ТЕМА 8. КРЕДИТНІ СИСТЕМИ
1. Поняття, передумови становлення і структура кредитної системи
2. Походження і функції банків
3. Центральний банк та його функції
4. Комерційні банки як основа кредитної системи
5. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути їх види та операції
6. Банківські ресурси як основа функціонування банку
7. Пасивні операції комерційних банків
8. Активні банківські операції
9. Комісійно-посередницькі операції банків
10. Ризики у банківській діяльності
1. Поняття, передумови становлення і структура кредитної системи
Кредитна система - це сукупність кредитних інститутів країни, а також форм і методів організації кредитних відносин в суспільстві.
Кредитні інститути - це суб'єкт ринку, сферою професійної діяльності якого є перерозподіл тимчасово вільних коштів на засадах повернення і сплати процента.
Структура кредитної системи включає в себе:
1. Банківська системи - це сукупність різних видів банків, банківських установ у їх взаємозв'язку, що існує у тій чи іншій країні в певний історичний період.
2. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути зосереджують свої операції лише на окремих сегментах грошового ринку або окремих групах клієнтів доповнюючи діяльність банків.
3. Інфраструктура - це комплекс допоміжних засобів які забезпечують нормальне функціонування інститутів кредитної системи.
- Розрахункова мережа;
- Інкасаторське та охоронне обслуговування;
- Інформаційне забезпечення;
- Національні асоціації кредитних установ;
- Системи захисту інтересів вкладників.
2. Походження і функції банків
Зародження банківської справи припадає на 7-6 ст. До нашої ери коли у стародавньому Вавилоні деякими храмами здійснювались операції із прийому вкладів і видачі позик. Такі ж операції згодом здійснювались у Стародавній Греції та Римі, однак були уже доповнені обміном монет.
Першим банком сучасного типу вважається заснований у 1407 р. Банк «Св. Григорія» у місті Генуя. Остаточне формування банків як кредитних інститутів припадає на той період розвитку товарного господарства у 17-18 ст. Коли виникла необхідність у мережі спеціалізованих установ, які б регулювали і організовували заплутаний грошовий обіг і здійснювали у більш широких масштабах кредитні операції.
Отже, походження сучасної банківської справи полягає у діяльності Стародавніх банкірів та середньовічних міняйл.
Банки як універсальні кредитні установи сучасного типу вперше з'являються із заснуванням таких акціонерних банків як:
- Банк Англії у 1694 р.
- Банк Шотландії у 1965 р.
Сучасні банки являють собою самостійні господарюючі суб'єкти, які виробляють і реалізують власний продукт. Продуктом діяльності банків є формування грошової маси в економіці, а також надання різноманітних послуг, пов'язаних із видачею кредитів, здійсненням розрахунків, управлінням майном, наданням гарантій поручительств та консультацій.
Суть банків виражається у їхніх функціях. Основними серед яких є:
1. Кредитування економіки, що передбачає надання банкових позик підприємствам, державі і населенню на різні потреби;
2. Акумуляція тимчасово вільних грошових коштів в економіці, що передбачає залучення доходів і заощаджень суб'єктів ринку з метою їх прибуткового використання шляхом вкладення у різні види активів;
3. Організація платежів у господарстві, що пов'язано із використанням акумульованих на банківських рахунках коштів в якості засобів обігу і платежу;
4. Створення кредитних засобів обігу, що визначає надходження в оборот додаткових платіжних засобів в процесі первинної і вторинної емісії.
Основною характерною ознакою діяльності саме банку є виконання ним у сукупності трьох основних операцій:
- Залучення коштів на вклади;
- Видача кредитів;
- Здійснення розрахунків.
Дані операції дозволяють здійснювати емісію грошей в процесі депозитного і кредитно-розрахункового обслуговування всіх суб'єктів ринку.
3. Центральний банк та його функції
Центральний банк - це головний орган грошово-кредитного регулювання економіки, який наділений монопольним правом емісії банкнот і основні завдання якого полягають у кредитно-розрахунковому обслуговування інших банків та держави.
Головне призначення НБУ як центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.
Основними функціями Центрального банку є:
1. Функція емісії готівки і організація грошового обігу, що є монопольною функцією центрального банку яка передбачає випуск в обіг банкнот і монет, котрі є законними платіжними засобами на території даної країни.
2. Функція банку банків, що полягає у кредитно-розрахунковому обслуговування Центральним банком усіх інших банківських установ і визначає його роль як міжбанківського розрахункового центру і кредитора останньої інстанції.
3. Функція банку держави, що полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур та проведенні операцій із касового виконання державного бюджету та обслуговування державного боргу.
4. Функція реалізації грошово-кредитної політики, що передбачає здійснення центральним банком регулювання кредитних можливостей кредитним банком, а від так і обсягу грошової маси в обігу з метою підтримання низки темпів інфляції, економічного зростання та рівноваги платіжного балансу.
Вищим органом управління НБУ є Рада НБУ, основним керівним органом НБУ є Правління, яке забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства, та здійснює управління діяльністю НБУ.
Законодавчо-нормативною базою, яка регламентує діяльність центрального банку України є: Закон України Про банки і банківську діяльність; Про Національний банк України; Конституція України.
4. Комерційні банки як основа кредитної системи
Комерційні банки - це багатопрофільні кредитні установи, що здійснюють різні види кредитних розрахунків та інших видів фінансових операцій пов'язаних із обслуговуванням підприємств всіх секторів економіки та населення.
Основними функціями комерційного банку є:
1. Посередництво в кредиті, що полягає у мобілізації тимчасово вільних грошових коштів суб'єктів ринку і наданні їх у позику підприємствам, населенню та державі.
2. Здійснення розрахунків між суб'єктами ринку є функцією, яка визначає роль комерційного банку як основних організаторів платіжних операцій в економіці, що забезпечує весь оборот коштів у господарстві та безперебійність процесів виробництва і реалізації продукції.
3. Випуск кредитних засобів обігу є функцією, що передбачає здійснення комерційним банком емісії грошей на основі розрахункових та позичкових операцій, наслідком чого є мультиплікативне розширення депозитів, а відтак грошової маси загалом.
- Державні - статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ (Ощадбанк Укрексімбанк);
- Колективні (вітчизняні комерційні банки).
- Універсальні;
- Спеціалізовані.
Універсальні банки здійснюють усі або більшість можливих операцій дозволених чинним законодавством.
Спеціалізовані банки орієнтуються на здійснення окремих видів операцій або на обслуговування певних груп клієнтів.
5. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути їх види та операції
Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути - установи кредитної системи не банківського типу що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження держави, підприємств і населення спеціалізуючись на виконання кількох видів операцій або обслуговуванні обмеженого кола клієнтів.
Основними операціями спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є:
1. Акумуляція заощаджень підприємств і населення шляхом залучення коштів на вклади випуску цінних паперів чи продажу страхових полісів;
2. Кредитування певної галузі економіки виді господарської діяльності чи групи населення;
3. Інвестування довгострокових ресурсів у різні види цінних паперів;
4. Організація пенсійного забезпечення населення;
5. Здійснення кредитної взаємодопомоги.
Основними видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є:
1. Кредитні спілки - це кредитні установи кооперативного типу, що створюються із метою акумуляції заощаджень своїх членів та їхнього взаємного кредитування.
2. Страхові компанії - це спеціалізовані інститути, котрі за рахунок підприємств і населення формують цільові фонди грошових коштів та здійснюють виплати із них при настанні певних подій, тобто страхових випадків.
3. Пенсійні фонди - це спеціалізовані фінансові установи, головним завданням яких є акумуляція грошових коштів призначених для пенсійного забезпечення громадян по досягненню ними певного віку.
4. Інвестиційні фонди - це вид фінансово-кредитних установ, що здійснюють посередницькі операції на фондовому ринку. Вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а отримані ресурси вкладають у акції та облігації інших підприємств, що дає можливість вкладникам розміщувати свої кошти у професійно сформованих портфелях цінних паперів.
5. Фінансові компанії - це інститути кредитної системи, спеціалізацією яких є фінансування продажу товарів із відстроченням платежу. Вони акумулюють ресурси шляхом випуску власних цінних паперів і здійснюють кредитні операції, або шляхом видачі позик безпосередньо споживачам на придбання товарів або торговим підприємствам під заставу боргових зобов'язань покупців.
6. Ломбарди - це спеціалізовані установи, що здійснюють видачу позик індивідуальним особам під заставу рухомого майна. Вони видають зазвичай короткострокові позики у розмірі від 50 до 80% від вартості речей відданих у заставу.
7. Лізингові компанії - фінансові посередники, що спеціалізуються на здаванні в оренду фірмам для використання у виробничій діяльності предметів тривалого користування.
8. Факторингові компанії - фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Такі компанії створюються при банках і користуються позиками цих банків.
6. Банківські ресурси як основа функціонування банку
Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для розміщення їх у різних видах вкладень (активних та інших операцій) з метою отримання доходу.
Залежно від джерел формування усі банківські ресурси поділяються на три групи:
- Власні;
- Залучені;
- Позичені.
1. ВЛАСНІ РЕСУРСИ банку являють собою суму коштів, що належать акціонерам та засновникам банку і становлять фінансову основу його діяльності. Власні ресурси банку утворюють власний банківський капітал, він складається з основного та додаткового капіталу.
Залежно від джерел формування власний капітал банку поділяється на три складові частини:
1. Статутний капітал - це організаційно правова форма власного банківського капіталу величина якого визначається номінальною вартістю випущених банком акцій або сумою пайових внесків засновників (при реєстрації комерційного банку розмір статутного капіталу повинен становити 5 млн. Євро).
2. Резервний капітал - це власні кошти банку, що формуються за рахунок відрахувань з прибутку і використовуються для покриття витрат від поточної діяльності, а також поповнення статутного капіталу.
3. Нерозподілений прибуток - це частина прибутку банку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків і виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду.
2. ЗАЛУЧЕНІ РЕСУРСИ БАНКУ - являють собою частину банківських ресурсів, що утворюються шляхом акумуляції комерційними банками коштів юридичних і фізичних осіб на різних видах рахунків.
Акумульовані у такий спосіб банками кошти клієнтів утворюють депозити.
Депозит - це сума грошових коштів, що передані на зберігання у комерційний банк із відповідним режимом їхнього використання. Залежно від цього режиму всі депозити поділяються на два види:
1. Депозити до запитання - це грошові коштів які можуть бути в будь-який момент поповненні або вилучені на першу вимогу власника рахунку. Їх особливостями є те, що вилучення коштів може здійснюватись як готівкою так і у безготівковій формі, головним їхнім призначенням є здійснення безготівкових розрахунків, власникам таких депозитів або взагалі не виплачується процент, або його величина дуже низька.
2. Строкові депозити - це кошти юридичних та фізичних осіб розміщені у банку на визначений термін із виплатою фіксованого проценту та обмеженнями на довгострокове вилучення з рахунків. Їх особливостями є те що величина процентних ставок визначається розміром і строком депозиту а головне призначення полягає в отриманні їхніми власниками доходу у вигляді процентів на розміщені кошти.
3. ПОЗИЧЕНІ БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ являють собою частину банківських ресурсів що формується шляхом отримання комерційним банком позик на грошовому ринку тобто не депозитними методами акумулювання ресурсів. Метою такого акумулювання є надання комерційним банком можливості порівняно швидко отримати кошти у разі непередбачених обставин.
Основними способами формування позичених банківських ресурсів є:
1. Отримання позик на міжбанківському ринку, що передбачає здійснення операцій із надання комерційними банками кредитів один одному.
2. Отримання кредитів у центральному банку, що передбачає здійснення операцій із залучення коштів комерційного банку у центрального банку як кредитора останньої інстанції.
3. Випуск власних боргових зобов'язань, що передбачає залучення ресурсів шляхом емісії комерційним банком власних облігацій та векселів.
4. Продаж цінних паперів із зворотнім викупом (операція РЕПО), що являє собою операцію в процесі якої комерційний банк продає наявні у нього цінні папери іншій фірмі або банку із зобов'язанням викупити їх через певний строк по заздалегідь узгодженій ціні.
7. Пасивні операції комерційних банків
Всі операції комерційних банків залежно від основних особливостей залучення і розміщення коштів поділяються на три групи:
Пасивні операції - операції, які пов'язані з формуванням власного капіталу та ресурсної бази банку, забезпечують проведення активних операцій з метою досягнення запланованих показників доходності та є запорукою ліквідності та платоспроможності.
За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції:
Операції з формування власних ресурсів охоплюють:
^ операції з формування статутного капіталу;
> Операції з формування резервного капіталу;
> Операції з формування страхового капіталу;
^ операції з формування іншого капіталу банку спеціального призначення, який створюється за рахунок банківського прибутку і використовується відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою банку;
^ операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.
Позичені ресурси банку мобілізуються через здійснення:
> Пасивних кредитних операцій - це операції банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших банках та в НБУ);
> Пасивні інвестиційні операції - це операції банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.
Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямами через проведення активних операцій.
8. Активні банківські операції
Активні операції являють собою такий вид операцій в процесі яких комерційні банки розміщують наявні в них ресурси з метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності.
В залежності від ступеня їхньої ліквідності вони поділяються на такі групи:
1. Первинні резерви являють собою вкладення банку у безпосередньо ліквідні форми які можуть бути негайно використані для погашення його зобов'язань.
2. Вторинні резерви - це короткотермінові вкладення банку, що приносять незначний дохід, але можуть бути із мінімальними затратами перетворені на безпосередні платіжні засоби.
3. Надані кредити - це сукупність усіх виданих комерційним банком позик клієнтам на задоволення їхніх виробничих і споживчих потреб.
4. Інвестиції - це такий вид банківських активів який відображає вкладення ресурсів комерційного банку у різні цінні папери з метою отримання доходу у формі дивідендів та процентів або ж внаслідок збільшення ринкової ціни цінних паперів.
5. Основні засоби і нематеріальні активи - це такий вид розміщення банківських ресурсів який спрямований на забезпечення належних умов роботи самого банку.
Активні операції банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентських рахунках в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).
9. Комісійно-посередницькі операції банків
- Комісійно-посередницькі операції - це операції, що проводяться банком за певну плату у вигляді комісії і супроводжуються не формуванням чи розміщенням ресурсів, а переміщенням уже наявних банку коштів клієнта за його розпорядженням, а також операції, які взагалі не пов'язані із рухом грошей.
Основними видами комісійно-посередницьких операцій банку є:
1. РОЗРАХУНКОВО КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ передбачають обслуговування платіжного обороту клієнтів банку у безготівковій та готівковій формах.
2. ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ - це банківські операції які пов'язані із обміном однієї валюти на іншу, що передбачає купівлю продаж банком іноземної валюти за національну або ж інші валюти.
Обмін валюти може здійснюватися комерційним банком за допомогою трьох основних видів валютообмінних операцій:
- Операції спот - це такий вид валютних операцій при яких момент укладання угоди збігається із моментом її виконання, а валюта постачається продавцем покупцю не пізніше як через два робочі дні;
- Операції форвард передбачають постачання валюти пізніше як через два робочі дні з моменту укладання угоди, але за курсом зафіксованим в момент її укладання;
- Своп операції - це операції які передбачають поєднання купівлі продажу двох валют на умовах негайної поставки із одночасним укладенням протилежної угоди на умовах форвард.
3. ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ - це такі операції банку які пов'язані із управлінням майном і виконанням інших послуг за дорученням і в інтересах клієнтів на правах його довіреної особи.
4. ГАРАНТІЙНІ ОПЕРАЦІЇ передбачають видачу комерційними банками поручительств гарантій та інших зобов'язань за своїх клієнтів, що передбачають їх виконання у грошовій формі.
Дані операції означають, що банк бере на себе зобов'язання здійснити платіж за власний рахунок у тому разі якщо клієнт за якого він поручився буде неспроможний це зробити.
Основними видами гарантійних операцій банку є:
1. Гарантії погашення кредиту і проценту за ним;
2. Гарантії відшкодування збитків через невиконання клієнтом умов комерційних договорів;
3. Гарантії вексельних зобов'язань клієнтів.
5. КОНСУЛЬТАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ
Передбачають надання банками своїм клієнтам консультацій із фінансово- економічних питань, банківської справи і організації бізнесу, а також різного роду операцій необхідної для забезпечення нормальної господарської діяльності клієнта.
10. Ризики у банківській діяльності
Банківський ризик являє собою імовірність фінансових втрат комерційних банків у наслідок настання певних подій.
Основними видами банківських ризиків є:
1. Кредитний ризик - це ймовірність несплати позичальником основного боргу та проценту за користування кредитом. Основними методами захисту від кредитного ризику є:
А) попередня оцінка кредитоспроможності позичальника і визначення його фінансового стану;
Б) встановлення вимог щодо забезпечення кредиту, а також отримання гарантій і поручительств третіх осіб;
В) диверсифікація кредитного портфеля банку.
2. Процентний ризик - можливість виникнення несприятливого співвідношення між отримуваними та виплачуваними процентними ставками, що призводить до скорочення банківського прибутку або появи збитків. Мінімізація процентного ризику здійснюється шляхом оперативного управління структурою банківських активів і пасивів з метою врівноваження тих їхніх статей які є найбільш чутливі до зміни ринкової норми проценту.
3. Валютний ризик - ймовірність того, що зміна обмінних курсів іноземних валют призводить до збитків ринкової вартості його активів і пасивів виражених в іноземній валюті. Основними методами захисту від валютного ризику є хеджування, що полягає в укладанні додаткових протилежних строкових угод на купівлю-продаж валюти, доходи за якими могли б компенсувати ймовірні збитки банку за основними валютними операціями.
4. Ризики незбалансованої ліквідності - це можливість втрат у наслідок невідповідності окремих статей активів і пасивів банку за величиною і строками.
Основні способи зниження даного ризику передбачають:
А) залучення банком ресурсів на більш тривалі строки;
Б) наявність в активах достатньої величини первинних і вторинних резервів;
В) забезпечення можливості оперативного залучення коштів на міжбанківському ринку.
Для успішної діяльності банків велике значення має їх стабільність. Банківська стабільність означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків.
Система контролю за діяльністю комерційних банків охоплює:
- Зовнішній контроль;
- Державний контроль ( НБУ, ДПА);
- Зовнішній аудит (незалежні аудиторські фірми);
- Внутрішній контроль;
- Внутрішній банківський аудит (ревізійні відділи банку);
- Ревізійні комісії.