Тема 3. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, що обслуговує реалізацію товарів та нетоварні платежі в економіці. Тобто гроші виконують свої функції у процесі грошового обігу. Об'єктивною основою грошового обігу є товарне виробництво. Він обслуговує усі стадії суспільного відтворення, а характерною особливістю є те, що гроші перебувають в бігу постійно. Грошовий обіг виступає засобом балансування національного продукту і національного доходу.

Суб'єктами грошового обігу є всі учасники відтворювального процесу.

В залежності від форми руху грошей, грошовий обіг поділяється на дві складові частини:

• готівковий, який являє собою рух готівки у формі банкнот і розмінної монети, що обслуговує реалізацію товарів та послуг і здійснення інших можливих платежів;

• безготівковий, який являє собою рух грошей у формі послідовних записів на рахунках в банківських установах або у формі зарахування взаємних вимог.

Грошова маса - вся сукупність грошей, випущених в обіг, що перебувають у розпорядженні суб'єктів ринку. Для оцінки кількісних змін грошового обігу та розробки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання використовуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Критерієм поділу грошової маси на грошові агрегати є ступінь ліквідності активів. З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу і виділяє такі агрегати:

М0 = готівкові гроші (гроші поза банками);

М1 = М0 + депозити до запитання;

М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (наприклад, валютні

Заощадження);

М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями.

Грошова база - це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Грошова база включає в себе усю готівку, випущену в обіг центральним банком та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ.

Швидкість обігу грошей - це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб'єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операцій за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів та послуг.

Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:

Р О

V =                                                                             , де

М

V - швидкість обігу грошей;

Р -рівень цін на товари та послуги;

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізуються;

М - маса грошей, що перебуває в обігу.

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів одноіменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.

Закон грошового обігу полягає у тому, що протягом даного періоду часу для обігу необхідна лише певна, об'єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Емісія грошей являє собою випуск грошових знаків у всіх формах, що призводить до збільшення загальної грошової маси в обігу. Первинна емісія - це випуск в обіг грошей у готівковій і безготівковій формах, що здійснюється центральним банком. Вторинна емісія являє собою випуск грошей у безготівковий платіжний оборот, що здійснюється комерційними банками в процесі кредитування депозитних і розрахункових операцій. Максимальна величина грошової маси, що може бути створена системою комерційних банків в процесі вторинної емісії, може бути визначена за допомогою формули:

1

ЛМ = • Д0 де г

АМ - приріст грошової маси в обігу;

Г - норма обов'язкових резервів, встановлена для комерційних банків;

Д0 - початкова сума депозитів, внесена у комерційні банки.

Величина, обернено пропорційна нормі обов'язкових резервів, називається депозитним мультиплікатором (т) і показує, у скільки разів може збільшитись грошова маса порівняно із сумою початково внесених депозитів, внаслідок кредитно-розрахункових операцій банку:

Т = 1 , де

Г - норма обов'язкових резервів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9  Наверх ↑