15. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя.

 Виникненню середньовічної філософії передував ряд змін не тільки у сфері економічно-політичних відносин, а передусім у сфері світоглядної орієнтації тогочасного суспільства.

Розвиток монотеїстичної релігійності призвів до перемоги християнства, яке й стало пануючою ідеологією , прагнуло знайти філософське обґрунтування своїх основних ідей.

Середньовіччя по-своему уявляло і Бога і світ. Бог творить світ з нічого, він абсолютно перший, він — істинне буття. Природа як творіння бога втрачає свою самоцінність. Формування християнської філософії має свої особливості. Як релігія, християнство підозріло ставилося до язичницької мудрості — античної філософії. Однак, вступивши з нею в дискусію, змушене було відповідати на аргументи аргументами. Завдяки цьому шляхом заперечення в лоно християнства принесений філософський стиль мислення.

Носіями філософії в цей період було вузьке коло служителів церкви.

Перший період II — VII ст.. у розвитку середньовічної філософії названий патристикою, що являє собою сукупність філософських доктрин християнських мислителів отців церкви 2 — 7 ст.

Один із основних принципів патристики — домінування віри над розумом. Відновитись до життя можливо було тільки через віру, утвердження абсолютно нових цінностей.

Одним із найбільш яскравих представників патристики був єпископ Августин Блаженний 354 — 430 рр. н.е, який вважав, що філософія поза богословям — ніщо і нещадно воював з язичництвом, як він називав античну філософію.

Вся історія для Августина — це боротьба між прихильниками християнської церкви, які будують град Божий на землі і прибічниками сатани, який організував світське життя на землі, світську земну державу. Августин пропагує верховенство церковної влади над світською. Намагається виправдовувати рабство і соціальну нерівність.

Аналізуючи співвідношення віри і розуму, Августин віддає перевагу вірі , бо розум може помилятися, а

віра завжди вказує людині шлях до істини Бога. Погляди Августина справили великий вплив на середньовічну філософію та формування її ідеології.

Наступний період VIII — XV ст. в розвитку середньовічної філософії називають схоластикою. Це — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські основи з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

Філософія викладалась у школах, при монастирях, вона була шкільною мудрістю.

Видатний представник середньовічної схоластики Фома Аквінський 1225 — 1274 р. в своїх працях Сума теології та Сума проти язичників намагається поєднати віровчення із формами здорового глузду, наблизити християнське вчення до людини.

Основний принцип філософії Фоми — гармонія віри і розуму. Фома з повагою ставиться до людини, віддає перевагу інтелекту у порівнянні з волею. Він стверджує, що розум сам по собі вище волі, але в житті людини любов до Бога важливіша, ніж пізнання Бога.

Фома дає декілька доказів існування Бога, в яких Бог — це першопричина, найвища досконалість у світі й мета руху у світі.

Церква високо оцінила вчення Фоми Аквінського. Він, як і Августин, був канонізований у святі. У 20ст. його вчення було поновлене церквою неотомізм , проголошено офіційною філософією Ватикану.