Тема 4 Правове регулювання посередницької діяльності на біржі
1. Види біржових посередників.
2. Поняття брокерського місця.
3. Особливості правового статусу брокерських контор.
4. Особливості посередництва на біржовому ринку цінних паперів
5. Договірне регулювання взаємовідносин між брокерськими конторами та їх клієнтами.
1. Види біржових посередників
Біржові угоди укладають професійні посередники біржового ринку, які або отримують від своїх клієнтів доручення на здійснення біржових операцій, або діють за власною ініціативою.
Найчастіше посередниками при здійсненні операцій виступають брокери, які, як правило, є працівниками брокерських фірм. В широкому розумінні під брокером розуміють акредитовану особу, яка професійно займається посередницькою діяльністю при укладенні різного роду угод. Розрізняють брокерів, які укладають угоди з товарами, цінними паперами, валютою на відповідних біржах; фрахтових брокерів, страхових брокерів, що здійснюють посередництво між страховою компанією та її клієнтами та ін.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про товарну біржу" брокери є фізичними особами, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі.
Згідно з п. 1 Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15.01.1997р. № 9 брокер - це фізична особа, яка є уповноваженою особою брокерської контори або учасника торговельно-інформаційної системи, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.
Брокери не укладають угод за свій рахунок, а діють від імені клієнтів та за їх рахунок. На відміну від агента, брокер не є представником однієї із сторін, а діє на підставі окремих доручень, кожне з яких він зобов'язаний виконати лише в межах наданих йому повноважень.
Брокер-покупець (брокер, що представляє інтереси покупця) - біржовий брокер, який подав заявку на купівлю товару, або висловив бажання купити товар при обговоренні пропозиції на продаж.
Брокер - продавець (брокер, що представляє інтереси продавця) - біржовий брокер, який подав заявку на продаж товару, або пропонує товар при обговоренні пропозиції на купівлю.
Інколи біржові угоди укладаються через незалежних брокерів - фізичних осіб, зареєстрованих як підприємці, які займаються біржовим посередництвом. Але в основному угоди укладаються через спеціалізовані брокерські фірми та контори.
Крім брокерів, на біржовому ринку посередницькою діяльністю займаються дилери. Закон України "Про товарну біржу" про дилерів не згадує. У Правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією діяльність, яка по суті є дилерською (від свого імені та за власний рахунок для власних потреб чи з метою подаьшого перепродажу) чомусь називається брокерською.
Визначення поняття "дилер" наводиться в п. 1 Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, відповідно до якого дилер — це фізична особа, яка є уповноваженою особою брокерської контори або учасником торговельно-інформаційної системи, що здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.
Отже, дилер є професійним посередником в біржових угодах, який діє від свого імені і за свій рахунок. На відміну від брокера, дилер на деякий час стає власником об'єкта угоди.
У світовій біржовій практиці існує кілька назв посередників, що здійснюють біржові операції від свого імені і за свій рахунок. В залежності від географічного розташування біржі та її спеціалізації їх називають торговцями, дилерами, принципалами, операторами. Термін "джоббер" найбільш характерний для англійських бірж. Термін "дилер" широко використовується в США. Останнім часом він застосовується і в Україні
.
Метою посередництва дилерів є отримання прибутку, який в даному випадку буде різницею між ціною продажу та ціною купівлі товару, валюти, цінних паперів, яка виникає у зв'язку із зміною їх курсу.
2. Поняття брокерського місця
На товарній біржі кожен її член має право відкрити власну брокерську контору незалежно від величини внеску до статутного фонду. Крім того, брокерськими конторами можуть визнаватися юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового брокерського місця.
Так, наприклад, на Українській аграрній біржі брокерською конторою вважаються:
■ Юридичні особи - засновники біржі, або їх незалежні підрозділи;
■ Юридичні особи (за винятком нерезидентів, їх постійних представництв), які уклали угоду з біржею про придбання права користування біржовим місцем - члени біржі.
Брокером вважається фізична особа, яка діє за дорученням брокерської контори на проведення операцій купівлі-продажу біржового товару. Вказане доручення повинне бути завірено підписом керівника, головного бухгалтера, скріплене печаткою брокерської контори і зареєстровано виконавчою дирекцією в журналі реєстрації брокерів.
Брокерські контори несуть повну адміністративну і фінансову відповідальність перед біржею за зобов'язаннями брокерів, що випливають з їх діяльності.
На Українській аграрній біржі існує дві категорії брокерських місць - повні брокерські місця (типу "А") і неповні (пільгові)) брокерські місця (типу "Б").
Брокерське місце типу "А" дає право брокерській конторі здійснювати повний перелік біржових операцій, передбачених правилами біржової торгівлі. Праю користування повним брокерським місцем може бути придбане на період:
■ Всіх біржових сесій по торгівлі всіма видами біржового товару на спотових, форвардних і ф'ючерсних умовах протягом 180 календарних днів, починаючи з першої біржової сесії, що припадає на початок цього періоду і закінчуючи першою біржовою сесією, що відбувається після закінчення цього періоду (включно);
■ Всіх біржових сесій по торгівлі всіма видами біржового товару на спотових, форвардних і ф'ючерсних умовах протягом 360 календарних днів, починаючи з першої біржової сесії, що припадає на початок цього періоду і закінчуючи першою біржовою сесією, що відбувається після закінчення цього періоду (включно).
Брокерське місце типу "Б" дає право брокерській конторі здійснювати операції виключно з продажу сільськогосподарської продукції і сировини без права здійснення операцій з продажу чи купівлі іншого біржового товару. На відкриття неповного брокерського місця мають право безпосередні виробники сільськогосподарської продукції і сировини.
Право на користування брокерським місцем типу "Б" можна придбати на термін 360 днів. Вартість права користування брокерськими місцями:
Брокерські місця типу "А":
■ На термін 180 днів - сума, еквівалентна 6000 дол. США;
■ На термін 360 днів - сума, еквівалентна 10 000 дол. США.
Брокерські місця типу "Б" - сума, еквівалентна 2000 дол. США.
Плата за право користування брокерським місцем вноситься протягом 5 робочих (банківських) днів з дня укладення Угоди про набуття статусу члена біржі (придбання права користування брокерським місцем). Брокерська контора має право брати участь в проведенні біржових торгів після здійснення повної оплати за право користування біржовим місцем. Угоди від імені біржі підписуються головою Біржового комітету.
У разі існування поважних причин, юридична особа, яка уклала Угоду про набуття статусу члена біржі, може звернутися до виконавчого директора з проханням продовжити термін перерахування коштів до 10 робочих днів. У разі порушення термінів перерахування коштів, вказаних вище, Угода розривається і прийняття зав від такої юридичної особи на укладення нової Угоди не приймається протягом наступних 180 днів.
Додатково до вартості права користування біржовим місцем юридичні особи, які бажають набути статус члена біржі, оплачують вартість "комплекту брокера", який складається з вартості методичного матеріалу, пропусків, програмного забезпечення, і т.ін.
Юридична особа, яка бажає укласти Угоду про набуття статусу члена біржі (придбання права користування біржовим місцем) повинна подати наступні документи:
■ Нотаріально завірені копії установчих документів і свідоцтва про реєстрацію;
■ Довіреності на ім'я брокерів укладати угоди від імені і за дорученням брокерської контори завірену підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою брокерської контори;
■ Довідку з банку, в якому відкритий поточний рахунок;
■ Баланс підприємства на останню звітну дату, завірений підписами керівника і головного бухгалтера і скріплений печаткою;
■ Нотаріально завірену картку зразків підписів брокерів і відбитку печатки брокерської контори.
Юридичні особи, які придбали право користування брокерським місцем, мають право укладати строкові угоди на термін, який не може перевищувати терміну дії Угоди про набуття статусу члену біржі.
Кількість повних брокерських місць не обмежується. Кількість неповних брокерських місць становить 25
.
Придбання брокерською місця є необхідною умовою членства на валютній секції Української міжбанківської валютної біржі.
Відповідно до Правил членства у валютній секції Української міжбанківської валютної біржі брокерське місце - це право проведення операцій на біржовому ринку залежно від визначеної категорії брокерського місця.
Кандидат у члени валютної секції стає ним після переказу відповідної суми- вартості брокерського місця (за умови виконання інших вимог до вступу) на рахунок біржі. З організаційної точки зору брокерське місце - це місце на торговому майданчику ("місце в "піті"). Кожен член секції може мати лише одне брокерське місце.
Після придбання брокерського місця членом валютної секції юно стає його власністю. Кожен член секції сплачує щомісячно додаткові внески (плату) за користування брокерським місцем.
Допускається перепродаж брокерського місця та здавання його в оренду власником іншим банкам- кандидатам у члени валютної секції, які виконали встановлені вимоги до вступу. Такі дії можливі лише з дозволу біржі.
Якщо член валютної секції хоче продати своє брокерське місце, він звертається із завою до дирекції біржі, в якій вказує ціну продажу. При навності кандидата на купівлю місця і згоді контрагентів з ціною брокерського місця, що продається, дирекція біржі виступає посередником в угоді.
При продажу членом валютної секції свого брокерського місця (втраті прав власності на нього) його автоматично виводять з членів секції. При здачі в брокерського місця в оренду, член секції втрачає можливість брати участь у торгах та використовувати здане в оренду брокерське місце. При цьому членство у секції не припиняється.
3. Особливості правового статусу брокерських контор
Біржову торгівлю на біржі здійснюють брокерські контори або брокерські фірми. Брокерська фірма - підприємств з правами юридичної особи, створене іншим підприємством - членом біржі.
Брокерська контора, якпідприємство з правами юридичної особи, підлягає держаній реєстрації в порядку, передбаченому ст. 58 Господарського кодексу7 України. Член біржі, який створює брокерську контору, надає їй майно у володіння на правах власності або на правах оперативного управління Брокерська контора, згідно із стаутом, має право самостійно укладати посередницькі та інші договори, відкривати поточні та вкладні рахунки в банках, бути платником податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Особливість використання прибутку брокерською конторою полягає втому, що він належить власнику контори.
У світовій біржовій практиці брокерські контори, як правило, створюються у формі акціонерних товариств. У вітчизняній практиці - найчастіше у формі товариств з обмеженою відповідальністю або приватних підприємств (якщо членом біржі є фізична особа).
Крім того, брокерські контори часто створюються у формі дочірніх підприємств. Правовою підставою діяльності брокерської контори на біржі є надання їй брокерського місця на підставі договору, який укладається між членом біржі та біржовим комітетом, або іншим уповноваженим на це органом. Цей договір передбачає вартість брокерського місця, кількість працюючих на біржі брокерів від однієї брокерської контори, кількість їх помічників, права та обов'язки сторін, строк дії договору та ін. Крім того, кожна брокерська контора для належного її функціонування на біржовому ринку додатково реєструється на біржі. При цьому їй присвоюється номер та комерційний код.
До штату брокерської контори входять керівник, брокери та необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори та брокери призначаються членом біржі, який створив брокерську контору, якщо інше не передбачено у договорі між брокерською конторою та членом біржі. Кількість персоналу, що працює на біржовому ринку визначає член біржі, який створив брокерську контору, виходяи з обсягів біржового обороту.
Порад з організацією самостійної брокерської контори члени біржі практикують створення відокремленого госпрозрахункового підрозділу у межах власного підприємства, який виконує функції брокерської контори.
Відокремлений госпрозрахунковий брокерський підрозділ підприємства не підлягає державній реєстрації, діє на підставі положення, затвердженого підприємством, і не є юридичною особою. Такий підрозділ може укладати посередницькі та інші угоди, передбачені положенням, від імені підприємства. Підприємство передає йому майно в оперативне управління. Підрозділ веде завершений облік своєї діяльності, має баланс. Порядок управління і планування діяльності підрозділу, а також оплати праці, ціноутворення, склад доходів та витрат визначаються в положенні про підрозділ. Прибуток, одержаний від діяльності відокремленого брокерського підрозділу, належить і передається підприємству, що є платником податків та інших обов'язкових платежів до бюджету. Підприємство несе відповідальність за результати діяльності підрозділу.
Брокерська служба, організована у формі внутрішнього структурного підрозділу підприємства, функціонує відповідно до статуту цього підприємства, а також положення про такий підрозділ. Підрозділ здійснює посередницькі операції від імені і за дорученням підприємства, користується його рахунками в банку. Підприємство несе повну відповідальність за результати роботи такого підрозділу.
4. Особливості посередництва на біржовому ринку цінних паперів
Посередницьку діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, відповідно до ст. 26 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" можуть здійснювати лише торговці цінними паперами, якими можуть бути банки, а також акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та інші товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.
Торговці цінними паперами вправі здійснювати комісійну та комерційну діяльність з цінними паперами.
Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи (брокерська діяльність)).
Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок (дилерська діяльність).
Здійснення комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах, як виключної діяльності, допускається на основі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в порядку, передбаченому Ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів від 14.03.2001р.
Ліцензія на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видана торговцям цінними паперами, які мають статутний фонд у розмірі не менше, ніж 17000 грн., а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менше, ніж 3400 грн.
Для того, щоб отримати ліцензію, торговець повинен розробити і погодити з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку Положення про діяльність торговця цінними паперами, яке має містити:
1) Порядок укладання угод;
2) Порядок роботи з клієнтами;
3) Порядок здійснення діяльності з випуску цінних паперів;
4) Порядок здійснення комісійної діяльності з цінними паперами;
5) Порядок здійснення комерційної діяльності з цінними паперами;
6) Порядок здійснення діяльності з похідними цінними паперами (фондовими деривативами);
7) Облік та звітність щодо операцій з цінними паперами;
8) Облік та звітність щодо коштів клієнтів;
9) Перелік ознак фінансових операцій, що підлягають обов'язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";
10) Вимоги до ідентифікації осіб з урахуванням вимог законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
11) Вимоги щодо обліку та зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, та всієї документації про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після її проведення.
Ліцензію на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.
Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:
■ Цінними паперами власного випуску;
■ Акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.
При прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів. Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати фондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.
Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції)), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.
5. Договірне регулювання взаємовідносин між брокерськими конторами та їх клієнтами
Взаємовідносини клієнтів та брокерських фірм складаються на підставі укладених між ними договорів. Біржа в межах своєї компетенції може регламентувати взаємовідносини біржових посередників та їх клієнтів, застосовувати у встановленому порядку санкції до біржових посередників, які порушують встановлені нею правила взаємовідносин біржових посередників з клієнтами.
В умовах налагодженого механізму зарубіжної біржової торгівлі, що грунтується на багаторічних традиціях та високому рівні стандартизації товарів, взаємовідносини брокерів з клієнтами порівняно прості і не супроводжуються оформленням великої кількості різних документів. На весь цикл біржової угоди (від моменту вказівки клієнта своїй брокерській фірмі на здійснення угоди, переданої по телефону, до моменту повідомлення клієнту по телефону брокерською фірмою про укладену на біржі угоду) потрібно кілька хвилин, незалежно від того, де розміщується клієнт і біржа.
У практиці вітчизняної біржової торгівлі між брокерською фірмою (конторою) та її клієнтом переважає укладання і оформлення таких основних документів:
■ Договір на брокерське обслуговування;
■ Договір доручення клієнта брокерської фірми (контори) на здійснення біржової угоди;
■ Звіт брокера (брокерської контори) клієнту про виконану роботу згідно з дорученням.
Відносини між продавцем (покупцем) товару - членом біржі (власником або орендарем
Біржового місця без права членства в біржі) і створеною ним власною брокерською конторою угодою на брокерське обслуговування, як правило, не оформляються. Вони можуть будуватися на основі статуту (положення) про брокерську контору.
5.1. Договір на брокерське обслуговування
Договір на брокерське обслуговування укладається між брокерською конторою і клієнтом, (юридичною або фізичною особою), які бажають продавати або купувати товари через біржу чи конкретну брокерську фірму (контору). Це, як правило, договір на тривале обслуговування, тобто безстроковий. Основна його особливість, відмінність від інших договорів, полягає в тому, що сам собою він не передбачає виконання ніяких платежів і розрахунків, що важливо дати зрозуміти клієнтам при налагодженні ділових контактів. Цей договір регламентує взаємовідносини, обов'язки і відповідальність сторін лише у випадку, якщо клієнт доручає брокеру укласти від його імені конкретну угоду на біржі. Інакше кажучи, договір на брокерське обслуговування має силу тоді, коли між клієнтом і брокером укладено інший договір (договір доручення) або доручення оформлено іншим обумовленим у договорі на брокерське обслуговування способом (наприклад, гарантійним листом).
Потенційно укладення договору на брокерське обслуговування має на меті, з одного боку, підбір і формування брокерами постійної клієнтури, а з другого - вибір підприємствами та підприємцями брокерської фірми (контори), яка надавала б їм послуги на постійній основі і якій можна було б довіряти.
На практиці ця мета не завжди досягається і договір на брокерське обслуговування укладається
Рідко.
Разом з тим, договір виконує важливу функцію - він є правовою основою, що визначає права, обов'язки і відповідальність сторін при здійсненні конкретних операцій.
Після укладення договору на брокерське обслуговування або договору доручення клієнт повинен надати брокерській фірмі (конторі)) окреме доручення на право укладати угоди від його імені. Тільки за наявності такого доручення може бути дійсним біржовий контракт, яким оформляється укладена брокером за дорученням клієнта біржова угода.
До підписання угоди на брокерське обслуговування і видачі доручення брокеру на здійснення від його імені біржових угод клієнт повинен уважно вивчити зміст цього договору. Важливо знати, що зміст такого договору не регламентується і не обов'язково має бути єдиним для всіх клієнтів брокера. Всі умови договору погоджуються між сторонами (незважаючи на те, що на практиці часто використовуються типові або публічні договори. Винятком можуть бути лише ті положення договору,
Які передбачені правилами торгівлі тієї біржі, де брокер виконуватиме доручення клієнта.
Важливими умовами договору, на які необхідно звернути особливу увагу при підготовці до його укладення, є форми і розміри брокерської винагороди та відповідальність сторін.
Брокерська винагорода є цною послуги брокерської фірми (контори) і встановлюється за згодою сторін, виходячи із співвідношення попиту і пропозиції на посередницькі послуги.
Брокерські фірми (контори) стягують плату з клієнтів за надані їм послуги переважно у двох форма:
■ Як відсоток від суми укладеної угоди (в середньому 2-10%);
■ Як частина різниці між сумою угоди за ціною клієнта і сумою угоди за фактичною ціною (часто ця частина винагороди становить 50% від суми "виграшу")
■ .
Конкретний рівень брокерської винагороди, як свідчить практика, залежить від багатьох чинників: щільності і конкуренції на ринку брокерських послуг, від досвідченості і конкретних інтересів клієнтів, їх фінансового стану, від конкретної ситуації та інтересів брокера. Рівень брокерської винагороди залежить і від типу угоди. Наприклад, у випадку укладення угоди з умовою (див. Тему "Біржові угоди") рівень брокерської комісії може бути вищим, оскільки тут, по суті, наявні дві угоди.
В договорі на брокерське обслуговування обумовлено форми і розміри відповідальності сторін у разі невиконання його умов, а також гарантії відшкодування збитків, яких зазнала одна сторона з вини іншої сторони у разі невиконання нею договірних зобов'язань.
Однією з форм гарантії для брокера є внесення клієнтом на його рахунок застави щодо прийнятого до виконання договор у-доручення. Критерієм розміру такої застави може бути рівень брокерської винагороди плюс передбачений в угоді штраф за невиконання клієнтом зобов'язання.
Наприклад, брокерські комісійні за укладення угоди передбачено в розмірі 5% її суми, а штраф, що виплачується клієнтом з порушення зобов'язань - 50% суми винагороди (відповідно до умови договору на брокерське обслуговування). Якщо попередня сума угоди становить 10000 грн., то сума застави, що вноситься клієнтом на рахунок брокерської фірми за цією угодою до її виконання, буде дорівнювати 750 грн.
При уклада ні договору на брокерське обслуговування брокер повинен попередити клієнта про порядок виставлення товару на біржові торги і зняття з них. На деяких біржа діє правило, за яким заявлений або проданий протягом біржового торгу товар переноситься на наступний торг і не може бути знятий з торгів, якщо не буде проданий, наприклад, протягом 3 місяців.
5.2. Договір доручення на укладення біржової угоди
Договір доручення (у зарубіжній практиці наказ-доручення клієнта брокеру, що узгоджується переважно по телефону) укладається між клієнтом і брокерською фірмою (конторою) на здійснення конкретної угоди купівлі-продажу товару на біржі. По суті, він є продовженням, конкретизацією договору на брокерське обслуговування.
Можливі два варіанти:
■ Укладення договору доручення, виходячи з умов, передбачених в договорі на брокерське обслуговування;
■ Укладення договору доручення без укладання договору на брокерське обслуговування за разовими контрактами між брокерською конторою і клієнтом. Цей варіант супроводжується для брокерської контори підвищеним ризиком, пов'язаним з можливим невиконанням клієнтом зобов'язань, тому його умови варто доповнити нормами про відповідальність сторін і санкції в разі невиконання взятих зобов'язань. Це дасть змогу брокерській фірмі позбутися ненадійних клієнтів (так званих "повітряних продавців", які не мають власного товару і лише намагаються заробити на нелегальному посередництві)).
На відміну від договору на брокерське обслуговування, договір доручення передбачає вчинення реальних дій і виникнення зобов'язань, за невиконання яких сторони несуть відповідальність. Потрібно пам'ятати, що умови договору доручення в майбутньому стають підставою для оформлення біржового контракту.
При укладенні договору доручення брокер повинен отримати від клієнта доручення на право здійснення угоди від його імені, якщо договір на брокерське обслуговування раніше не укладався і такого доручення не було.
В договорі доручення ціна товару, його кількість, сума угоди, розмір брокерської винагороди повинні зазначатись цифрами і літерами. У пункті "Якість товару" потрібно зазначити номер стандарту або технічних умов, стан продукції тощо.
Формулювання окремих умов угоди не повинно допускати двозначності їх тлумачення, що на практиці часто призводить до виникнення суперечок при виконанні біржових контрактів і розрахунків клієнтів з брокерами.
При оформленні доручення необхідно чітко зазначити такі умови:
■ Ціна товару;
■ Місцезнаходження товару;
■ Надання гарантій брокеру (складських розписок, гарантій оплати);
■ Конкретний термін і умови поставки товару;
■ Форми розрахунків за товар (попередня оплата, акредитив, інкасо та ін.);
■ Форми і розміри оплати брокерських послуг.
Договір доручення або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.
Після укладення брокером угоди, її реєстрації на біржі, внесення біржового збору за реєстрацію угоди та оформлення біржового контракту по одному примірнику контракту направляють кожному клієнту (контрагенту) для виконання поставки і розрахунків.
Разом з біржовим контрактом брокерська фірма передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору доручення. У звіті брокера подається розрахунок остаточної суми винагороди брокерській фірмі за надані посередницькі послуги (з урахуванням фактичної ціни і суми угоди).
Окремі брокерські фірми не вважають звіт брокера документом, який є підставою для оплати клієнтом їх послуг, а лише "кошторисом витрат", і практикують складання і підписання сторонами акту здавання-приймання робіт, передбачених договором-дорученням, на основі якого клієнт оплачує послуги брокера.
Основна
Бобкова АГ, Моісеєв Ю.О. Біржове право: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. -200с.
Дмитрукб.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 2001.
Сідар.В. Біржове право: конспект лекцій. - Тернопіль, 2004.
Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2003.
Додаткова
Берекницька О., Соколовська Н. Брокерська контора: особливості діяльності // Все про бухгалтерський облік. - 2001. - № 12 (9 лютого).
Деркач Т. Основні принципи та правила здійснення посередницької діяльності // Збірник систематизованого законодавства. - 2006. - № 2. - С. 50-53.
Малаховская О. О биржевом брокерском месте // Бизнес (прилож.). - 2000. - 24 апреля.
Подорванова Н. Фінансові посередники фондового ринку // Бухгалтерія. - 2002. - № 6/1.
Хрустенко Р. Боженко І Професійна діяльність на ринку цінних паперів у контексті торгівлі цінними паперами // Бухгалтерія. - 2002. - № 36.
Чижмар Ю. Правовий статус посередників на товарних біржах // Право України. - 2000. - № 2.
Чуркин А. Коммерческое представительство на фондовой бирже// Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - С.68-70.
Фурман В. Шляхи активізації розвитку брокерської діяльності в Україні // Економіст.- 2005.- №1.- С.58-60.
Нормативні акти
Господарський кодекс України від 16.01.2003р. № 436-ІУ.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-ІУ.
Про товарну біржу. Закон України від 10.12.1991р. № 1956-ХІІ.
Про цінні папери і фондовий ринок. Закон України від 23.02.2006р. № 3480-ІУ.
Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні. Закон України від 30.10.1996р. № 448/96-ВР.
Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні. Закон України від 10.12.1997р. № 710/97-ВР.
Про зерно та ринок зерна в Україні. Закон України від 4 липня 2002 року № 37-ІУ.
Про затвердження плану заходів з реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006-2010 роки. Розпорядження КМУ від 07.03.2006 р. N 131-р
Положення про депозитарну діяльність. Рішення ДКЦПФР від 26.05.1998р. № 61.
Щодо звітування торговцями цінними паперами про укладені ними угоди з купівлі-продажу цінних паперів перед фондовими біржами. Рішення ДКЦПФР від 31.07.98р. № 100.
Про здійснення державного контролю за діяльністю фондових бірж, депозитаріїв та торговельно- інформаційних систем. Рішення ДКЦПФР від 08.05.2001р. № 144.
Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії^ видачі дубліката та копії ліцензії.
Рішення ДКЦПФР від 26.05.2006 N345
Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності. Рішення ДКЦПФР від 29.10.2002р. № 321.