Лекція 4. СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит.
2. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію.
3. Сукупний попит–сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги.
1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Фактори, що визначають сукупний попит
Сукупний попит (AD) – це той реальний обсяг продукції, яку готові купити макроекономічні суб’єкти за кожного рівня цін. Тобто сукупний попит - це сума витрат всіх макроекономічних суб’єктів (домашніх господарств, фірм, держави й сектору закордон) на кінцеві товари й послуги протягом року: АD= СВ+ВІ+ДЗ+ЧE (4.2).
ВВП за витратами: ВВП= СВ+ВІ+ДЗ+ЧE.
Відмінність між вищенаведеними формулами: ВВП за витратами є сумою фактичний витрат всіх макроекономічних суб’єктів, які вони здійснили протягом року, в той же час формула сукупного попиту відображає витрати макроекономічних суб’єктів, які вони мають намір здійснити.
Крива сукупного попиту
Запропонована модель сукупного попиту діє за умови незмінної кількості грошей та спирається на рівняння кількісної теорії грошей.
ГM х ШОГ = PЦ х ВВП (4.3), де:
ГМ – пропозиція грошей (грошова маса, кількість грошей у обігу);
ШОГ – швидкість обігу грошей;
РЦ – рівень цін;
ВВП – реальний обсяг ВВП.
Спадаючу траєкторію кривої сукупного попиту можна пояснити трьома ефектами: 1) ефект реального багатства або ефект матеріальних цінностей (реальних грошових запасів) (ефект Пігу); 2) ефектом процентної ставки (ефектом Кейнса); 3) ефектом імпортних закупівель (ефект чистого експорту, або ефект Манделла-Флемінга).
1. Ефект реального багатства, або ефект матеріальних цінностей (реальних грошових запасів), (ефект Пігу): якщо рівень цін підвищується, то величина реальних грошових запасів (реального багатства – відношення номінального багатства індивідуума, виражене в грошовій формі, до загального рівня цін) зменшується. Люди почувають себе біднішими, ніж раніше, і скорочують величину споживання, а оскільки споживчі витрати є частиною сукупного попиту, то величина АD знижується.
2. Ефект процентної ставки (ефект Кейнса): якщо рівень цін підвищується, то зростає попит на гроші, оскільки потрібно більше грошей для купівлі товарів, що подорожчали. Люди знімають гроші з банківських рахунків; можливості банків з видачі кредитів скорочуються; “ціна” грошей (“ціна” кредиту), тобто процентна ставка зростає; подорожчання кредиту знижує величину інвестиційного попиту, що є частиною сукупного попиту; і, отже, величина АD знижується.
3. Ефект імпортних закупівель (ефект чистого експорту, або ефект Манделла-Флемінга): якщо рівень цін у країні підвищується, то товари цієї країни стають відносно більш дорогими для іноземців, і тому експорт скорочується. Імпортні товари стають відносно більш дешевими для громадян цієї країни, тому імпорт збільшується. В результаті чистий експорт скорочується, а оскільки він є частиною сукупного попиту, то величина АD знижується.
Нецінові фактори сукупного попиту спричиняють пересування кривої сукупного попиту праворуч (у випадку збільшення) або ліворуч (у випадку зменшення).
1. Зміни у споживчих витратах домашніх господарств. Вони можуть здійснюватись під впливом таких факторів:
а) добробут споживачів; б) заборгованість споживачів за кредитами; податки на споживачів; очікування споживачів.
2. Зміни в інвестиційних витратах, які можуть відбуватися під впливом таких факторів:
а) процентна ставка; б) очікувані прибутки від інвестицій; в) податки з фірм; г) технологія; д) надмірні потужності.
3. Зміни в державних закупівлях.
4. Зміни у витратах на чистий експорт можуть бути обумовлені дією таких нецінових факторів:
а) національний дохід інших країн; б) валютні курси.
Вплив нецінових факторів на сукупний попит
2. Сукупна пропозиція. Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію
Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який підприємства (фірми) готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).
AS = f (РЦ;СеВ) (4.4).
Класична модель сукупної пропозиції – це модель, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від рівня цін, оскільки заробітна плата й ціни є абсолютно гнучкими.
Класична модель описує економіку в довгостроковому періоді. Довгостроковий період – це період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватися до цін на товари таким чином, щоб у економіці підтримувалась повна зайнятість.
Довгострокова крива сукупної пропозиції відображує виробничі можливості країни й будується на таких умовах:
а) обсяг виробництва обумовлений лише кількістю факторів виробництва та існуючою технологією і не обумовлений рівнем цін;
б) зміни у факторах виробництва й технології відбуваються поступово;
в) економіка функціонує за умов повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг виробництва ВВП дорівнює потенційному;
г) ціни та номінальна заробітна плата є гнучкими, їх зміни підтримують рівновагу на ринках.
За даних умов крива сукупної пропозиції вертикальна. Вона характеризує потенційний рівень обсягу виробництва (тобто обсяг виробництва за умов повної зайнятості, при якому ресурси економіки використовуються повністю, а безробіття перебуває на природному рівні).
Класична модель сукупної пропозиції
Отже, у класичної моделі сукупна пропозиція не залежить від цін.
Кейнсіанська модель сукупної пропозиції - це модель, згідно з якою між рівнем цін і сукупною пропозицією існує пряма залежність, оскільки заробітна плата є негнучкою в короткостроковому періоді.
Кейнсіанська модель пояснює зв’язок між рівнем цін і сукупною
пропозицією в короткостроковому періоді (зазвичай протягом року) та базується на таких передумовах: а) неповна зайнятість у економіці; б) ціни на товари та номінальна заробітна плата жорсткі (не гнучкі).
Кейнсіанська модель сукупної пропозиції
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або депресії. Обсяг реального ВВП тут нижчий від потенційного. Ця ділянка показує, що за високого рівня безробіття та інших незадіяних ресурсів можна розширити виробництво без збільшення витрат на одиницю продукції й підвищення рівня цін.
Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде до зростання цін.
Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки за умов повної зайнятості. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну потужність. Тобто додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Цей відрізок, зазвичай, збігається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції.
Ціновими факторами, які визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції, є зміна процентної ставки та зміна рівня цін.
Нецінові фактори (зміни в яких приводять до зміни витрат на одиницю продукції) й зсувають криву AS ліворуч (зменшення сукупної пропозиції) або праворуч (збільшення сукупної пропозиції). До них належать:
1) зміна цін на ресурси. Відбувається під впливом таких чинників:
а) наявність внутрішніх ресурсів; б) ціни на імпортні товари; в) домінування на ринку.
2) зміни в продуктивності ресурсів (відношення реального обсягу виробництва до затрат).
3) зміни економічних правових норм можуть призвести до змін витрат на одиницю продукції в результаті дії таких чинників: а) податки; б) субсидії; в) державне регулювання економіки, яке може призвести до зменшення або збільшення середніх витрат.
Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції AS переміщується:
- вліво вгору (AS3), коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва;
- вправо вниз (AS2), коли сукупна пропозиція зростає.
3. Сукупний попит - сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
Економічна рівновага на основі моделі AD-AS
Економічна рівновага – це такий стан економічної системи (в першу чергу ринку), коли пропозиція задовольняє попит або попит відповідає пропозиції. Можна сказати, що економічна рівновага – це рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, яка породжує рівноважний валовий внутрішній продукт і рівноважні ціни.
Крива АD1 – початкова крива сукупного попиту; AS1 – початкова крива сукупної пропозиції; ASд - довгострокова крива сукупної пропозиції, яка бере початок у точці потенційного валового внутрішнього продукту.
Точка Т1 - точка короткострокової рівноваги, як результат перетину AD1 та AS1, і одночасно – точка довгострокової рівноваги, як результат перетину кривих AD1, AS1 і ASд. Отже, в точці Т1 має місце подвійна рівновага (короткострокова й довгострокова). Вона може забезпечуватись лише в умовах повної зайнятості.
Якщо припустити, що при незмінній сукупній пропозиції AS1 сукупний попит зменшиться порівняно з потенційною величиною AD1, а його величина переміститься вліво в положення АD2 , то короткострокова рівновага буде в точці Т2, що порушує довгострокову рівновагу (Т2 – ВВП2 –PЦ2). Якщо, навпаки, при незмінному сукупному попиті (АD1) короткострокова сукупна пропозиція зменшиться відносно потенційної величини (AS1), а її крива переміститься в положення AS2, то короткострокова рівновага буде забезпечена в точці Т3, що порушує довгострокову рівновагу (Т3 – ВВП3 – PЦ3).
Короткострокова рівновага означає: кількість товарів, що покупці бажають купити, дорівнює тій кількості, яку підприємці хочуть виробити.
Довгострокова рівновага означає, що кількість товарів, яку покупці бажають купити, дорівнює потенційним можливостям економіки.
Графік короткострокової і довгострокової рівноваги в умовах зменшення сукупного попиту.
Припустимо, що сукупний попит (АD) значно зменшився. Фірми (підприємства), переконавшись у тому, що товари продаються повільніше, ніж виробляються, – переглянуть свої плани. Їхня короткострокова реакція на скорочення сукупного попиту (АD) буде обумовлюватися тим, що заробітна плата (та інші ресурсові ціни) тимчасово не знизиться. За цих умов на падіння сукупного попиту підприємства відреагують частково зменшенням реального ВВП до ВВП2, та частково - зниженням товарних цін до РЦ2.
Зазначені зміни в поведінці підприємств графічно відображуються зміщенням кривої сукупного попиту (АD) ліворуч, у положення АD2.
Коли економіка досягне точки Т2, в якій перетинаються криві АD2 і AS1, заплановані витрати й реальний ВВП знову врівноважаться внаслідок зниження цін до РЦ2, а незаплановане накопичення товарних запасів припиниться. Точка Т2 - це новий стан короткострокової рівноваги в економіці, який зберігатиметься доти, доки крива сукупного попиту АD2 і короткострокова крива сукупної пропозиції AS1 не змінять свого положення. Але в точці Т2 довгострокова рівновага буде порушена.
Перетин кривих АD2 і AS1 у точці Т2 відповідає умовам, коли заробітна плата ще не відреагувала на зниження товарних цін від РЦ1 до РЦ2. Звичайно, така ситуація не може тривати надто довго. Поступово заробітна плата (під впливом конкуренції на ринку праці) почне зменшуватись до рівня, адекватного цінам РЦ2.
Припустимо, що після певного короткого відрізку часу заробітна плата зменшиться пропорційно зниженню товарних цін. Це викличе зменшення середніх витрат на виробництво товарів і адекватне збільшення сукупної пропозиції. Внаслідок цього на графіку короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вправо, тобто в положення AS2. При незмінному сукупному попиті (АD2) підприємства відреагують на зниження заробітної плати й середніх витрат новим зниженням товарних цін до РЦ3 і збільшенням виробництва до ВВП3, а економічна рівновага переміститься в точку Т3, що на перетині кривих АD2 і АS2.
Т3 - це точка нової короткострокової рівноваги, але довгострокової рівноваги ще не забезпечено. Оскільки в процесі переміщення економіки в точку Т3 знову відбулося зниження товарних цін (РЦ3), в черговий раз виникає диспропорція між ними та заробітною платою. Тому, як і в попередній ситуації, коли заробітна плата відстає від товарних цін, в економіці виникатиме тенденція до зростання заробітної плати. В міру розгортання цього процесу короткострокова крива сукупної пропозиції зміщуватиметься вниз у положення AS3.
У цьому положенні короткострокова крива сукупної пропозиції перетнеться з кривою сукупного попиту в точці Т4. Але в цій же точці крива сукупного попиту АD2 перетинається з довгостроковою кривою сукупної пропозиції AS довгострокова. Таким чином, усі три криві (АD2, AS3 і AS довгострокова) перетинаються в одній точці Т4. Це означає, що економіка знову повернулася до стану подвійної рівноваги – короткострокової та довгострокової, але за меншого рівня цін.
Процес пристосування заробітної плати до товарних цін, протягом якого ресурсові ціни (і насамперед заробітна плата) весь час наздоганяли товарні ціни, нарешті закінчився. Товарні й ресурсові ціни зменшилися в однаковій пропорції, внаслідок чого реальна заробітна плата повернулася до початкового рівня. Якщо знову не виникне чергової зміни сукупного попиту (АD), економіка буде знаходитися в рівноважній точці Т4 невизначено тривалий час.
Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, заробітна плата і ціни узгодяться і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч. Нова крива сукупного попиту перетне довгострокову криву сукупної пропозиції в точці Т4. Рівень цін впаде до РЦ4 а виробництво повернеться до свого потенційного рівня.
Ринковий механізм не є достатньо ефективним фактором подолання спаду виробництва. Тому виникає необхідність державного втручання в економіку, яке може фіскальними та монетарними заходами попередити падіння сукупного попиту або стимулювати його збільшення і таким чином прискорити вихід економіки зі стану неповної зайнятості.
Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту; а) збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання пропозиції грошей. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги за кожного даного рівня цін і перемістить криву AD праворуч.
Короткострокова та довгострокова рівновага в умовах скорочення сукупної пропозиції
Початкова рівновага в економіці досягається в точці Т1, якій відповідають рівноважний ВВП1 на потенційному рівні та рівноважна ціна РЦ1, а також певний рівень заробітної плати в умовах природного рівня безробіття.
Припустимо, що ціни на енергоносії, які імпортує держава, зросли. Це спричинить збільшення середніх витрат, унаслідок чого короткострокова крива сукупної пропозиції зміститься вліво, в положення AS2. Це є наслідком підвищення цін на ресурси та причиною зростання товарних цін.
Т2 - точка нової короткострокової рівноваги, в якій реальний ВВП зменшиться до ВВП2, а товарні ціни зростуть до РЦ2. Така ситуація є свідченням виникнення стагфляції (падіння виробництва при зростанні цін і безробіття).
Таким чином, ми розглянули зміни в рівноважних параметрах економіки в короткостроковому періоді. Тепер розглянемо довгострокові наслідки скорочення сукупної пропозиції. Будемо враховувати поведінку заробітної плати, реальна величина якої зменшилася внаслідок зростання товарних цін. У такій ситуації що номінальна заробітна плата повинна підвищуватися пропорційно зростанню товарних цін. Якщо це відбудеться, то вища заробітна плата спричинить подальше збільшення середніх витрат, а отже, зміщення короткострокової кривої сукупної пропозиції ліворуч від кривої AS2 і ще більше підвищення товарних цін.
Якщо продовжити процес пристосування заробітної плати до товарних цін і періодично збільшувати номінальну заробітну плату у відповідь на кожний рух товарних цін угору, то виникне спіраль “ціни - заробітна плата”. Короткострокова крива сукупної пропозиції переміщуватиметься дедалі лівіше, виробництво ВВП скорочуватиметься, а товарні ціни зростатимуть. Стагфляція стане хронічною і буде постійно загострюватися. Врешті-решт така ситуація може призвести країну до економічного краху.
Тепер припустимо, що профспілки розуміють не перспективність цінової індексації заробітної плати і погодяться на її регулювання під впливом попиту та пропозиції на ринку праці. За таких умов спостерігатиметься закриття й банкрутство підприємств та збільшення безробіття.
Скорочення попиту на ринку праці призведе до зменшення номінальної заробітної плати та зниження середніх витрат, що ліквідує початкове зменшення сукупної пропозиції, викликане зростанням ресурсних цін.
У кінцевому підсумку короткострокова крива сукупної пропозиції переміститься праворуч у положення AS1. Отже, товарні ціни повернуться до рівня РЦ1, а реальний ВВП буде відновлено на потенційному рівні, що забезпечить в економіці подвійну рівновагу (коротко - та довгострокову).
Проте такий сценарій не раціональний. Часова невизначеність періоду, потрібного для зниження заробітної плати, та великі економічні та соціальні втрати, яких при цьому зазнає суспільство, свідчать про неефективність ринкового саморегулювання у вирішенні проблеми стагфляції. Щоб прискорити цей процес і звести до мінімуму його негативні наслідки, в розв’язання цієї проблеми повинна втрутитися держава.
Згідно з кейнсіанською теорією, держава може протиставити стагфляції політику стимулювання сукупного попиту, завдяки якій його крива зміститься в положення АD2. Але така стимулююча політика може потрапити в пастку, оскільки зростання сукупного попиту до АD2 ще більше загострить інфляцію, піднімаючи товарні ціни до РЦ3. Це неминуче спричинить спіраль “ціни - заробітна плата ”, і події в економіці розвиватимуться за вже відомим сценарієм.
Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після
зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття приведуть поступово до зниження витрат виробництва та зростання обсягів продукції.
З часом крива сукупної пропозиції повернеться в положення AS1 рівень цін знизиться і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка повернеться до точки Т1, в якій крива сукупного попиту перетинає довгострокову криву сукупної пропозиції.
За зменшення сукупної пропозиції держава може вплинути на чинники, які визначають криву сукупного попиту, для зсуву з AD1 в AD2. Економіка переміститься з точки Т1 в точку Т3. Така політика підтримує рівень виробництва в короткостроковому періоді, але рівень цін поступово підвищується з РЦ1 в РЦ3.
Світовий досвід свідчить, що більш ефективним варіантом подолання стагфляції і відновлення подвійної рівноваги може бути лише політика, спрямована на зменшення середніх витрат на величину, адекватну їх зростанню, з метою збільшення сукупної пропозиції. Основними елементами такої політики можуть бути: а) введення тимчасового державного контролю за цінами й заробітною платою; б) зниження податків із підприємств і скорочення бюджетних витрат; в) стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій; г) залучення іноземних інвестицій у національну економіку тощо.
ВИСНОВКИ
1. Центральне місце в ринковій системі займають ринок ресурсів і ринок продуктів, через які домашні господарства, фірми та держава взаємодіють між собою, утворюючи економічний кругообіг, внаслідок якого в економіці визначаються обсяг і структура виробництва, між окремими ринками досягається рівновага.
2. Сукупний попит – це такий обсяг реального ВВП, який економіка має бажання закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. Сукупний попит у грошовій формі визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів і послуг (споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупівель і чистого експорту).
3. Сукупна пропозиція (AS) - це обсяг товарів та послуг, який підприємства (фірми) готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших сталих умов).
4. Економічна рівновага – це рівновага між сукупним попитом і сукупною пропозицією, яка породжує рівноважний валовий внутрішній продукт і рівноважні ціни. Короткострокова рівновага означає, що кількість товарів, яку покупці бажають купити, дорівнює тій кількості, яку підприємці хочуть продати. Довгострокова рівновага означає, що кількість товарів, яку покупці бажають купити, дорівнює потенційним можливостям економіки.