Тема 10: Механізм міжнародних розрахунків.
Поняття та форми міжнародних розрахунків.
Міжнародні розрахунки провадяться перш за все у зовнішній торгівлі, за надані послуги та некомерційні операції при кредитуванні і русі капіталів між країнами, у тому числі пов'язаному із будівництвом об'єктів за кордоном при наданні різного роду допомог, підтримок.
Розрахунки грошові - процес пред'явлення та задоволення у грошовій формі вимог та зобов'язань, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обігу сукупного суспільного продукту, національного продукту та національного доходу. Розрахунки грошові поділяються на готівкові і безготівкові.
Розрахунки міжнародні - регулювання платежів по грошових зобов'язаннях та вимогах, що виникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Серед міжнародних розрахунків переважають платежі по зовнішній торгівлі, послугах, кредитах та інвестиціях. Міжнародні розрахунки в основному здійснюються через банки за допомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитними установами кореспондентських рахунків. Ці рахунки здійснюються переважно у безготівковому порядку.
Експортери та імпортери і банки, що здійснюють розрахунки, вступають у певні відносини, пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів, звичаями та правилами. Міжнародні банківські правила та звичаї певним чином уніфіковані. На ефективність міжнародних розрахунків впливають валютні курси при обміні валют.
Більшість міжнародних розрахунків здійснюється безготівковим шляхом за допомогою записів на рахунках банків. Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні відділи та кореспондентські відносини з іноземними банками, які супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків у даному банк) і "ностро" (даного банку в інозмних)..
Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банки звичайно підтримують необхідні валютні позиції в різних валютах відповідно до структури і строків наступних платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.
Основними посередниками в міжнародних розрахунках виступають банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі між банківських кореспондентських відносин здійснюється рух валюти між різними країнами.
Суб'сктами міжнародних розрахункових операцій є експортери, імпортери і банки.
В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів і операційне оформлення платежів.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є: умови зовнішньоторговельних контрактів; валютне законодавство; особливості банківської практики; міжнародні правила і "звичаї" тощо.
Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються у міжнародній практиці, подібні до тих, що мають місце у внутрішньо економічних розрахунках. Це інкасо, акредитив, банківські перекази.
Інкасова форма міжнародних розрахунків здійснюється у відповідності з Уніфікованими правилами по інкасо, що видані Міжнародною торговою палатою. Ділиться на інкасо з попереднім акцептом документів та інкасо з негайною оплатою. З метою гарантії та прискорення платежу часто розрахунки здійснюються по телеграфу.
Акредитивна форма розрахунків регламентується Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів. Документарний акредитив пов'язаний з представленням товарних документів при яких банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту. В цьому бере участь кілька банків. Переваги перед іншими має безвідкликний та підтверджений першокласним банком акредитив. Якщо поставки регулярні, то використовується поновлюваний акредитив, при комплексних поставках може застосовуватись трансферабельний акредитив, котрий може бути переказаний другому бенефіціару в іншій країні. Авансові платежі або оплата вже отриманого товару здійснюються шляхом банківського переказу валюти імпортером експортеру.
Види платежів та механізм їх проведення.
Для задоволення потреб у забезпеченні платежів та зобов'язань по виконанню договору банки надають багаточисельний інструментарій, який враховує різноманітні інтереси як покупця так і продавця.
Можна використовувати такі види платежів:
Платежі на відкритий рахунок (clean payment). Продавець поставляє товар без гарантії платежу, покупець переказує гроші на день платежу. Продавець не отримує ніяких гарантій з боку покупця. Тому такі умови платежу можливі тільки на території однієї країни чи між фірмами, які добре знають один одного і у зовнішній торгівлі рідко зустрічаються.
Безвідкликне зобов'язання здійснити платіж (irrevocable under taking). Передача документів проти безвідкличного підтвердження покупця, оплата рахунку в назначений день.
Банківський переказ. Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження, дає доручення банку здійснити переказ валюти па користь експортера і повідомляє про це експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках (під копірку) і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей.
Порядок виконання банківського переказ такий:
- Переказ відбувається у відповідності з умовами укладеною контракту проти повідомлення продавця про відвантаження;
- Експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника;
- Експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру;
- Імпортер подає заявку на переказ;
- Імпортер отримує товар;
- Банк імпортера отримавши заву на переказ робить списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента;
- Банк експортера перевіряє одержані документи;
- Списує гроші з рахунку банка імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника;
- Передає документи про отримання банком грошей і виписує з рахунку клієнта.
Дебіторське доручення. Дебіторським дорученням боржник дає свою згоду на те,
Що кредитор списуватиме з його (боржника) рахунку дебіторську заборгованість. Порівняно з методом переказу технічно це здійснюється у зворотному напрямку. Дебіторське доручення дає змогу стягувати гроші двома різними методами.
Повноваження на стягування - найзручніша і найпоширеніша форма стягування грошей за дебіторським дорученням. До неї вдаються в усіх випадках, коли платежі здійснюється нерегулярно і/або різними сумами (наприклад, рахунки за електроенергію, повідомлення про сплату податків, страхові премії за автомобілі, членські внески), причому платник завжди має змогу в разі якоїсь невідповідності чи помилки протягом шести місяців анулювати платіж.
Факторинг. Являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, зв'язані з постачанням товарів або наданням послуг.
Переказний вексель (комерційна тратта). Це безумовний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Цей метод платежу більш ризикований, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть з наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншою покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитків.
Передоплата. Метод міжнародного платежу, який супроводжується досить відчутним тиском на покупця. Продавець може вимагати передоплати за умов, коли доходить висновку, що кредитоспроможність покупця дуже мала, або коли ризик неконвертованості дуже великий. Проте навіть за таких умов продавець може не вимагати передоплати, якщо є загроза втрати ринку на користь конкурентів.
На жаль, сьогодні у зовнішньоекономічній практиці У крани для вітчизняних підприємств, які ще не створили для себе на світовому ринку іміджу надійного партнера, встановлюються невигідні умови розрахунків за експортно-імпортними операціями: в експортних угодах передбачається післяплата, а при імпорті — передоплата.
Консигнація. Метод, який означає, що покупець не зобов'язаний оплачувати товар доти, поки його не продадуть. Він настільки невигідний для продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як і у випадку з методом відкритого рахунка; продаж товару з використанням консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.
Банки надають у розпорядження економіки для забезпечення і проведення платежів у зовнішній торгівлі два класичних інструменти: інкасо та акредитив. Окрім того, для забезпечення вимог купівельної ціни при певних умовах може бути і платіжна гарантія.
Інкасо (платіж проти документів) (cash against documents) - це банківська операція в наслідок якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари чи надані послуги, або підтвердження того, що ця сума буде виплачена в певні строки.
Експортер після відвантаження товару передає своєму банку документи, якими підтверджує не тільки відвантаження, але і передачу власності на товар. Одночасно він дає вказівку своєму банку передати ці документи покупцю через його банк проти платежу.
Основні умови:
D/P (documents against payment) проти платежу - передача документів покупцеві тільки супроти платежу готівкою чи переказом.
D/A (documents against acceptance) проти акцепту - банк покупця має право передати йому документи при умові, що він акцептує виставлений продавцем вексель. Цей вексель (акцепт) або залишається до дня платежу в банку адресата, або висилається продавцю через його банк.
Інкасо ділиться на чисте (фінансове) і документарне (комерційне.)
При чистому інкасо використовується тільки фінансові документи.
На практиці використовується документарне інкасо в двох варіанта: проти платежу (Dß) та проти акцепту (Da).
Механізм документообороту при інкасо можна представити так:
• Відправлення документів / проти платежу;
• Експортер віддає товар перевізнику / транспортній компанії;
• Експортер отримує транспортні документи;
• Експортер передає своєму банку інкасове доручення, коносамент, рахунок-фактуру, страховий поліс;
• Документи згідно умов;
• Банк повертає 6-й екземпляр інкасового доручення, в якості розписки, клієнту;
• Документи пересилаються авіапоштою банку імпортера;
• Банк імпортера авізує (повідомляє)) імпортера про отримання документів;
• Імпортер перевіряє документи та оплачує їх (виставляє платіжне доручення або чек);
• Банк видає імпортеру комерційні документи;
• Платіж переказується банком імпортера в банк експортера:
• Банк експортера зараховує їх на рахунок постачальника;
• Імпортер отримує товар.
Інкасо без документів (paperless collection). Якщо товар відвантажено продавцем і відправлено повітряним чи наземним транспортом, то не виключено, що товар, який терміново потрібен покупцю, прибуде швидше, ніж папери відправлені поштою. У таких випадках документи відправляються разом з товаром і за адресою банку в країні покупця. Цей банк отримує розпорядження та інструкції від банку телексом або через комп'ютерну систему "СВІФТ".
Ці умови рекомендується використовувати, у тих випадках, коли продавець впевнений у хорошому фінансовому (положенні)) статусі покупця.
Акредитив (Letter of credit) - це угода, за якою банк зобов'язується на прохання клієнта провести оплату документів третій особі, на користь якої відкритий акредитив (бенефіціару).
Акредитив дає продавцю гарантію отримати платіж від покупця. Експортер отримує зобов'язання банку, який відкриває акредитив, за котрим він отримає гроші у випадку, якщо всі документи будуть відповідати умовам контракту.
Для продавця важливо, щоб усі документи відповідали умовам акредитиву, так як банк перевіряє їх дуже скрупульозно. Він же несе повну відповідальність перед покупцем. І якщо виявиться, що документ не повністю відповідають умовам акредитиву, банк, тим не менш, виплачує всю суму акредитиву і несе усю комісію. У випадку використання переказних векселів /трат/, банк зобов'язується провести оплату, акцепт або облік (негоціацію) тратти, яка виставлена бенефіціантом.
В залежності від обумовленості виплат з акредитиву бувають:
• Документарний товарний акредитив, виплати з якого обумовлені представленням комерційних та фінансових документів;
• Грошовий акредитив - іменний документ, в якому вказане доручення виплатити гроші отримувачу на протязі обумовленого періоду при дотриманні вказаних в ньому умов.
У зовнішній торгівлі, в основному, використовуються документарні акредитиви. Ця форма розрахунків характерна активною участю банків і направлена па захист інтересів продавця, так як гарантує оплату товару. Ця форма зручна і для посередників, так як дає можливість перетворити товар у гроші зразу після відвантаження.
Порядок використання документарного акредитиву:
1- Умови контракту;
2- Імпортер отримує повідомлення експортера про і готовність відвантажити товар;
3- Імнортер подає в банк заяву на відкриття акредитиву і його умови;
4- Банк експортера отримує звістку про відкриття акредитиву;
5- Бенефіціар отримує звістку про відкриття акредитиву;
6- Бенефіціар відвантажує товар;
7- Бенефіціар представляє комерційні документи в банк;
8- Банк експортера відсилає документи в банк імпортера;
9- Банк експортера отримує грошове покриття від банку імпортера;
10- Банк експортера перевіряє документи і проводить платіж;
11- Отримавши документи банк вирішує питання акредитиву і передає документи покупцю;
12-покупець отримує право власності на товар.
Акредитив існує у різних формах, які відрізняються одна від одної домовленістю про обсяги забезпечення і моменти прийняття на себе ризику:
1. Відкликний акредитив. Відкликний акредитив в будь-який час може бути змінений чи анульований банком-емітентом (у більшості випадків за вказівкою наказодавця акредитиву без попередньго повідомлення бенефіціара). Таким чином такий акредитив не має ніякого правового платіжного зобов'язання банку. Тільки тоді, коли банк-емітент чи його банк-кореспондент провів платіж по документах, відклик акредитиву залишається без юридичної сили.
2. Безвідкликний акредитив. Цей акредитив дає бенефіціару високий ступінь впевненості в тому, що його поставки чи послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитиву. Безвідкликний акредитив при поданні усіх передбачених документів і виконанні усіх умов є твердим зобов'язанням платежу банка-емітента.
Безвідкликний акредитив існує у таких двох формах: безвідкликний непідтверджений акредитив та безвідкликний підтверджений акредитив.
За проведену роботу та для відшкодування кредитного ризику і ризику банків при здійсненні операцій нараховуються комісійні.
Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторгових угод.
Валютно-фінансові умови є одним із головних елементів торгової угоди. Вони визначають яку валюту, в який час, у якій сумі та у якій формі експортер отримає кошти за проданий товар, надані послуги, а імпортер оплатить за ввезений ним з-за кордону товар чи отримані послуги.
Ці умови включають такі основні елементи: валюту ціни, валюту платежу, умови платежу, форми розрахунків, засоби платежу, застереження.
Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром.
Міжурядові угоди встановлюють загальні принципи розрахунків, а у зовнішньоторгових контрактах чітко сформульовані подібні умови.
Валюта ціни. Від вибору валюти ціни поряд з її рівнем, розміром процентної ставки по кредиту залежить у певній мірі валютна ефективність угоди. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і вищеназвані фактори, що впливають на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядових угод та звичаїв.
Якщо валюта обох контрагентів не користується достатнім комерційним попитом, то в якості валюти ціни вибирають валюти тих країн, які відкривають конвертовані рахунки по руху капіталів для нерезидентів.
З метою страхування ризиків ціна контракту вказується у декількох валютах чи валютному кошику.
Існує п'ять основних способів визначення цін товарів:
1. Тверда фіксація цін при укладені контракту, при якій ціни не змінюються в період його виконання. Цей спосіб застосовується при тенденції до зниження цін на світових ринках.
2. При підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни (на основі котирування певного товарного ринку на день поставок), а ціна сама встановлюється в процесі виконання угоди. Цей спосіб, як правило, практикується при тенденції до підвищення ринкових цін.
3. Ціна твердо фіксується при укаданні контракту, але міняється, якщо ринкова ціна зміниться у порівнянні з контрактною, наприклад, у розмірі, що перевищує ±5%.
4. Динамічна (змінна) ціна у залежності від зміни елементів витрат, наприклад при замовленні обладнання. (В умовах високої кон'юктури в інтересах замовника
Встановлюються обмеження: загальна границя limit зміни ціни чи поширення "динаміки " лише на частину витрат у короткий період).
5. Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, частина встановлюється у динамічній формі.
Валюта платежу - валюта, в якій повинно бути погашено вимогу імпортера (чи позичальника). При нестабільності валют ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж - як правило, в валюті країни-імпортера.
Якщо валюта ціни і валюта платежу не співпадають, то в контракті обумовлюється курс переказу 1-шої у 2-гу (або по паритету на базі СДР, чи ринковому курсу валют). В контракті встановлюються умови переказу:
• Курс певного виду платіжного засобу - телеграфного переказу по платежах без тратт чи векселя по розрахунках, зв'язаного з кредитом;
• Уточнюється час котирування (напередодні чи на день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої крани);
• Обумовлюється курс, за жим проводиться переказ; як правило, середній курс, інколи курс продавця чи покупця, на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.
Неспівпадання валюти ціни і валюти платежу - один із найпростіших методів страхування валютних ризиків.
Ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення - імпортер (боржник).
Умови платежу. Серед них розрізняють: готівкові платежі, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу.
До готівкових міжнародних розрахунків відносяться розрахунки в період від моменту готовності товарів, що експортуються, до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру. Таким чином, платіж фактично проводиться після прибуття товарів у порт призначення, за винятком платежів проти повідомлення про відвантаження товару.
Традиційно, в залежності від специфікації товару та домовленості контрагентів імпортер здійснює платіж на певній стадії: при отриманні повідомлення-підтвердження про завершення погрузки товару в порту відправлення; супроти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та інше), інколи з правом відстрочки платежу на 5-7 днів і при поставка нафти - 30 днів; супроти прийому товару імпортером у порту призначення.
В залежності від виду товару інколи застосовуються змішані умови розрахунків: частково - платіж проти отримання товарних документів; кінцево - після прийняття товарів, котрі після прибуття в порт необхідно змонтувати чи перевірити якісні характеристики товару, так як вони могли погіршитися в період транспортування.