколишнє середовище на території, яка в 10 разів перевищує площу місць безпосереднього руйнування. В багатьох випадках порушені землі перетворюються в техногенні пустелі.
Л. В. Моторіна і В. О. Овчинніков (1975 р.) запропонували схему класифікації природно-техногенних ландшафтів, яка враховує роль природних і антропогенних факторів у їх формуванні (табл. 1).
Таблиця 1. класифікація природно-техногенних ландшафтів (за Л. В. Моторіною і В. О. Овчинніковим, 1975 р.).
Тип ландшафту
Клас ландшафту
Рівнинний природно-техногенний
Крупно-кар’єрно-відвальні
Середньо- і дрібно-кар’єрно-відвальні
Торф’яно-кар’єрні
Дренажно-відвальні
Просадочно-кар’єрно-відвальні
Забруднений і частково порушений
Штучні водосховища і зона їх дії
Гірський природно-техногенний
Кар’єрно-відвальні
Просадочно-кар’єрно-відвальні
Індустріально-відвальні
Класифікація має важливе значення для систематизації різноманітних техногенних форм порушення поверхні. Така типологія дає можливість диференціювати різні ландшафти за можливістю їх використання для проведення рекультивації.
Напрямки рекультивації порушених земель. Для використання порушених земель в господарських цілях їх необхідно відновити. Процес відновлення порушених земель називається рекультивація. В залежності від того, як буде використовуватись відновлена територія, рекультивацію здійснюють в 4-х напрямках:
· для сільськогосподарського використання (рослинництво, тваринництво);
· під лісові насадження;
· під водойми;
· під будівництво.
Рекультивацію порушених земель здійснюють у два етапи: технічний і біологічний (табл. 2).
Технічна рекультивація полягає у підготовці території: планування і розрівнювання відвалів, засипання кар’єрів, закріплення відвалі і бортів кар’єрів, утилізація порід відвалів, насипання шару ґрунту, створення під’їзних доріг.
Біологічна рекультивація полягає у відновленні порушених земель внаслідок вирощування на них сільськогосподарських рослин або насадження дерев.
Таблиця 2. основні етапи проведення рекультивації порушених земель.
Етап рекультивації
Вид робіт
Технічна
Формування відвалів з покриттям із родючого шару ґрунту
Планування поверхні відвалів
Закріпленні відвалів і бортів кар’єрів, формування терас
Захист поверхні відвалів від ерозії
Утилізація порід відвалів
Відновлення порушених земель, їх ущільнення і планування
Біологічна
Нанесення на поверхню біологічно активного шару, тимчасове озеленення
Нанесення на поверхню родючого шару ґрунту
Внесення добрив
Озеленення, підбір порід дерев, кущів і трав
Повне відновлення біологічного потенціалу порушених земель
Постійне проведення протиерозійних заходів
Відновлення естетичної цінності порушених земель
Для успішної рекультивації земель перед будівництвом кар’єрів потрібно знімати верхній родючий шар ґрунту. Необхідно знімати шар ґрунту товщиною не менше 40-60 см.
На рекультивованих землях рекомендується впроваджувати сівозміну. Органічні і мінеральні добрива потрібно вносити у дозах на 20-30% більших, ніж на поряд розташованих землях.
На рекультивованих землях доцільно створювати сади і лісові насадження, вирощувати трави.
У відповідності з видом господарського використання, виділяють такі рекультивовані типи ландшафту: лучно-пасовищний, лісовий, польовий, озерно-парковий.
Отже, земельні ресурси є одним із найважливіших природних ресурсів. Під впливом діяльності людини змінюється структура земельного фонду. Це порушує природний баланс. Саме тому потрібно здійснювати заходи спрямовані на збереження та охорону земельних ресурсів.
Одним із таких заходів є рекультивація порушених земель. Рекультивація здійснюється у два етапи – технічний і біологічний. Напрямок рекультивації залежить від типології порушених земель і від подальшого використання відновлених земель.
25 26 27 Наверх ↑