12. Словянофіли

Вчення про самобутність слов. народу, про його винятковість. Несприйняття зах. шляху  розвитку. Захист самодержавства та православя. Проте словянофілів завжди зараховували до до опозиції. Суперечність поглядів у поєднанні консервативних  і прогресивних ідей. 1839 – словянофіли вперше заявили про себе. Фомяков та Кірієвський виступили зі статтями в яких формувались офіційні доктрини словянофільства. Фомяков «Про старе і нове», Кірієвський «У відповідь Фомякову». 1845 – завершення формулювання терміну. Словянофіли формулювали свої ідейні положення на сторінках журналу «Москвітянин». Слофянофіли звертаються до класичної нім філософіїдля обгрунтування своїх поглядів. Термін «словянофіли» - випадковий, виник у полеміці. Вони вважали себе русолюбами, але в історіографії залишились словянофілами. Проіснували до 70-х рр ХХст. Деякі вважали,що словянофіли закликалиповернутися до минулого. Однак ця думка є хибною. Словянофіливітали прогрес досягнення цивілізації.Вони вважали, що слід запозичувати у заходу корисне. Вважали, що слід іти вперед, однак тим шляхом, який дозволить уникнути революцій і потрясінь. Той шлях європеїзації небезпечний, проте, ця європеїзація охопила лише верхівку соц драбини. Це не подобалося центральному керівництву – заборона активності діяльності. 1849 заарештовано Аксакова та Самарінаі на кілька міся ців кинули до петропавловської фортеці. Нове покління ссловянофілів – Самарін, Кошелєв та ін.