Лекція № 5. Адвокатська етика
1. Сутність поняття „адвокатська етика".
2. Етичні аспекти взаємин адвокатів з клієнтами.
3. Етичні аспекти взаємин адвокатів з судом.
4. Етичні аспекти взаємин адвокатів з колегами-адвокатами.
5. Відповідальність за порушення правил адвокатської етики.
1. Сутність поняття „адвокатська етика".
Етика з давньогрецької означає звичай, характер. Етика - це наука про мораль та моральність, яка надає цим ідеальним та абстрактним категоріям відносної визначеності, системності, упорядкованості. Адвокатська етика - це розділ професійної етики, що визначає правила поведінки адвокатів виходячи з особливостей цієї юридичної професії та вимог до неї.
Адвокатська етика має своєю метою допомогти виховати і системно осмислити моральні принципи, що існують у суспільстві (направлена на розвиток особистісних якостей адвоката), та сформувати у суспільстві позитивну оцінку інституту адвокатури як сукупності моральнісних особистостей. Етика - це система орієнтирів для адвоката, адже він несе відповідальність за долю інших людей, відповідно - за всі свої вчинки та дії.
Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.
Світовій практиці відомі етичні кодекси адвокатів - кодекси, що являють собою сукупність етичних правил професійної поведінки адвокатів. У сша ще 1908 р. З'явилися правила професійної етики, що містили в собі 70 параграфів. Це був перелік правил та порад щодо питань взаємовідносин з судом та колегами, добросовісного ставлення адвоката до своїх обов'язків, чесності та відвертості, призначення гонорару.
Зу „про адвокатуру" встановлює дотримання правил адвокатської етики як один із основних обов'язків адвоката.
Правила адвокатської етики було схвалено вкка 1.10.1999 р. Вони складаються з преамбули і 9 розділів: загальні положення, основні принципи адвокатської етики, відносини адвоката з клієнтами, відносини адвоката з судом та іншими учасниками судового процесу, відносини між адвокатами, дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката, адвокатське об'єднання як суб'єкт відносин щодо забезпечення дотримання правил адвокатської етики, відповідальність за порушення правил адвокатської етики.
Основні принципи адвокатської етики:
• Незалежність;
• Дотримання законності;
• Домінантність інтересів клієнтів;
• Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами;
• Конфіденційність;
• Компетентність та добросовісність;
• Чесність і порядність;
• Повага до адвокатської професії;
• Культура поведінки;
• Обмежене рекламування діяльності адвокатів.
2. Етичні аспекти взаємин адвокатів з клієнтами.
Адвокат надає правову допомогу згідно з чинним законодавством про види адвокатської діяльності на підставі угоди з клієнтом про надання правової допомоги або за призначенням особи, що здійснює дізнання, слідчого чи суду в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством україни.
В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта.
В угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені:
А) прізвище, ім'я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи — клієнта;
Б) ті ж відомості щодо особи, яка уклала угоду, якщо договір укладається не особисто клієнтом;
В) прізвище, ім'я та по батькові адвоката (або назва адвокатського об'єднання), який надаватиме правову допомогу, та його адреса;
Г) зміст доручення: яка саме правова допомога має надаватися за угодою і де вона має надаватись;
Д) розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо);
Е) розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення;
Є) підписи осіб, що уклали угоду.
До підписання угоди адвокат має повідомити клієнту, в яких галузях права він спеціалізується, якщо така спеціалізація має місце, а на прохання клієнта — також відомості про стаж роботи адвокатом, наявність досвіду у веденні певної категорії справ та обставини, що можуть вплинути на можливе виникнення конфлікту інтересів.
Приймаючи доручення на надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані.
Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними.
До укладення угоди з клієнтом адвокат повинен з'ясувати у нього, чи він не зв'язаний нерозірваною угодою з іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням) на виконання тотожного, або такого, що частково збігається за обсягом, доручення, а також з'ясувати, з яких причин клієнт бажає відмовитись від подальшого надання йому правової допомоги іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням).
Якщо ці причини пов'язані з нерозумінням клієнтом об'єктивних характеристик його доручення, обсягу професійних прав та обов'язків адвоката, тощо, адвокат повинен дати клієнту відповідні роз'яснення.
Якщо клієнт наполягає на заміні адвоката, що виконує доручення, адвокат може прийняти доручення після того, як угоду з іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням) буде розірвано.
Неприпустимо прямо або опосередковано схиляти клієнта до зміни адвоката, якщо немає об'єктивних підстав вважати, що подальше надання правової допомоги клієнту іншим адвокатом може завдати шкоди його інтересам.
Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема, спонукати свідків до давання завідомо неправдивих свідчень, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу, тощо), використовувати свої особисті зв'язки для впливу на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим правилам.
Адвокат повинен з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обгрунтовані рішення відносно суті свого доручення.
Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе:
1) Обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;
2) Вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;
3) Необхідність виїзду у відрядження;
4) Важливість доручення для клієнта;
5) Роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;
6) Досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;
7) Особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
8) Характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;
9) Професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
3. Етичні аспекти взаємин адвокатів з судом.
Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та про статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно.
Адвокат не повинен пред'являти позовних вимог, клопотань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього не грунтуються на чинному законодавстві, окрім випадків, коли нормативний акт, що регулює спірні відносини, сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.
В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:
1) Намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами;
2) Робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи або давати їм свідомо неправильну правову оцінку;
3) Подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;
4) Посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; або на подані клієнтом докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими;
5) Порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.
Схиляння адвокатом підзахисного, сторін в процесі та свідків до давання завідомо неправдивих пояснень та свідчень або експертів до надання завідомо неправдивих висновків — категорично забороняється.
Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями;
У випадку вчинення судом тиску на адвоката — не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.
Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством.
Адвокат не повинен приймати доручення на ведення в суді справи клієнта, направленого до нього суддею, який братиме участь в судовому розгляді цієї справи.
Адвокат повинен виявляти активність у збиранні та наданні доказів у справі, що розглядається судом. Адвокат повинен прагнути формулювати процесуальні документи, усні заяви, клопотання, виступи таким чином, щоби унеможливити їх невірне тлумачення. Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмовитись посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обгрунтовані сумніви щодо їх правдивості.
Адвокат не повинен повідомляти учасникам процесу або свідкам свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, їх правової оцінки, суті закону, обсягу прав та обов'язків сторін, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт.
Адвокат повинен уникати позапроцесуального спілкування по суті справи, що є предметом судового розгляду, з учасниками процесу, які не є його клієнтами, і має здійснювати таке лише у формах та з метою, що не суперечить чинному законодавству та цим правилам і лише у випадках, коли це є необхідним для належного виконання доручення.
Адвокат повинен уникати спілкування з суддею в будь-яких формах, окрім передбачених законодавством, по суті справи, що розглядається судом, і не повинен спонукати до цього клієнта. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
У відносинах з іншими учасниками процесу адвокат повинен:
1) Бути стриманим і коректним;
2) Реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;
3) При допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні, брутальній, знущальній формі, або формі, що принижує їх честь та гідність.
4. Етичні аспекти взаємин адвокатів з колегами-адвокатами.
Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах колегіальності, взаємної поваги представників адвокатської професії, дотримання професійних прав адвокатів, слідування всім основним принципам адвокатської етики.
Адвокат не повинен допускати по відношенню до іншого адвоката:
1) Висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;
2) Поширення свідомо неправдивих відомостей про нього;
3) Спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним угоди про надання правової допомоги;
4) Спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу виконуваного ним доручення;
5) Намагань схилити до укладення угоди про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об'єднання до іншого адвоката;
6) Навмисного введення іншого адвоката в оману стосовно справи, в судовому розгляді якої вони обидва беруть участь, щодо місця і часу проведення судових засідань, результатів розгляду справи судами різних інстанцій, наявності доказів (і намірів їх представити), які в дійсності не існують, намірів свого клієнта, які стосуються предмета спору і ведення справи, умов мирової угоди, що пропонується.
Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об'єднання, виборних органів адвокатури або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) в органи адвокатури, наділені дисциплінарними повноваженнями по відношенню до адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством україни.
Адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації (або поширення іншим способом) відомостей, що ганьблять іншого адвоката, якщо цього не вимагають його власні законні інтереси, інтереси його клієнта або адвокатури україни.
Адвокат не повинен обговорювати з клієнтами обставини, що стосуються особистого життя іншого адвоката, його матеріального стану, походження, національної належності та інші обставини, що стосуються адвоката, які не мають відношення до суті доручення.
Адвокат не може вдаватись до антиреклами стосовно іншого адвоката (адвокатського об'єднання) або використовувати цей метод при рекламуванні своєї діяльності.
Адвокат не має права вимагати винагороду від іншого адвоката за направлення йому клієнта.
5. Відповідальність за порушення правил адвокатської етики.
За порушення правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат:
1) Не забезпечив ознайомлення останнього з цими правилами;
2) Не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;
3) Своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником правил адвокатської етики.
При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише за винні порушення.
Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
У випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам цих правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури.
Дії адвоката, що відповідають роз'ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарною стягнення.