2. Підходи до визначення сутності, види та характерні риси інформації.

У найзагальнішому розумінні інформація — це певне ідеальне повідомлення, що зменшує або повністю виключає невизначеність при виборі однієї з можливих альтернатив. На думку засновника кібернетики М. Вінера, "інформація є інформація, а не матерія і не енергія",  яка існує у вигляді закодованих повідомлень, зафіксованих на матеріальних носіях.

Як багатоаспектна категорія інф-я розглядається через єдність двох відносно самостійних аспектів, що складають зміст феномену інформації:

—      комунікаційного (процедура передачі повідомлення, трансляції відомостей);

—      змістовного (передача продуктів інтелектуальної діяльності та їх засвоєнням).

У сучасній літературі сформувалося два підходи до визначення сутності інформації.

I.       Атрибутивний, за якого інформація кваліфікується як невід'ємна ознака будь-якого матеріального об'єкта та оцінюється як міра впорядкованості структур та взаємодій.

II.      Функціональний, прихильники якого пов'язують інформацію з функціонуванням та розвитком систем, що самоорганізуються.

В умовах інтелектуальної економіки інформація виступає як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних з її пошуком, добором, збереженням, переробкою, поширенням та використанням у різних сферах людської діяльності. Як специфічне економічне благо вона є важливим засобом отримання додаткових вигід за рахунок зниження невизначеності та ризику суб'єктів господарювання.

Особливості інформації як товару:

—      є нематеріальним благом (ідеальним компонентом буття) і не зводиться до фізичних об'єктів, які є її носіями;

—      характеризується невичерпністю, не зменшується в процесі використання та не споживається у традиційному розумінні цього терміна;

—      не локалізована в просторі, легко поширюється, тиражується (за сучасного рівня технологій) і змінює форми фіксації;

—      не зникає в процесі споживання, але для отримання корисного ефекту від останнього потребує певних інтелектуальних навичок;

—      практично не підлягає фізичному зносу, але може морально старіти;

—      не існує монополії на володіння нею та її використання, за винятком тієї частини, яка є об'єктом інтелектуальної власності.

Споживання інформації тотожне формуванню нового знання. Відтак поширення інформації приводить до її самозростання, що унеможливлює використання поняття "рідкісності" до характеристики цього феномену. Цікаво зазначити: деякі дослідники наголошують на тому, що інформації притаманні властивості суспільного блага — того, чим додатково може скористатись людина, не збільшуючи витрат виробництва. Інформація характеризується вибірковістю, яка є вищим проявом рідкісності, оскільки процес споживання інформації обумовлюється наявністю у людини специфічних здібностей.

Сучасні дослідники розрізняють два основні напрями реалізації інформації в економічній діяльності:

1)      комерціалізацію інформації, пов'язану з виробництвом та реалізацією товарів і послуг, створенням наукомісткої продукції, розробкою нових технологій виробництва й управління;

2)      вплив інформації на суб'єктивні сприйняття та очікування економічних суб'єктів, у т. ч. створення інформаційних образів продуктів, компаній, формування та вплив на потреби економічних суб'єктів тощо.

Види. За змістом: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації. Інформацією  з обмеженим доступом є конфіденційна,  таємна та службова інформація.