МОДУЛЬ 2. МЕТОДИКА АУДИТУ

1 2 3

Тема 6. Аудит активів підприємства

1. Аудит операцій з основними засобами та іншими необоротними активами 1.1. Організація і методика аудиту основних засобів та інших необоротних активів

Згідно з П (С)БО № 7 основні засоби — це матеріальні необоротні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва, реалізації або для здачі в оренду, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Основні засоби є основною складовою матеріально-технічної бази підприємств, а тому проведення аудиту даних активів - надзвичайно важливе і складне завдання.

Мета аудиту відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації щодо основних засобів.

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту основних засобів є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з основними засобами;

- перевірка правильності документального оформлення операцій, пов'язаних з рухом основних засобів;

- перевірка правильності визнання, класифікації та оцінки необоротних активів;

- перевірка фактичної наявності і стану основних засобів; - перевірка правильності нарахування амортизації;

- виявлення фактів неефективного використання основних засобів, реалізації їх за заниженою ціною, заниження оцінки, необгрунтованого списання;

- оцінка придатності наявних основних засобів для експлуатації;

- перевірка правильності визначення фінансових результатів від реалізації основних засобів;

- перевірка відображення в обліку результатів надзвичайних подій, пов'язаних з основними засобами;

- перевірка правильності проведення Індексації, переоцінки основних засобів;

- перевірка операцій з орендованими і переданими в оренду основними засобами;

- встановлення джерел фінансування відтворення основних засобів;

- перевірка правильності списання недоамортизованої частини основних засобів під час їх ліквідації;

- аналіз показників використання основних засобів.

Об'єкти аудиту основних засобів - це групи основних засобів, їх первісна, залишкова, справедлива, ліквідаційна і відновлювана вартість, а також правильність документального оформлення операцій з основними засобами, достовірність синтетичного та аналітичного обліку, реальність відображення вартості основних засобів і зносу у фінансовій звітності; економічні й технічні показники використання основних засобів; організація їх обліку та стан внутрішнього контролю.

Для обліку основних засобів діючим Планом рахунків передбачено рахунок 10 "Основні засоби", який має такі субрахунки:

100 "Інвестиційна нерухомість"

101 "Земельні ділянки"

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель"

103 "Будинки та споруди"

104 "Машини та обладнання"

105 "Транспортні засоби"

106 "Інструменти, прилади та інвентар"

107 "Тварини"

108 "Багаторічні насадження"

109 "Інші основні засоби" Джерелами аудиту основних засобів є:

- вимоги нормативних документів, що регламентують облік основних засобів;

- наказ про облікову політику підприємства;

- розпорядчі документи керівника підприємства щодо руху основних засобів;

- установчі документи (статут, засновницький договір);

- первинні документи з обліку основних засобів: акт приймайня-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акт списання основних засобів, акт на списання автотранспортних засобів, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини, інвентарна картка обліку основних засобів, опис інвентарних карток з обліку основних засобів, картка обліку руху основних засобів, інвентарний список основних засобів, розрахунок амортизації основних засобів;

- регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам:

1 0 "Основні засоби";

13 "Знос (амортизація) необоротних активів";

15 "Капітальні інвестиції";

23 "Виробництво";

40 "Статутний капітал";

41 "Пайовий капітал";

42 "Додатковий капітал";

46 "Неоплачений капітал";

63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками";

74 "Інші доходи";

91 "Загально виробничі витрати";

92 "Адміністративні витрати"; 94 "Інші витрати" тощо;

- акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює результати контролю;

- контракти, угоди про оренду, страхові поліси, кошториси, плани ремонтів основних засобів;

- фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо); - відповіді на запити аудитора;

- результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту основних засобів

Стратегія проведення аудиту основних засобів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю основ" них засобів аудитор проводить тестування, у процесі якого з'ясовує такі питання:

- наявність на підприємстві основних засобів (власних, в ремонті, переданих в оренду, орендованих тощо);

- порядок присвоєння кожному об'єкту основних засобів у момент надходження на підприємство відповідного інвентарного номера:

- порядок і повнота виписки інвентарних карток;

- чи проставляються інвентарні номери у первинних документах з обліку об'єктів основних засобів;

- збереження первинних документи з обліку об'єктів основних засобів у бухгалтерії;

- порядок ведення аналітичного обліку основних засобів;

- наявність договорів про повну матеріальну відповідальність з особами, які відповідають за збереження основних засобів;

- наявність на підприємстві спеціальної постійно діючої комісії для оперативного вирішення проблем, пов'язаних з використанням та обліком нематеріальних активів;

- правильність проведення класифікації основних засобів;

- чи проводилась інвентаризація основних засобів при встановленні фактів зловживань, крадіжок, псування; за приписом судово-слідчих органів; при консервації основних засобів; при зміні матеріально відповідальної особи; перед складанням річного бухгалтерського звіту; при зміні керівництва підприємства; перед проведенням переоцінки;

- чи підлягають інвентаризації зі складанням окремого опису основні засоби, що є в оренді або на зберіганні:

- чи проводиться збирання та аналіз даних про об'єкти основних засобів, щодо яких планується переоцінка та визначення їх справедливої вартості;

- ведення на підприємстві аналітичного обліку переоцінки основних засобів з відображенням даних в аналітичному обліку;

- зміна методів нарахування амортизації основних засобів протягом поточного періоду;

- чи призупиняється нарахування амортизації основних засобів на період перебування об'єкта на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, консервації;

- наявність у складі основних засобів повністю зношених основних засобів;

- наявність у складі основних засобів, щодо яких існують судові позови;

- наявність у складі основних засобів, які передані під заставу;

- інші питання, обумовлені завданнями аудиту.

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту.

ПЛАН аудиту основних засобів

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

Запланований ризик середній

Запланована суттєвість 10000 грн.

№

1.2. Організація і методика аудиту нематеріальних активів

Згідно з П (С)БО № 8 "Нематеріальні активи" "нематеріальний актив" - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримуватися підприємством строком використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активів, які є об'єктом бухгалтерського обліку, належать:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами,, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище

тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від несумлінної конкуренції тощо);

- авторські права та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- інші нематеріальні активи (право на впровадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту нематеріальних активів є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з нематеріальними активами;

- перевірка наявності нематеріальних активів;

- встановити правильність віднесення об'єкта до складу нематеріальних активів;

- отримання підтвердження щодо права власності підприємства на нематеріальні активи;

- перевірка правильності та повноти відображення в обліку нематеріальних активів;

- перевірка санкціонування операцій з нематеріальними активами;

- перевірка відповідності даних первинного обліку даним регістрів бухгалтерського обліку;

- перевірка достовірності інформації про нематеріальні активи, що представлена у фінансовій звітності;

- перевірка правильності нарахування амортизації нематеріальних активів;

- перевірка відповідності даних первинного обліку зносу нематеріальних активів даним облікових регістрів;

- перевірка правильності оцінки нематеріальних активів та їх класифікації;

- оцінка можливості отримання в майбутньому економічних вигод від використання нематеріальних активів тощо.

Для обліку нематеріальних активів діючим планом рахунків передбачено рахунок

12 "Нематеріальні активи", який має такі субрахунки:

121 "Права користування природними ресурсами"

122 "Права користування майном"

123 "Права на комерційні позначення"

124 "Права на об'єкти промислової вартості"

125 "Авторське право та суміжні з ним права"

127 "Інші нематеріальні активи".

Джерелами інформації аудиту нематеріальних активів є:

- наказ про облікову політику підприємства;

- установчі документи (статут, засновницький договір);

- первинні документи (акт приймання-передачі, платіжні документи, ліцензійні угоди, патенти та інші свідоцтва, що підтверджують факт придбання або створення нематеріальних активів);

- регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам:

12 "Нематеріальні активи";

13 "Знос (амортизація) необоротних активів";

15 "Капітальні інвестиції";

23 "Виробництво";

40 "Статутний капітал";

41 "Пайовий капітал";

42 "Додатковий капітал";

46 "Неоплачений капітал";

63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками";

74 "Інші доходи";

91 "Загально виробничі витрати";

92 "Адміністративні витрати";

94 "Інші витрати" тощо;

- контракти, угоди про оренду, страхові поліси, кошториси;

- фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо);

- відповіді на запити аудитора;

- результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту нематеріальних активів

Стратегія проведення аудиту необоротних активів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

З метою оцінки ефективності внутрішнього контролю нематеріальних активів аудитор проводить тестування, форма тесту наведена нижче.

Тест внутрішнього контролю нематеріальних активів

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009—31.12.2009

№

2. Аудит грошових коштів

В процесі своєї діяльності підприємства вступають у взаємовідносини, які супроводжуються певними розрахунками. Для здійснення таких розрахунків використовують грошові кошти, під якими розуміють готівку, кошти на рахунках в банку та депозити до запитання.

Для ведення обліку грошових коштів використовуються такі рахунки і субрахунки:

1)30 "Каса":

301 "Каса в національній валюті";

302 "Каса в іноземній валюті";

2) 31 "Рахунки в банках":

311 "Поточні рахунки в національній валюті";

312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";

313 "Інші рахунки в банках в національній валюті";

314 "Інші рахунки в банках в іноземній валюті";

3) 33 "Інші кошти":

331 "Грошові документи в національній валюті";

332 "Грошові документи в іноземній валюті";

333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті");

Мета аудиту грошових коштів полягає у наданні аудитором обгрунтованого висновку щодо законності, достовірності і доцільності операцій з грошовими коштами, а також відповідності їх обліку вимогам чинного законодавства.

2.1. Аудит грошових коштів у касі підприємства

Основними завданнями аудиту грошових коштів є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо касових операцій:

- перевірка дотримання необхідних умов збереження грошових коштів у касі;

- встановлення відповідності особи касира вимогам чинного законодавства і наявності укладеного з ним договору про повну матеріальну відповідальність;

- дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності і законності операцій відображених в них;

- перевірка дотримання графіку документообороту;

- перевірка наявності та правильності ведення Журналу реєстрації касових ордерів;

- встановлення своєчасності та повноти оприбуткування грошових коштів у касі підприємства;

- перевірка дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі;

- визначення дотримання термінів проведення інвентаризації та документального оформлення її результатів;

- перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку, звітності;

- встановлення дотримання порядку видачі готівки в підзвіт і контролю за її використанням;

- визначення напрямів використання грошових коштів, законності та цільового спрямування;

- перевірка дотримання інших вимог Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Об'єктами аудиту грошових коштів в касі підприємства є наявність і збереження грошових коштів у касі, операції з руху готівки в касі, матеріали інвентаризації, фінансова звітність.

Джерела інформації для аудиту грошових коштів в касі підприємства:

1) вимоги нормативних документів з обліку касових операцій;

2) наказ про облікову політику;

3) первинні і накопичувальні документи з обліку грошових коштів (прибутковий касовий ордер (КО-1), видатковий касовий ордер (КО-2), журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (КО-3), касова книга (КО-4), грошовий чек, об'ява на внесення готівки, фіскальний касовий чек на товари (послуги), фіскальний касовий чек видачі коштів, розрахункова квитанція, платіжна відомість, розрахунково-платіжна відомість, платіжне доручення, виписка з банку, інші документи, передбачені наказом про облікову політику підприємства);

4) розрахунок залишку ліміту готівки в касі;

5) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку коштів, розрахунків тощо;

6) Головна книга;

7) звітність (Баланс ф. № 1, Звіт про рух грошових коштів ф.№ З, Примітки до фінансової звітності ф.№5);

8) відповіді на запити аудитора;

9) аудиторський висновок попередньої перевірки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

Методика аудиту грошових коштів у касі

Стратегія проведення аудиту грошових коштів у касі розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Для оцінки ефективності внутрішнього контролю грошових коштів у касі аудитор проводить тестування.

Тест внутрішнього контролю грошових коштів у касі

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

2.2. Аудит грошових коштів на рахунках у банку

Основними завданнями аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:

- контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює обліку грошових коштів на рахунках у банку;

- встановлення наявності у підприємства поточного та інших рахунків у банках;

- дослідження законності здійснених операцій на рахунках підприємства в банках;

- перевірка правильності документального оформлення банківських операцій, дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності, доцільності і законності операцій, відображених у них;

- встановлення відповідності даних виписок банку сумам, відображеним у первинних розрахункових документах;

- перевірка правильності відображення банківських операцій на рахунках бухгалтерського обліку;

- встановлення відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку грошових коштів на рахунках в банку тощо.

Об'єктами аудиту грошових коштів на рахунках у банку є наявність і рух грошових коштів на рахунках у банку, матеріали інвентаризації, фінансова звітність.

Джерелами інформації аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:

1) вимоги нормативних документів з обліку грошових коштів на рахунку в банку;

2) наказ про облікову політику підприємства;

3) виписки банку за відповідний період;

4) первинні розрахункові документи та прикладені до них документи;

5) регістри синтетичного та аналітичного обліку;

6) головна книга;

7) звітність (Баланс ф. № 1, Звіт про рух грошових коштів ф.№ З, Примітки до фінансової звітності ф. № 5);

8) відповіді на запити аудитора;

9) договори (угоди) з банком про відкриття рахунків тощо.

Методика аудиту грошових коштів на рахунках у банку

Стратегія проведення аудиту грошових коштів на рахунках у банку розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Для оцінки ефективності внутрішнього контролю грошових коштів на рахунках у банку аудитор проводить тестування.

Тест внутрішнього контролю грошових коштів на рахунках у банку

Аудиторська фірма "Центр-аудит",

Підприємство ТОВ "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01 01 7009-31.12.2009

№

3. Аудит дебіторської заборгованості

Відповідно до П (С)БО № 10 "Дебіторська заборгованість", дебіторами є юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. А тому, дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість може бути як довгостроковою, так і короткостроковою (поточною).

Довгострокова дебіторська заборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

В першому випадку вона буде відображатись у І розділі активу Балансу як необоротні активи, а в другому - як оборотні активи, тобто в II розділі активу Балансу.

Для обліку дебіторської заборгованості діючим Планом рахунків передбачені такі рахунки:

18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи";

36 "Розрахунки з покупцями та замовниками";

37 "Розрахунки з різними дебіторами";

38 "Резерв сумнівних боргів".

Мета аудиту відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежно? професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про дебіторську заборгованість.

Основні завдання аудиту:

- встановити дотримання вимог діючого законодавства щодо розрахунків з дебіторами;

- встановити законність виникнення дебіторської заборгованості підприємства;

- перевірити своєчасність погашення заборгованості;

- оцінити правильність синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з дебіторами;

- перевірити наявність і правильність оформлення первинних документів що підтверджують факт виникнення чи погашення дебіторської заборгованості;

- перевірити правильність оцінки дебіторської заборгованості та розрахунку величини резерву сумнівних боргів;

- встановити правильність класифікації дебіторської заборгованості та дотримання в обліку інших вимог П (С)БО № 10 "Дебіторська заборгованість";

- перевірити правильність списання заборгованості, строк позовної давності по якій минув;

- встановити доцільність заходів, ужитих підприємством щодо ліквідації причин, які спричинили прострочену заборгованість;

- перевірити дотримання законодавства за розрахунками з підзвітними особами та правильність відображення їх в обліку;

- визначити достовірність показників фінансової звітності відносно дебіторської заборгованості і розкриття необхідної інформації у Примітках до річної фінансової звітності.

Об'єктами аудиту є операції за розрахунками з покупцями і замовниками; авансами, що надійшли на підприємство; претензіями і відшкодуваннями матеріального збитку; розрахунками з підзвітними особами підприємства тощо.

Джерелами інформації аудиту дебіторської заборгованості є:

1) вимоги нормативних документів щодо обліку дебіторської заборгованості;

2) наказ про облікову політику підприємства;

3) первинні документи (рахунки-фактури, накладні, касові документи, виписки банку тощо);

4) договори на поставку продукції, надання послуг тощо;

5) регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з дебіторами;

6) фінансова звітність і примітки до неї (Баланс ф.1. Звіт про фінансові результати ф.2, Звіт про рух грошових коштів ф.З, Примітки до річної фінансової звітності ф.5);

7) відповіді на запити аудитора;

8) інформація одержана в ході аудиторської перевірки;

9) аудиторські висновки, акти ревізій та інші документи, що узагальнюють результати контролю;

10) документи претензійно-позовних справ.

Методика аудиту дебіторської заборгованості

Стратегія проведення аудиту дебіторської заборгованості розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

З метою оцінки ефективності внутрішнього контролю дебіторської заборгованості аудитор проводить тестування, під час якого з'ясовують ряд питань, що подано в наступному документі.

Тест внутрішнього контролю дебіторської заборгованості

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

4. Аудит виробничих запасів

Необхідною умовою здійснення процесу виробництва є постійна наявність виробничих запасів у потрібній кількості та асортименті.

Основні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності висвітлено у 77 (С)БО№ 9 "Запаси". Згідно з даним нормативним документом, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

З метою забезпечення ефективності обліку, виробничі запаси поділяють на такі класифікаційні групи:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; - незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; - готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за П(С)БО № 9 "Запаси", а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Як правило, на підприємстві обсяг операцій із запасами досить великий, а тому їх перевірка є трудомістким і відповідальним процесом.

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту виробничих запасів є такі:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з виробничими запасами;

- встановлення правильності визнання активів запасами згідно з П(С)БО№ 9 "Запаси";

- перевірка правильності формування первісної вартості запасів;

- дослідження стану складського господарства запасів;

- встановлення повноти і правильності відображення в бухгалтерському обліку надходження запасів за їх каналами;

- підтвердження (спростування) доцільності вибору підприємством методу списання запасів на витрати підприємства;

- перевірка дотримання встановлених нормативів використання запасів на виробництво;

- дослідження правильності і повноти відображення в обліку господарських операцій з вибуття запасів за їх каналами;

- перевірка правильності віднесення вартості запасів, використаних на виробництво.

Діючим Планом рахунків, затвердженим наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291, для обліку запасів передбачено клас 2 "Запаси", який містить такі рахунки:

20 "Виробничі запаси";

21 "Поточні біологічні активи";

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

23 "Виробництво";

24 "Брак у виробництві";

25 "Напівфабрикати";

26 "Готова продукція";

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";

28 "Товари".

"Поточні біологічні активи", хоча і віднесені до категорії запасів, проте мають свої особливості, як в обліку, так і у проведенні аудиту, а тому будуть описані окремо. Це ж стосується і рахунку 23 "Виробництво".

Об'єктами аудиту є групи запасів, а також операції пов'язані з надходженням, рухом і вибуттям запасів на підприємстві, їх оцінка, нормування, списання тощо.

Джерелами інформації аудиту запасів є:

1) вимоги нормативних документів, що регламентують облік основних засобів;

2) наказ про облікову політику;

3) первинні та інші документи з обліку запасів: журнал обліку вантажів, що надійшли; довіреність; акт списання бланків довіреностей; журнал реєстрації довіреностей; прибутковий ордер; акт про приймання матеріалів; лімітно-забірна картка; наклад-на-вимога на відпуск матеріалів на сторону; накладна внутрішньогосподарського призначення: акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів; акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; акт закупки запасів; акт про брак; відомість про брак, накладна на здачу готової продукції на склад; опис-акт уцінки товарів і продукції, які залежались, і лишків запасів тощо;

4) картка (книга) складського обліку матеріалів;

5) сальдова відомість;

6) звіт про рух матеріальних цінностей:

7) регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам: 15 "Капітальні інвестиції";

20 "Виробничі запаси";

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети":

23 "Виробництво";

26 "Готова продукція":

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";

28 "Товари";

40 "Статутний капітал";

41 "Пайовий капітал";

46 "Неоплачений капітал";

63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками"; 70 "Доходи від реалізації";

91 "Загально виробничі витрати";

92 "Адміністративні витрати"; 94 "Інші витрати" тощо;

8) фінансова звітність (ф. 1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати, ф.5 Примітки до річної фінансової звітності);

9) відповіді на запити аудитора;

10) акти і довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

11) договори купівлі-продажу запасів, супровідні документи тощо.

Методика аудиту виробничих запасів

Стратегія проведення аудиту виробничих запасів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тестування внутрішнього контролю доцільно здійснювати за запропонованим нижче документом.

Тест внутрішнього контролю виробничих запасів

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

5. Аудит поточних біологічних активів

Поточні біологічні активи тваринництва складають особливу групу оборотних активів, що утримуються виключно на сільськогосподарських підприємствах. За своїм економічним змістом тварини на вирощуванні та відгодівлі, як складова поточних біологічних активів, є незавершеним виробництвом галузі тваринництва, тому що вони в результаті біологічних перетворень постійно змінюють свою масу і оцінку. Ці зміни пов'язані з витратами на утримання тварин і їх годівлю до моменту реалізації, забою, переведення до основного стада.

Первісне визнання змін маси тварин і їх приросту як результат біологічних перетворень оцінюється відповідно до вимог П(С)БО № 30 "Біологічні активи". Але після вирощування та відгодівлі тварин певної групи можна реалізувати, забити на м'ясо, безоплатно передати фізичним або юридичним особам, перевести до основного стада. Тобто поточні біологічні активи з цього погляду можна віднести до запасів, визнання яких регламентується 77 (С)БО 9 "Запаси". Витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями поточних біологічних активів тваринництва, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат (окремі види біологічних активів та/або їх групи) відповідно до П (С)БО 16 "Витрати".

До складу молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному підприємстві або придбане: молодняк усіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварини на відгодівлі. Сюди ж відносять нетелів і свиноматок, що перевіряються, піддослідних тварин, а в спеціалізованих господарствах по вирощуванню тварин основного стада - ще й корів первісток від моменту розтелення до реалізації, а також сім'ї бджіл.

Мета аудиту поточних біологічних активів відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації, що стосується поточних біологічних активів.

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту поточних біологічних активів є такі:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з поточними біологічними активами;

- встановлення відповідності умов утримання тварин встановленим вимогам;

- перевірка своєчасності і правильності документального відображення операцій щодо надходження, руху, вибуття тварин;

- перевірка правильності відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку;

- перевірка призначення матеріально відповідальних осіб за збереження закріпленого за ними поголів'я та укладання з ними договорів про повну матеріальну відповідальність;

- встановлення дотримання строків проведення інвентаризації тварин;

- перевірка дотримання вимог щодо організації обліку тварин на місцях їх утримання;

- з'ясування правильності відображення в обліку та відповідності даних про надходження, рух і вибуття худоби в Книзі обліку руху худоби і птиці на фермі первинним документам;

- відповідність обсягів витрачання кормів наявній кількості поголів'я;

- відповідність даних синтетичного, аналітичного обліку та звітності.

Об'єктами аудиту є поточні біологічні активи в розрізі груп, операції щодо їх надходження, вибуття, переміщення тощо. Джерелами аудиту поточних біологічних активів є:

1) вимоги нормативних документів, що регламентують облік біологічних активів;

2) наказ про облікову політику;

3) первинні документи з обліку поточних біологічних активів і операцій, пов'язаних з ними (Акт на оприбуткування приплоду тварин. Накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів, Акт на сортування яєць в цеху інкубації (для спеціалізованих господарств), Акт на вихід і сортування добового молодняку птиці, Відомість зважування тварин, Розрахунок визначення приросту, Товарно-транспортна накладна на перевезення тварин, Приймальна квитанція ПК-1, Акт на переведення тварин з групи в групу, Акт на вибуття тварин та птиці (забій, прирізка та падіж). Обліковий лист забою та падежу худоби тощо);

4) регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам:

21 "Поточні біологічні активи";

23 "Виробництво";

63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками";

70 "Доходи від реалізації";

90 "Собівартість реалізації" тощо.

5) Головна книга;

6) фінансова звітність (ф. 1 Баланс, ф.2 Звіт про фінансові результати, ф.5 Примітки до річної фінансової звітності);

7) відповіді на запити аудитора;

8) акти і довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

9) договори купівлі-продажу запасів, супровідні документи тощо.

Методика аудиту поточних біологічних активів

Стратегія проведення аудиту поточних біологічних активів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тестування внутрішнього контролю доцільно здійснювати використовуючи запропонований нижче документ.

Тест внутрішнього контролю поточних біологічних активів

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

Тема 7. Аудит пасивів підприємства

1. Аудит власного капіталу

Капітал - це джерело утворення активів підприємства, сформоване за рахунок власних і залучених коштів.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток); - неоплачений капітал; - вилучений капітал.

Власний капітал засновників (учасників) підприємства поділяється на дві частини: 1) реєстрований капітал (статутний або пайовий); 2) нереєстрований (додатковий, резервний і т.д.).

Завдання аудиту власного капіталу:

1) перевірка наявності і відповідності форм установчих документів;

2) встановлення дотримання норм чинного законодавства щодо формування власного капіталу та відповідності його даним установчих документів;

3) виявлення повноти і своєчасності внесків засновників підприємства та правильність відображення в обліку величини власного капіталу;

4) перевірка своєчасності сплати мінімального розміру статутного (пайового) капіталу підприємства під час його реєстрації;

5) встановлення правомірності і правильності відображення в обліку змін власного капіталу протягом звітного періоду;

6) перевірка правильності вартісної оцінки майна, внесеного засновниками;

7) встановлення дотримання чинного законодавства щодо оформлення первинних документів і ведення бухгалтерського обліку власного капіталу;

8) перевірка повноти і правильності відображення у звітності структури власного капіталу та змін, що відбулися протягом року.

Об'єктами аудиту є власний капітал підприємства в розрізі складових, а також операції, пов'язані з його формуванням і використанням. Джерела інформації аудиту власного капіталу: - вимоги нормативних документів щодо операцій із власним капіталом;

- установчі документи, а також документи пов'язані із створенням підприємства (свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про прийняття на облік у податковому органі, про реєстрацію в органі статистики та відповідних державних цільових фондах тощо);

- документи, що підтверджують право власності на майно, яке є внеском до статутного капіталу, свідоцтво про право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність тощо;

- реєстр акціонерів для акціонерних товариств;

- витяги із протоколів зборів засновників, акціонерів;

- витяги рішень зборів директорів;

- накази і розпорядження виконавчої дирекції;

- ліцензії на здійснення окремих видів діяльності;

- журнали реєстрації виданих доручень і повноважень при реєстрації, перереєстрації, ліквідації, реорганізації та інших діях других осіб (крім керівника) підприємства;

- локальні нормативні акти підприємства;

- методики оцінки часток (паїв), внесених у статутний капітал в натуральній і нематеріальній формах згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", 8 "Нематеріальні активи", 9 "Запаси", 30 "Біологічні активи";

- наказ про облікову політику підприємства;

- первинні документи з обліку власного капіталу та забезпечення зобов'язань, а також операцій, пов'язаних з формуванням і використанням власного капіталу; документи про внесення часток засновників до статутного капіталу (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна у натуральній формі як внеску до статутного капіталу тощо);

- регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам:

10 "Основні засоби";

11 "Інші необоротні матеріальні активи";

12 "Нематеріальні активи";

20 "Виробничі запаси";

21 "Поточні біологічні активи";

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

40 "Статутний капітал";

41 "Пайовий капітал";

42 "Додатковий капітал";

43 "Резервний капітал";

44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)";

45 "Вилучений капітал";

46 "Неоплачений капітал";

67 "Розрахунки з учасниками" тощо;

- фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф.4 "Звіт про власний капітал", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо);

- відповіді на запити аудитора;

- результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту власного капіталу

Стратегія проведення аудиту власного капіталу розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Отже, з метою оцінки ефективності внутрішнього контролю аудитор проводить тестування, у процесі якого з'ясовує питання викладені у наступному документі.

Тест внутрішнього контролю власного капіталу

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

2. Аудит позик банків

Відповідно до П(С)БО № 11 "Зобов'язання" усі зобов'язання можна поділити на: довгострокові; поточні; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

У свою чергу, до довгострокових зобов'язань належать:

- довгострокові кредити банків;

- інші довгострокові фінансові зобов'язання;

- відстрочені податкові зобов'язання:

- інші довгострокові зобов'язання.

Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.

Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються у балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.

До поточних зобов'язань включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями:

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками - з одержаних авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Кредит являє собою угоду між банком та позичальником, згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах строковості та повернення.

Для обліку кредитів банків Планом рахунків передбачено рахунок 50 "Довгострокові позики", який має такі субрахунки:

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті":

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті";

а також рахунок 60 "Короткострокові позики", який має такі субрахунки:

601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті";

602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті":

603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті";

604 "Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

605 "Прострочені позики в національній валюті";

606 "Прострочені позики в іноземній валюті".

Мета аудиту позик банку відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про заборгованість підприємства по отриманим позикам..

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту позик банку є такі:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо операцій з отриманням, використанням і поверненням банківських позик;

- реальність даного виду кредиторської заборгованості;

- наявність необхідних документів для оформлення кредитів, їх правильність, достовірність;

- дотримання встановлених вимог до оформлення договору застави при отриманні кредиту;

- правильність нарахування відсотків та їх віднесення на рахунки обліку витрат;

- використання одержаних кредитів за цільовим призначенням;

- своєчасність сплати нарахованих відсотків та суми кредиту;

- наявність і причини виникнення простроченої заборгованості підприємства за позиками банку;

- правильність відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з отриманням і використанням банківських кредитів, а також з їх поверненням.

Об'єктами аудиту є операції, пов'язані з отриманням, використанням і поверненням банківських кредитів.

Джерелами інформації аудиту позик банків є:

1) вимоги нормативних документів щодо операцій з отримання, використання та повернення позик банку;

2) наказ про облікову політику підприємства;

3) кредитні договори (угоди) та додатки до них, розрахунки величини застави, перелік об'єктів застави і т. д.;

4) первинні документи з обліку одержання, використання і повернення довгострокових і поточних кредитів банків;

5) облікові регістри по рахункам: 31 "Рахунки в банку"

50 "Довгострокові позики";

60 "Короткострокові позики" тощо;

6) Головна книга;

7) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює результати контролю;

8) фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф.З "Звіт про рух грошових коштів", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо);

9) відповіді на запити аудитора;

10) результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту позик банку

Стратегія проведення аудиту позик банку розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування", На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тест внутрішнього контролю позик банку

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

3. Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

У процесі господарської діяльності підприємства вступають у взаємовідносини з постачальниками та підрядниками з приводу придбання запасів, основних засобів, отримання послуг тощо. Такі операції супроводжуються відповідними розрахунками. Постачальники (підрядники) - це підприємства, що відвантажують продукцію (виконують роботи, надають послуги) покупцям.

Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками передбачено рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який має такі субрахунки:

631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

632 "Розрахунки з іноземними постачальниками";

633 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп".

Мета аудиту розрахунків з постачальникам і підрядниками відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про розрахунків з постачальниками і підрядниками.

Виходячи з мети, основними завданнями аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками є такі:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо розрахунків з постачальниками і підрядниками;

- перевірка наявності і правильності оформлення документів з поставки товарно-матеріальних цінностей (договорів, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків);

- встановлення правильності здійснення розрахунків з постачальниками та підрядниками і відображення їх в обліку;

- визначення правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;

- підтвердження повноти і своєчасності оприбуткування отриманих цінностей і обліку спожитих робіт, послуг;

- встановлення правильності оформлення та відображення в обліку виданих авансів, пред'явлення претензій;

- встановлення правильності відображення за відповідними статтями кредиторської заборгованості в балансі підприємства:

- встановлення причин і строків виникнення заборгованості за розрахунками, визначення реальності та шляхів її погашення;

- перевірка дотримання фінансово-розрахункової дисципліни та її впливу на платоспроможність підприємства.

Об'єктами аудиту є операції, пов'язані із розрахунками з постачальниками і підрядниками, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Джерелами інформації аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками є:

1) вимоги нормативних документів щодо обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

2) наказ про облікову політику підприємства;

3) договірна документація на постачання товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт і послуг;

4) первинні документи щодо обліку розрахунків, а також документи, що підтверджують надходження, оприбуткування ТМЦ, одержання послуг і т.д.;

5) журнал реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей;

6) акти звіряння розрахунків, акти інвентаризації розрахунків, аудиторські висновки тощо;

7) облікові регістри по рахунках:

10 "Основні засоби";

11 "Інші необоротні матеріальні активи";

12 "Нематеріальні активи";

20 "Виробничі запаси":

21 "Поточні біологічні активи";

22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"; 30 "Каса";

31 "Рахунки в банку";

63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

64 "Розрахунки за податками і платежами" тощо.

8) Головна книга;

9) акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює результати контролю;

10) фінансова та статистична звітність (ф. 1 "Баланс", ф.З "Звіт про рух грошових коштів", ф. 5 "Примітки до річної фінансової звітності" тощо);

11) відповіді на запити аудитора;

12) результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками

Стратегія проведення аудиту розрахунків з постачальниками і підрядниками розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тест внутрішнього контролю розрахунків з постачальниками і підрядниками

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

4. Аудит розрахунків з оплати праці

Аудит розрахунків з оплати праці відіграє важливу роль у системі як зовнішнього, так і внутрішнього контролю. Перш за все тому, що облік праці та її оплати є трудомістким процесом, пов'язаний з обробкою великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує багато часу.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові зл виконану ним роботу.

Мета аудиту розрахунків з оплати праці відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про розрахунки з оплати праці.

Питання оплати праці регулюється такими нормативними документами:

- Кодексом законів України про працю;

- Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР. зі змінами і доповненнями:

- Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, зі змінами і доповненнями;

- Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. №5;

- Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. №889-1У;

- Законом України "Про відпустки" від 15.11.99 р.;

- Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266.

Нарахування, виплата й облік оплати праці мають проводи ги згідно з чинним законодавством нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.

Основними завданнями аудиту розрахунків і оплат праці с:

- контроль за дотриманням чинного законодавства щодо розрахунків з оплати праці:

- встановлення правильності укладання трудових угод;

- перевірка правильності здійснення нормування праці та її оплати:

- перевірка ефективності системи внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці:

- перевірка виплат заробітної плати за трудовими угодами на достовірність відображення в їх обліку;

- перевірка правильності розрахунку розмірів основної і додаткової оплати праці та премій:

- визначення дотримання встановленого порядку віднесення витрат на оплат) праці на собівартість продукції:

- з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам;

- перевірка правильності визначення розміру сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню, а також повноти й правильності проведених по закінченні року перерахунків прибуткового податку, відповідних нарахувань чи утримань:

- перевірка дотримання порядку депонування заробітної плати та своєчасності перерахування депонованих сум після закінчення строку позовної давності:

- встановлення правильності створення резерву оплати відпусток;

- перевірка достовірності показників звітності підприємства в частині відображення показників оплати праці.

Діючим Планом рахунків для обліку розрахунків з оплати праці призначено рахунок 66 "Розрахунки за виплатами працівникам". Він маг такі субрахунки:

661 "Розрахунки за заробітною платою";

662 "Розрахунки з депонентами";

663 "Розрахунки за іншими виплатами".

Об'єктами аудиту праці та її оплати є трудова дисципліна та дотримання трудового законодавства; політика оплати праці; зобов'язання з оплати праці; розрахунки за виплатами працівникам; нарахування і утримання із заробітної плати.

Виходячи з цього, можна виділити такі джерела інформації аудиту розрахунків з оплати праці:

1) вимоги нормативних документів, що регламентують облік розрахунків з оплати праці;

2) колективний договір;

3) положення про робочий час; положення про оплату праці; положення про преміювання;

4) контрольні журнали робочого часу;

5) посадові інструкції;

6) наказ про облікову політику;

7) інші накази по підприємству;

8) виробничо-фінансові плани, бізнес-плани,;

9) трудові договори і контракти;

10) форми з обліку особового складу:

П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу"; П-2 "Особова картка працівника"; П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки"; П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)";

П-5 "Табель обліку використання робочого";

П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника";

П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена)";

11) первинні документи з обліку праці та її оплати (наряди на відрядну роботу, дорожні листки автомобіля, табелі обліку робочого часу тощо);

12) накопичувальні відомості, журнали обліку робіт і витрат;

13) розрахунково-платіжні відомості, зведені відомості нарахування оплати праці за складом і категоріями працівників, особові рахунки, реєстр депонованої заробітної плати, реєстр авансових виплат працівникам тощо;

14) первинні документи з обліку виготовленої продукції, наданих послуг тощо;

15) регістри синтетичного та аналітичного обліку по рахункам: 15 "Капітальні інвестиції";

20 "Виробничі запаси"; 23 "Виробництво";

26 "Готова продукція";

27 "Продукція сільськогосподарського виробництва";

28 "Товари";

66 "Розрахунки за виплатами працівникам";

91 "Загально виробничі витрати";

92 "Адміністративні витрати";

93 "Витрати на збут";

94 "Інші витрати" тощо;

16) аудиторські звіти, акти ревізій, матеріали інвентаризації тощо;

17) відповіді на залити аудитора;

18) статистична та фінансова звітність;

19) результати, отримані в ході аудиторської перевірки тощо.

Методика аудиту розрахунків з оплати праці

Стратегія проведення аудиту розрахунків з оплати праці розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тест внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

№

Тема 8. Аудит витрат, доходів і фінансових результатів

1. Аудит витрат підприємства

Діяльність будь-якого підприємства неможлива без витрат, що можуть бути пов'язані як із виробництвом, так і з управлінням даним суб'єктом господарської діяльності.

Витрати-це зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Мета аудиту витрат відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про витрати понесені підприємством.

Критерієм оцінки при аудиті даної ділянки буде виступати документ, який визначає методичні засади формування в обліку інформації про витрати підприємства, а саме П (С)БО№ 16 "Витрати".

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати — це вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Інші прямі витрати являють собою всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на й" справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

До загальновиробничих витрат відносять наступні:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація необоротних активів загальновиробничого призначення. -

3. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

4. Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва.

5. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

6. Витрати на обслуговування виробничого процесу.

7. Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

8. Інші витрати.

Крім того, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо):

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання

(операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); - витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім таких, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім того виділяють інші операційні витрати, до їх складу включаються:

• витрати на дослідження та розробки;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці;

• втрати від знецінення запасів;

• нестачі й втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пеня, неустойка;

• витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. Але в будь-якому випадку на особливу увагу заслуговує перевірка матеріальних витрат, оскільки, вони мають найбільшу питому вагу у структурі витрат на виробництво продукції.

Основними завданнями аудиту витрат є: 1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо обліку витрат та відображення інформації про витрати у фінансовій звітності підприємства;

2) встановлення правильності розмежування витрат за звітними періодами;

3) визначення дотримання принципу постійності обліку витрат;

4) перевірка відповідності методу обліку витрат галузевим і техніко-економічним особливостям підприємства;

5) оцінити правильність класифікації і визнання витрат;

6) встановлення правильності оцінки матеріальних цінностей, які віднесені на собівартість продукції;

7) визначення меж віднесення до затрат основної діяльності вартості матеріалів використаних на ремонт, будівництво і т.д. основних засобів;

8) перевірка правильності відображення в обліку затрат на тару й упаковку;

9) встановлення правильності списання нестач в межах природних втрат;

10) перевірка правильності списання на затрати сум безнадійної заборгованості, строк позовної давності якої минув;

11) перевірка правильності нарахування зносу на необоротні активи та його віднесення на об'єкти обліку;

12) перевірка обгрунтованості витрат, пов'язаних з організацією та управлінням виробництвом, і способів їх розподілу.

Об'єктами аудиту виступають види витрат підприємства (табл. 8.1) та господарські операції щодо їх обліку і віднесення на конкретні об'єкти.

Таблиця 8.1. Витрати за видами діяльності

Діяльність

Методика аудиту витрат

Стратегія проведення аудиту витрат розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тест внутрішнього контролю витрат

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство ТОВ "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01,2009-31.12.2009

№

2. Аудит доходів підприємства

Дохід являє собою збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умов, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Мета аудиту доходів відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про доходи отримані підприємством.

Критерієм оцінки при аудиті даної ділянки буде виступати документ, який визначає методичні засади формування в обліку інформації про доходи підприємства, а саме П (С)БО № 15 "Дохід".

П (С)БО 15 "Дохід" та П (С)БО 30 "Біологічні активи" передбачені такі групи визнаних доходів:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інвестиційні доходи:

- дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції та дохід від зміни вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

Склад доходів, що належать до відповідної групи, встановлено П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Доходи віднесені до об'єктів аудиту на підставі двох принципів: нарахування і відповідності.

Нарахування - це принцип, який передбачає правильне відображення в обліку доходів на момент їх виникнення, незалежно віддати надходження грошових коштів на рахунок.

Відповідність - передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння дохідної частини підприємства у звітному періоді з витратами, понесеними у цьому ж періоді.

Дня обліку доходів Планом рахунків передбачено такі рахунки:

70 "Доходи від реалізації";

71 "Інші операційні доходи";

72 "Дохід від участі в капіталі";

73 "Інші фінансові доходи";

74 "Інші доходи";

75 "Надзвичайні доходи".

Основні завдання аудиту доходів такі:

1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо обліку витрат та відображення інформації про доходи у фінансовій звітності підприємства:

2) перевірка правильності розподілу доходів за класифікаційними групами;

3) перевірка правильності визнання та оцінки доходів;

4) перевірка правильності формування прибутку у звітному періоді;

5) встановлення достовірності даних у первинних документах і на рахунках бухгалтерського обліку за операціями з формування доходів;

6) перевірка правильності і законності відображення доходів у звітності підприємства тощо.

Об'єктами аудиту доходів є групи доходів підприємства, а також господарські операції, пов'язані з формуванням доходів підприємства.

Джерелами інформації аудиту при цьому є:

- вимоги нормативних документів, що регулюють облік доходів;

- наказ про облікову політику підприємства;

- первинні документи з обліку доходів (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи тощо);

- регістри синтетичного і аналітичного обліку доходів;

- інші документи, які використовуються для відображення в обліку операцій з формування доходів підприємства (договори, довідки бухгалтерії тощо);

- звітність підприємства (ф. 1 Баланс, ф. 2 Звіт про фінансові результати);

- аудиторські висновки, акти ревізій, перевірок минулих періодів тощо; - відповіді на залити аудитора.

Методика аудиту доходів

Стратегія проведення аудиту доходів розробляється виходячи із норм МСА 300 "Планування". На підготовчій стадії аудиту необхідно оцінити систему внутрішнього контролю підприємства.

Тест внутрішнього контролю доходів

Аудиторська фірма "Центр-аудит"

Підприємство TOB "Агроінформ"

Період, що перевіряється 01.01.2009-31.12.2009

3. Аудит фінансових результатів

Аудит фінансових результатів підприємства є однією з найважливіших процедур, яка потребує глибоких знань і значних інтелектуальних зусиль аудитора.

Фінансовим результатом діяльності підприємства, згідно з П(С)БО З "Звіт про фінансові результати", може бути прибуток або збиток.

Прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток, у свою чергу, - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Мета аудиту фінансових результатів відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у висловленні аудитором незалежної професійної думки щодо правильності відображення у звітності підприємства інформації про фінансові результати діяльності підприємства.

Критерієм оцінки при аудиті даної ділянки буде виступати документ, який визначає методичні засади формування в обліку інформації про фінансові результати підприємства, а саме П (С)БО№3 "Звіт про фінансові результати".

Зважаючи на це, основними завданнями аудиту є:

1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо формування фінансових результатів та відображення інформації про витрати у фінансовій звітності підприємства;

2) встановлення повноти відображення фінансових результатів підприємства на рахунках бухгалтерського обліку тау фінансовій звітності;

3) перевірка законності і правильності формування фінансових результатів підприємства;

4) встановлення відповідності визначення фінансових результатів прийнятій на підприємстві обліковій політиці;

5) перевірка правильності оцінки у бухгалтерському обліку доходів і витрат для визначення фінансових результатів;

6) перевірка правильності обліку операцій, які привели до виникнення фінансових результатів;

7) перевірка правильності відображення в обліку списання збитків минулих періодів, довгострокової дебіторської заборгованості тощо;

8) встановлення дотримання підприємством межі звітного періоду та ін.

Об'єкти аудиту - фінансові результати підприємства (прибутки або збитки), операції пов'язані з їх формуванням.

Джерелами інформації аудиту фінансових результатів є: - вимоги нормативних документів, що регулюють облік фінансових результатів; - наказ про облікову політику; - установчі документи;

- первинні документи з обліку виробничих витрат, витрат діяльності, доходів та фінансових результатів;

- регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахункам сьомого і дев'ятого класів;

- ф. 1 Баланс (річний і квартальні);

У ф.2 Звіт про фінансові результати (розділ І - містить інформацію про доходи і витрати підприємства з точки зору власника підприємства; розділ II – дає аналіз структури витратна виробництво, управління і збут за економічними елементами; розділ 111 - формується лише акціонерними товариствами і містить інформацію про прибутковість акцій);

У відповіді на залити аудитора;

- матеріали попередніх аудиторських перевірок та інших форм контролю.

Методика аудиту фінансових результатів

Під час перевірки фінансових результатів аудитор має керуватись П(С)БО 15 "Дохід", де відображено порядок формування інформації про доходи підприємства і її розкриття у фінансовій звітності та 11 (О БО 16 "Витрати", де викладено основні вимоги до визнання, складу і оцінки витрат, розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності. У свою чергу, порядок складання Звіту про фінансові результати регламентується П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати".

При здійсненні аудиту фінансових результатів необхідно пам'ятати, що діяльність будь-якого підприємства має дві складові: господарську діяльність (вартість активів задіяних у виробництві) та фінансову діяльність (величина використаних пасивів).

Від взаємодії цих елементів залежить фінансовий результат, тому перед початком перевірки аудитор має зрозуміти мету діяльності підприємства (отримання прибутку, завоювання ринку тощо). Тільки в цьому випадку можна зробити ефективний аудит фінансових результатів і підготувати аналіз показників, необхідних підприємству.

Методикою передбачено проведення аудиту фінансових результатів у послідовності, відображеній на рис. 8.1.

Рис 8.1. Алгоритм аудиту фінансових результатів

При перевірці первинних документів використовують описані в попередніх розділах методичні способи і прийоми дослідження документів. Перевірка правильності класифікації доходів і витрат за видами діяльності передбачає детальне вивчення наказу про облікову політику і порівняння його в частині порядку формування фінансових результатів з нормами чинного законодавства.

Аналіз організації обліку фінансових результатів здійснюється шляхом встановлення відповідності нормативним вимогам рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються підприємством для відображення інформації про фінансові результати: відповідності облікових регістрів тощо.

Правильність узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій перевіряється за даними рахунку 79 "Фінансові результати". За кредитом даного рахунку аудитор перевіряє правильність відображених сум в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — сум в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також нарахованого податку на прибуток.

Достовірність визначення фінансових результатів перевіряють у розрізі субрахунків до рахунку 79:

791 "Результат операційної діяльності";

792 "Результат фінансових операцій";

793 "Результат іншої звичайної діяльності";

794 "Результат надзвичайних подій".

Правильність визначення загальної величини чистого прибутку (збитку) підприємством аудитор з'ясовує зіставленням дебетового та кредитового оборотів за рахунком 79 "Фінансові результати" за звітний період.

Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 "Фінансові результати" буде більшим від дебетового обороту цього рахунку, то підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року, який при закритті рахунку 79 списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті) збитки".

Якщо сальдо за дебетом рахунку 79 "Фінансові результати" більше за сальдо за кредитом цього рахунку, то підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, а тому отримало збитки, які мають бути відображені по дебету рахунку 44.

Перевіряють також дані рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами" в розрізі субрахунків. Правомірність нарахування податку на додану вартість визначають за первинними документами - податковими накладними.

Аудит синтетичного обліку реалізації продукції при журнально-ордерній формі здійснюють на основі даних Головної книги, Журналу-ордеру, в якому записи із накопичувальних відомостей та реєстрів відображують підсумком за місяць.

Це здійснюється з метою встановлення достовірність накопичення даних щодо продажу окремих видів продукції за вилами реалізації, за підрозділами, які відпустили продукцію, а також аналітичного обліку розрахунків із заготівельними та іншими організаціями й особами.

Крім того, з'ясовують правильність щомісячного списання загальновиробничих витрат та приєднання до виробничої собівартості окремих видів продукції.

В цілому аудит фінансових результатів здійснюється в розрізі видів діяльності підприємства.

Типовими порушеннями в обліку фінансових результатів є такі:

помилки в обліку операцій, які призвели до виникнення фінансових результатів;

невірне визначення звітного періоду при формуванні фінансових результатів;

помилки при закритті рахунків доходів і витрат на фінансові результати;

невірне відображення у звітності фінансових результатів.

Тема 9. Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання

1. Загальні принципи аудиту фінансової звітності

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996 -XIV, зі змінами та доповненнями. А основні принципи складання фінансової звітності викладено в П(С)БО І "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87, зі змінами та доповненнями.

Мета аудиту фінансової звітності відповідно до МСА 200 "Ціль і основні принципи аудиту фінансової звітності" полягає у встановленні аудитором відповідності фінансової звітності у всіх суттєвих аспектах чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів. Тобто метою є незалежна експертиза для встановлення реальності та достовірності фінансової звітності, своєчасності і точності її показників.

Критерієм оцінки при аудиті фінансової звітності будуть виступати документ, який визначає методичні засади формування показників звітності, а саме П (С)БО№ 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". П (С)БО№ 2 "Баланс". П (С)БО№ 3 "Звіт про фінансові результати", П (С)БО№ 4 "Звіт про рух грошових коштів", П (С)БО № 5 "Звіт про власний капітал", П (С)БОМ б "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", П (С)БО № 20 "Консолідована фінансова звітність" тощо.

Об'єкти аудиту - показники фінансової звітності, а також операції, на підставі яких вони були сформовані.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність складається з таких форм:

Баланс (форма № 1).

Звіт про фінансові результати (форма № 2),

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3),

Звіт про власний капітал (форма № 4),

Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5).

Інформація за сегментами (форма № 6).

Джерела аудиту фінансової звітності:

- вимоги нормативних документів, що встановлюють порядок

складання фінансової звітності; - наказ про облікову політику; - фінансова звітність і примітки до неї: - бізнес-план;

- регістри синтетичного і аналітичного обліку;

- первинні документи;

- статистична звітність;

- відповіді на запити аудитора;

- аудиторські звіти і висновки та результати інших форм контролю попередніх років (періодів).

Користувачами фінансової звітності можуть бути уповноважені представники органів державної влади" юридичні та фізичні особи, зацікавлені в наслідках господарської діяльності суб'єктів (власники, засновники, кредитори, інвестори тощо), які згідно з чинним законодавством мають право на отримання інформації, що міститься у фінансовій звітності. Користувачі фінансової звітності мають право виступати замовниками аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторської перевірки в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами тощо.

2. Організація і методика аудиту фінансової звітності

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

• провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;

- направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;

- ознайомитись з аудиторським висновком і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;

- організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.

Встановлення переліку форм фінансової звітності, які згідно з чинними вимогами повинно складати підприємство.

Аудитор встановлює, які форми звітності має подавати підприємство, тобто звітує на загальних підставах (подає всі форми) чи як мале підприємство (за скороченою формою). А також досліджує повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.

Перевірка правильності визначення звітного періоду, за який складена звітність.

Відповідно до чинного законодавства звітним періодом для річної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємства звітний період може перевищувати календарний рік (але охоплювати не більше 15-ти місяців), а для ліквідованого підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації").

Перевірка правильності формування статей фінансової звітності

Аудитор перевіряє правомірність відображення конкретних показників у статтях фінансової звітності, відповідність їх вимогам діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Проведення аналізу якісних характеристик фінансової звітності

При оцінці якісних характеристик фінансової звітності аудитору потрібно врахувати вимоги П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Зокрема, це дохідливість, достовірність, зіставність, доречність.

Перевірка дотримання основних принципів бухгалтерського обліку і звітності

Аудитор повинен встановити дотримання при складанні фінансової звітності таких принципів: автономності, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання сутності над формою, єдиного грошового вимірника.

Для встановлення реальності фінансової звітності та її доступності для користувачів аудитор повинен з'ясувати, чи містить вона такі дані, як: інформація щодо звітного і попереднього періоду; дату звітності і звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру тощо. Важливою характеристикою фінансової звітності є її достовірність. Для встановлення чи спростування достовірності аудитор перевіряє:

У узгодженість ідентичних даних балансу і фінансових звітів різних форм;

У правильність розрахунків фінансових показників; У повноту охоплення всіх структурних підрозділів підприємства тощо.

Під час аудиту фінансової звітності необхідно розглянути такі питання:

1) підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів підприємства, методика аудиту яких розглянути в темі "Аудит активів підприємства", що викладена вище;

2) підтвердити реальність розміру зобов'язань у фінансовій звітності, методика аудиту яких розглянута вище у темі "Аудит пасивів підприємства";

3) перевірити правильність і адекватність визначення власного капіталу, його структури та призначення;

4) встановити реальність і точність фінансових результатів діяльності підприємства, методика аудиту яких подана вище у темі: "Аудит витрат, доходів і фінансових результатів підприємства";

5) дослідити стан бухгалтерського обліку і звітності, а саме:

— проаналізувати форму ведення обліку на підприємстві;

— встановити відповідність бухгалтерського обліку вимогам П (С)БО та інших нормативних документів з питань організації обліку;

— встановити відповідність проведення річної інвентаризації вимогам чинного законодавства;

6) проаналізувати показники фінансового стану підприємства (табл. 10.1).

Таблиця 10.1 Аналіз фінансового стану підприємства

5.3

3. Особливості аудиту окремих форм звітності

Аудит фінансової звітності проводиться з метою підготовки висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

При перевірці аудитор з'ясовує наявність наказу керівника підприємства про облікову політику та проводить аналіз дотримання бухгалтерською службою принципів підготовки фінансової звітності.

Процедури завірення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги (оборотного балансу) І регістрам синтетичного обліку без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Аудит окремих форм фінансової звітності має свої особливості. Так, відповідно до П (С)БО 2 "Баланс", метою складання балансу € надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. А тому під час аудиту балансу підприємства має бути встановлено дотримання при складанні даної форми звітності таких умов.

1. Відповідність показників статей балансу на початок звітного періоду (місяця, кварталу, року) даним балансу за попередній період. Зміни вступного балансу на початок року порівняно із звітним за попередній рік приймаються лише з відповідними поясненнями.

2. Показники статей балансу на кінець звітного року мають бути підтверджені результатами проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.

3. Статті балансу, які містять інформацію про стан коштів на рахунках у комерційних банках, банківських позик, фінансування з бюджету та позабюджетних фондів, повинні відповідати даним, зазначеним у виписках банків. Відображені у балансі суми за розрахунками з фінансовими і податковими органами мають бути попередньо взаємно погоджені.

4. Показники статей балансу на кінець звітного періоду повинні відповідати оборотам і залишкам на рахунках Головної книги, а тому звірка оборотів і залишків на рахунках аналітичного та синтетичного обліку на кінець звітного року перед складання заключного балансу має бути обов'язково здійснена.

5. Показники балансу підприємства та інших форм фінансової звітності мають бути взаємопов'язаними. З цією метою Міністерством фінансів України складено рекомендації щодо перевірки узгодженості показників типових форм річного бухгалтерського звіту.

Аудит форми № 1 "Баланс" починають з аналізу достовірності оцінки активів та зобов'язань. При цьому, основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи; незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестицій довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти. Аудитор має підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.

АНАЛІЗ ПРОБНОГО БАЛАНСУ

Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображенням залишків на рахунках у пасиві Балансу згідно з описаною вище методикою.

Аудит Звіту про фінансові результати (форма № 2) проводиться з метою встановлення правильності його складання, що забезпечує користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Аудит Звіту про фінансові результати проводять за трьома розділами: розділ І "Фінансові результати", розділ II "Елементи операційних витрат", розділ III "Розрахунок показників прибутковості акцій".

Перевірку правильності заповнення розділу І "Фінансові результати" аудитор здійснює на основі рахунків доходів і витрат. Вони представлені рахунками класів 7 "Доходи і результати діяльності" та 9 "Витрати діяльності" Плану рахунків. Після закінчення звітного періоду дохід, відображений за кредитом рахунків класу 7, крім рахунку 76 "Страхові платежі", і суми витрат, показані за дебетом рахунків класу 9, відносяться підприємством на рахунок 79 "Фінансові результати", тобто рахунки доходів і витрат закриваються на фінансові результати.

Перевірку заповнення розділу II "Елементи операційних витрат" аудитор здійснює на основі рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або, якщо підприємство не застосовує цей клас рахунків, інші рахунки, що передбачені діючим планом рахунків.

Правильність заповнення розділу III "Розрахунок показників прибутковості акцій" перевіряється тільки під час аудиту акціонерних товариств, оскільки інші підприємства його не заповнюють.

АНАЛІЗ ПРОБНОГО ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

ІІ. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника

Тема 10. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи

1. Сутність аудиторського висновку та звіту

Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" та Міжнародних стандартів аудиту на заключному етапі аудиту аудитор повинен скласти аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки або аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, не є офіційним документом і призначений для замовника, а його зміст може бути оприлюднено лише за бажанням клієнта.

Чинне законодавство вимагає складання аудиторського висновку при здісненні аудиту фінансової звітності (ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність").

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти, відповідності чинному законодавству.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів:

Закон України "Про аудиторську діяльність"; У Міжнародний стандарт аудиту 700 "Аудиторський висновок про фінансову звітність" (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків); У Міжнародний стандарт аудиту 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" (доступ до іншої інформації, її вивчення; суттєві невідповідності і перекручення);

Міжнародний стандарт аудиту 800 "Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення" (аудиторські висновки за результатами тематичного аудиту; аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, складену згідно з іншими принципами обліку; висновок про окремі частини звітності тощо);

Міжнародний стандарт аудиту 810 "Перевірка прогнозної фінансової інформації" (ступінь впевненості аудитора стосовно перспективної фінансової інформації; висновок за результатами перевірки перспективної фінансової інформації):

Вимоги до аудиторського висновку, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 25.01.2001 р.

2. Основні елементи аудиторського висновку і звіту

Аудиторський звіт не є офіційним документом, а тому чітких вимог до його форми не існує. Але у будь-якому випадку аудиторський звіт повинен складатися з трьох частин: загальної, аналітичної та заключної.

Загальна частина аудиторського звіту повинна містити таку інформацію: назву документа і назву клієнта; місце і дату складання; назву аудиторської фірми, її адресу; номер реєстраційного свідоцтва; номер поточного рахунку; прізвище, ім'я та по батькові всіх аудиторів, що брали участь у перевірці; період, за який проводилася аудиторська перевірка; склад, перелік документів, які підлягали перевірці; посилання на норми міжнародних стандартів аудиту та інших нормативних документів, які були використані під час аудиту.

Аналітична частина висвітлює сам хід аудиторської перевірки. В цій частині має бути детально описано: що було об'єктом перевірки, які інформаційні джерела досліджувалися, які методичні прийоми і процедури аудиту при цьому було застосовано, які докази зібрано, які виявлено помилки і порушення, їх причини і наслідки тощо.

У заключній частині на підставі проведених робіт має бути чітко сформульовано висновок аудитора про перевірені ним об'єкти аудиту.

Аудиторський звіт адресується замовнику із зазначенням дати складання, підписується керівником аудиторської фірми (або особою, уповноваженою керівником) та аудитором, що проводив перевірку, і завіряється печаткою аудиторської фірми. Кожна сторінка аудиторського звіту повинна бути підписана аудитором, який здійснював перевірку, і завірена його особистою печаткою.

Зміст аудиторського висновку залежить від конкретних обставин та результатів перевірки. Структура аудиторського звіту регламентована нормами міжнародних стандартів аудиту та законодавством України, відповідно до яких в ньому обов'язково мають бути такі розділи:

1) заголовок;

2) розділ, в якому йдеться про замовника аудиторської перевірки;

3) вступ;

4) масштаб перевірки;

5) зміст виконаної роботи;

6) висновок аудитора стосовно питання, яке перевіряється;

7) дата аудиторського висновку;

8) адреса аудиторської фірми;

9) підпис під аудиторським висновком.

У заголовку аудиторського висновку обов'язковим має бути запис про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором), вказано назву аудиторської фірми чи прізвище аудитора, який здійснював аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту принцип незалежності перевірки порушено не було. При порушенні даної умови аудитор не має права робити висновок про перевірений об'єкт, а зібрана інформація не вважається достатньою та доказовою.

Конкретизується адресат аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо). Аудиторський висновок має бути належним чином адресований згідно з умовами договору на проведення аудиту. Після цього вказується замовник аудиту, тобто його назва, юридична адреса, код за ЄДРПОУ тощо.

У вступі аудиторського висновку обов'язково вказують інформацію про склад фінансової звітності, що підлягала аудиту, дату її складання, межі відповідальності керівництва підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності, аудитора—за обґрунтованість аудиторського висновку.

Наприклад: "Згідно з договором № 12 від 25 січня 2010року аудиторська фірма "Аудит-Ком" провела аудит ф.М1 "Баланс" АТЗТ "АгроІнТов" станом на 31 грудня2009року, ф. 2 "Звіт про фінансові результати", ф. З "Звіт про рух громових коштів99, ф. 4 "Звіт про власний капітал99. Відповідальність за складання вищеназваної фінансової звітності несе керівництво Товариства. Нашим обов9язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту".

У розділі Масштаб перевірки надають інформацію про вимоги нормативів законодавства України та міжнародних стандартів аудиту, які було враховано під час проведення аудиту. Також роблять зауваження щодо планування аудиту та безпосередньо перевірки, місця в них оцінки помилок у системах обліку, їх суттєвого впливу на фінансову звітність. Вказують на обсяги перевіреної інформації. Аудиторський висновок повинен містити інформацію про те, що аудитор виконав усі необхідні процедури, а аудиторську перевірку було сплановано і проведено з метою забезпечення достатньої впевненості про те, що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень.

Описуючи зміст виконаної роботи, указують напрями перевірки, які були виконані аудитором, а саме:

- визначення відповідності фінансової звітності основним принципам обліку;

- аналіз аудиторських доказів, які дають змогу підтвердити зазначені у звітності суми і показники та пояснення до них;

- оцінка надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, можливості виникнення помилок та їх суттєвого впливу на звітність;

- здійснення вибіркового контролю.

У кінці даного параграфу аудитор має підтвердити те, що ним зібрано достатньо якісних доказів, які є підставою для висловлення ним об'єктивної думки.

Наприклад: "Нами було проведено перевірку згідно з вимогами Закону України „Про аудиторську діяльність" та Міжнародних стандартів аудиту. Норми цих документів вимагають, щоб планування та проведення аудиту були спрямовані на одержання переконливих тверджень щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Під час аудиту зроблено дослідження шляхом тестування доказів на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовій звітності, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні чинним протягом періоду перевірки. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує обґрунтовану основу для аудиторського висновку".

У Висновку аудитора про перевірену фінансову звітність оцінюється перевірена фінансова звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах вимогам до складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні. Аудитор чітко формулює свою думку щодо того, чи є фінансова звітність достовірною, повною, об'єктивною за всіма суттєвими аспектами. Якщо користувачі звітності перебувають за межами країни, до якої належить підприємство чи аудиторська фірма, то доцільно конкретно назвати країну, принципи ведення бухгалтерського обліку і підготовки звітності якої було використано.

Дата аудиторського висновку проставляється на день завершення аудиту, коли аудитор зобов'язаний доповісти керівництву підприємства про результати перевірки, а керівництво, у свою чергу, підписує звіти, що додаються до аудиторського висновку. Після цього у висновок не може бути внесено жодних змін, не узгоджених з підприємством.

Перед оприлюдненням звітності можуть бути виявлені події, які існували на дату складання висновку, про які аудитора не було проінформовано і які суттєво впливають на звітність. У такому випадку аудитор може доповнити свій висновок спеціальним додатком. При цьому можливе подвійне датування висновку.

Згідно з п. 26 МСА 700 аудиторський висновок має бути підписаний від імені аудиторської фірми чи аудитора або, у разі необхідності, завірений обома підписами. В Україні, як правило, висновок підписує керівник аудиторської фірми й аудитор із зазначенням номерів їх аудиторських сертифікатів, а також закріплюється печатками аудиторської фірми або особистою печаткою аудитора.

У розділі Адреса аудиторської фірми зазначають адресу фірми, її місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію свідоцтва про реєстрацію.

3. Види аудиторського висновку

Згідно з МСА 700 висновок аудитора може бути:

1. безумовно-позитивним;

2. модифікованим:

У безумовно-позитивним з пояснювальним параграфом; У умовно-позитивним; У негативним;

У з відмовою від надання висновку.

Безумовно-позитивний висновок складають, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови:

- аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення необхідні для проведення аудиту;

- надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

- є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

- фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає нормативним вимогам;

- звітність грунтується на достовірних облікових даних, які не містять суперечностей.

Такий висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності на підприємстві, що перевіряється.

У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова: "задовольняє вимоги", "належним чином становить", "дає достовірне й дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відповідно до...", "відповідає".

Наприклад:

"... У результаті проведення аудиту встановлено, що надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку" Вона достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 31 грудня 2009 року згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

МСА 700 передбачено, що висновок може містити додаткові пояснення, певні модифікації, які суттєво не впливають на його зміст. Модифікація передбачає:

• проблеми невизначеності або невпевненості у безперервній діяльності підприємства;

- зміни облікових принципів протягом періоду перевірки;

• виправлення, які слід внести до обліку підприємства за результатами перевірки;

• викладення принципів обліку (у позитивному висновку), що відрізняються від тих, які діють в Україні;

- роз'яснення з приводу використання звітів інших аудиторів;

- пояснення попередніх аудиторських висновків.

З урахуванням цього аудиторський висновок вважатиметься модифікованим.

Отже, аудитор не може дати безумовно-позитивний висновок при наявності будь-яких з нижченаведених обставин:

1) невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

2) незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевіреної звітності).

Причинами невпевненості можуть бути такі:

У обмеження в обсязі аудиторської роботи в зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (через незадовільний стан бухгалтерського обліку тощо), не має можливості виконати всі аудиторські процедури (через обмеження в часі тощо);

У ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо даної ситуації (спірна ситуація, багатоваріантність рішення).

Причини незгоди:

У неприйнятність систем або методів обліку; У розходження у судженнях стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності;

- незгода із ступенем та способом відображення фактів в обліку та звітності;

- невідповідність здійснення або оформлення операцій законодавству та іншим вимогам.

Безумовно-позитивний висновок з пояснювальним параграфом складається аудитором у випадку наявності нефундаментальної невпевненості.

Наприклад:

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, зокрема, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, через обмеженість інформації, ми не можемо дати висновок про вказані моменти, однак ці обмеження мають незначний вплив на фінансову звітність і на стан справу цілому.

Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, які зазначені вище (або викладені у додатку № 1 до аудиторського висновку), фінансова звітність, у всіх суттєвих аспектах, достовірно і повно подає фінансову інформацію про Товариство станом на 31 грудня 2009року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Невпевненість або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво викривити дійсний стан справ у цілому. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невпевненостей та незгод на фінансову звітність.

Умовно-позитивний висновок складається коли існує фундаментальна невпевненість. В цьому випадку аудитор формулює відмову від надання висновку з конкретного питання, а про решту питань висловлює своє судження, як і при безумовно-позитивному висновку. Якщо умовно-позитивний висновок був наданий через наявність нефундаментальної незгоди, то аудитор формулює цю незгоду з конкретних моментів, а за відсутності цих моментів — висловлює позитивне судження.

Наприклад:

"... Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій, або пишеться: "які викладені у додатку № 1 до аудиторського висновку9-), проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у додатку N1, фінансовий звіт, за всіма суттєвими аспектами, достовірно та повно подає фінансову інформацію про Товариство станом на 31 грудня 2009 року згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні".

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку. Фундаментальна невпевненість може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості чи незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні такі висловлення: "не задовольняє вимоги", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Наприклад:

"... У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або зазначається, що вони викладені в додатку № 1 до цього висновку). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Товариство станом на 31 грудня 2009року. Не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: "з питань, які наводяться в додатку 1.

Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ, що склався на 31 грудня 2009року".

В окремих випадках аудитор може відмовитись від дачі висновку. В цьому випадку він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Наприклад:

"... У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості), ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів.

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справу цілому (в основному).

У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів ми не можемо надати об'єктивний аудиторський висновок щодо фінансової звітності підприємства, підготовленій станом на 31 грудня 2009року".

1 2 3 Наверх ↑