Тема 2. Банківські ризики

 

Лекційні питання

2.1. Сутність та класифікація банківських ризиків.

2.2. Система оцінки банківських ризиків.

2.3. Організація ризик-менеджменту в банк.

2.4. Управління відсотковим ризиком.

Ключові поняття та терміни: ризик, банківський ризик, внут­рішні ризики, зовнішні ризики, фінансові ризики, функціональні ризики, ринковий ризик, операційний ризик, кредитний ризик, валютний ризик, ризик ліквідності, відсотковий ризик, технологічний ризик, стратегічний ризик, політичний ризик, соціальний ризик, правовий ризик,ризик інфляції, форс-мажорний ризик, статистичний метод оцінки ризику, метод експертних оцінок, аналітичний метод, метод коефіцієнтів, метод аналогів, ризик-менеджмент.

 

Після вивчення теми студент повинен знати:

– економічну сутність банківських ризиків;

– критерії класифікації ризиків;

– методи оцінки ризиків у банківській діяльності;

– етапи процесу управління ризиками;

– організацію ризик-менеджменту в банку;

– GAP-менеджмент відсоткового ризику.

Ризик у ділових операціях – це об’єктивно-суб’єктивна економічна категорія, що відбиває ступінь успіху (невдачі) в досягненні цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників за наявності прямих і зворотних зв’язків.

Під банківським ризиком прийнято розуміти можливу загрозу втрати банком частини ресурсів, недоодержання доходів або створення додаткових видатків у результаті здійснення фінансових операцій. З огляду на специфіку банківського продукту ризик є обов’язкове і неодмінне явище банківського бізнесу. Пітер С. Роуз у книзі “Банківський менеджмент” виділяє шість основних видів банківських ризиків: кредитний; незбалансованої ліквідності; ринковий; процентний; недоодержання прибутку; неплатоспроможності.

Важливим етапом процесу управління ризиками є кількісна оцінка рівня ризику та встановлення припустимих меж ризику для окремих банківських операцій, структурних підрозділів і банку загалом. Рівень ризику визначається втратами (збитками), яких можна очікувати у випадку його реалізації, а також ймовірністю, з якою ці втрати можуть відбутися. Кількісно рівень ризику може визначатися абсолютними та відносними показниками.

Зважаючи на той факт, що ризик є категорією ймовірнісною, його значення може коливатись в межах від 0 до 1.

Під низьким (до 0,05) розуміють ризик, реалізація якого не загрожує життєдіяльності банку, а випадкові збитки менші від очікуваного прибутку і розміру спеціальних резервів, призначених для відшкодування можливих втрат. У даному випадку рівень ризику оцінюють, виходячи з розміру недоотриманого прибутку.

Помірний рівень ризику (0,05…0,1) характеризується такими втратами, які не повинні істотно вичерпати наявні резерви або вимагати збільшення відрахувань до резервних фондів. При помірному ризику втрати доходів або капіталу банку є контрольованими.

Високий рівень ризику (більше 0,1) реалізується у випадку перевищення критичної межі і характеризується значним зниженням або втратою створених резервів. У даному випадку банк зазнає істотних втрат та збитків, може виникнути кризова ситуація та, як наслідок, банкрутство.

Геп-менеджмент. У процесі управління активами та зобов’я-заннями з метою встановлення контролю над рівнем ризику процентної ставки всі активи і пасиви банку поділяються на дві групи – чутливі до змін процентної ставки та нечутливі до таких змін.

Активи чи пасиви є чутливими до змін процентної ставки, якщо мають такі характеристики:

– дата перегляду плаваючої процентної ставки міститься в зафіксованому інтервалі часу;

– строк погашення настає в цьому інтервалі;

– термін проміжної або часткової виплати основної суми міститься в розглядуваному інтервалі;

– зміна базової ставки (наприклад, облікової ставки НБУ), покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов’язання, можлива або очікується впродовж цього самого часового інтервалу і не контролюється банком.

До нечутливих активів та зобов’язань відносять такі, доходи та видатки за якими впродовж аналізованого періоду не залежать від зміни процентних ставок на ринку.

Геп (GAP-розрив, дисбаланс) визначається як різниця між величиною чутливих активів (ЧА) у грошовому виразі та величиною чутливих зобов’язань (ЧЗ) у грошовому виразі:

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image002.gif.       (2.1)

 

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до зміни ставки, перевищують чутливі зобов’язання (ЧА > ЧЗ), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Коли чутливі активи та зобов’язання рівні – геп нульовий. При нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежно від коливань процентних ставок, процентний ризик – мінімальним, проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни процентних ставок стає неможливим.

Ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни процентних ставок згідно з таким правилом:

1) якщо геп додатний, то зі зростанням процентних ставок маржа зростатиме і, навпаки, при зниженні – маржа зменшуватиметься;

2) якщо геп від’ємний, то зі зростанням процентних ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

Наприклад: негативний геп (ЧА < ЧП), процентна ставка за активними операціями була 15 %, за пасивними 10 %. ЧА – 800 у.о., ЧП – 900 у.о. Тоді 800 ∙ 15 % = 120 у.о.

900 ∙ 10 % = 90 у.о. 120 – 90 = 30 у.о. чистий процентний дохід (маржа) геп = 100 ∙ 0,05 = 5 у.о.

Відбулася зміна процентних ставок на п’ять пунктів. Тоді за активними операціями ставка 20 %, за пасивними 15 %.

ЧА = 800 ∙ 0,2 = 160 у.о., ЧП = 900 ∙ 0,15 = 135 у.о.,

160 – 135 = 25 у.о. ЧПД, геп = 100 ∙ 0,05 = 5 у.о.,

ЧПД зменшився на 5 у.о.

Це означає, що не так вже й важливо, в якому напрямі змінюються ставки. Головне, щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який принесе підвищений прибуток.

Проте потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем процентного ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться неправильним чи не справдиться, то це може призвести до зниження маржі і навіть до збитків.

Незалежно від того, додатний чи від’ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень процент­ного ризику приймає на себе банк і тим більше змінюється маржа. Збіль­шення чи зменшення маржі залежить від знака гепу (“плюс” чи “мінус”), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки на ринку.

Кумулятивний геп. Кумулятивний геп – це різниця між загаль­ним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.

Кумулятивний геп – це інтегральний показник, що відбиває ступінь ризику процентних ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового горизонту.

При оцінці ризику процентних ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань.

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image004.gif.       (2.2)

 

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп додатний, якщо менший, то геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, то геп нульовий.

Але ані абсолютна величина кумулятивного гепу, ані коефі-цієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни процентної ставки. Для визначення цього розраховують індекс процентного ризику (ІВR). Він розраховується як відношення кумулятивного гепу (k GAP) у кожному з періодів до розміру працюючих активів (ПА) і виражається у процентах.

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image006.gif.       (2.3)

 

Індекс процентного ризику показує, яка частина активів (якщо геп додатний) чи пасивів (якщо геп від’ємний) наражається на ризик зміни процентної ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на загальний прибуток банку. Встановлюючи ліміт індексу процентного ризику, банк обмежує рівень ризику процентної ставки, який він вважає за доцільне на себе взяти.

Метод кумулятивного гепу використовується також для того, щоб наближено обчислити зміни маржі банку залежно від очікуваних коливань процентних ставок.

Абсолютна величина зміни маржі (прибутку) ∆П визначається:

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image008.gif       (2.4)

 

де ∆r – зміни рівня процентних ставок.

Взявши до уваги при обчисленнях знак “+” чи “–” показників ∆r та kGAP, визначається напрям зміни прибутку. Додатне значення ∆П вкаже на його збільшення і є результатом підвищення ставок при додат-ному гепі або зниження ставок при від’ємному. Від’ємне значення ∆П означатиме зниження процентного прибутку банку, зумовлене підвищенням ставок при від’ємному гепі або їх зниженням при додатному.

Дюрація як метод управління гепом (аналіз-duration). В основі цього методу лежить розрахунок дюрації (оцінка середньозваженого строку погашення) стосовно всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями, які направляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку.

Для розрахунку дюрації портфеля необхідно:

– обчислити середньозважений строк погашення для кожного фінансового інструмента, що входить до складу портфеля;

– зважити кожний розрахований показник за ринковою вартістю;

– знайти суму всіх здобутих показників, яка становитиме середньозважений строк погашення портфеля в цілому.

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image010.gif,       (2.5)

де DFIm – дюрація m-го фінансового інструмента, що входить до складу портфеля активів чи зобов’язань (m = 1, M);

Fim – ринкова вартість m-го фінансового інструмента;

М – кількість фінансових інструментів у портфелі.

Здобутий показник характеризує зважений за вартістю середній строк погашення портфеля (дюрацію). Дібравши склад та структуру портфелів так, щоб середній строк погашення портфеля активів приблизно збігався із середнім строком погашення портфеля зобов’язань, банк може захиститися від негативного впливу ризику зміни процентних ставок.

Отже, загальне правило управління гепом залишається незмін­ним: за наявності додатного розриву між середньозваженими строками погашення портфеля активів і зобов’язань (Да > Дз) вартість капіталу зрос-татиме в разі підвищення ставок на ринку і зменшуватиметься зі зниженням процентних ставок; якщо розрив між середньозваженими стро-ками погашення портфелів від’ємний (Да < Дз), то підвищення ставок призведе до скорочення капіталу, а їх зниження до збільшення капіталу.

Приклад: Середньозважений строк погашення:

Активи – 300 тис. грн терміном на 3,1 року.

Пасиви – 275 тис. грн терміном на 2,7 років.

Поточний дисбаланс: 3,1 року “мінус” 2,7 років становить 0,4 року (позитивний).

Ставка дисконтування була 12 %; за два роки зросла на 5 % і становить 17 %. Вартість капіталу банку за два роки зменшилася:

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image012.gif.

 

Отже, щоб уникнути процентного ризику, необхідно макси-мально наблизити до нуля розрив між середньозваженими строками погашення портфелів активів і зобов’язань.

 

Практичне заняття 2.

Методи оцінки банківських ризиків

 

1. Види та характеристика ризиків у банківській діяльності.

2. Методи мінімізації ризиків.

3. Методика оцінки відсоткового ризику.

 

Перед практичним заняттям студент має знати: сутність та основні критерії класифікації банківських ризиків, методи мінімізації банківських ризиків, методи оцінки відсоткового ризику .

Мета практичного заняття: поглиблення теоретичних знань із сутності та класифікації банківських ризиків і набуття практичних вмінь оцінювання відсоткового ризику.

 

Після практичного заняття студент повинен уміти:

– визначати коефіцієнт загального банківського ризику;

– оцінювати відсотковий ризик;

– використовувати дюрацію як метод управління гепом.

 

Приклади розв’язування типових задач

Задача 1. Проаналізувати рівень відсоткового ризику банку за даними таблиці. Граничний рівень відсоткового ризику встановлено на рівні 5 %. Визначити як зміниться розмір прибутку банку, якщо відсоткові ставки протягом трьох місяців знизяться на два пункти.

 

У тис. грн

Показник

До 31 дня

31–92 дні

92–365 днів

Від 365 днів

Всього

Вимоги, чутливі до зміни

відсоткової ставки

48

225

452

210

935

Зобов’язання, чутливі до зміни

відсоткової ставки

56

278

370

170

874

Величина GAP

–8

–53

82

40

61

Коефіцієнт GAP

0,86

0,81

1,22

1,24

1,07

Комулятивний GAP

–8

–61

21

61

122

Індекс відсоткового ризику

0,86

6,52

2,25

5,52

13,05

Зміна відсоткової маржі ∆П

0,16

1,22

 

 

 

 

Розв’язування

1. Розрахуємо величину гепу у кожному часовому інтервалі за формулою (2.1):

GAP1 = 48 – 56 = –8 тис. грн

GAP2 = 225 – 278 = –53 тис. грн

GAP3 = 452 – 370 = 82 тис. грн

GAP1 = 210 – 170 = 40 тис. грн

GAP = 935 – 874 = 61 тис. грн

2. За формулою (2.2) визначаємо коефіцієнт гепу для кожного часового інтервалу:

kGAP1 = 48 : 56 = 0,86

kGAP2 = 225 : 278 = 0,81

kGAP3 = 452 : 370 = 1,22

kGAP4 = 210 : 170 = 1,24

kGAP = 935 : 874 = 1,07

3. Кумулятивний геп для інтервалу від 31 дня до 92 днів становить: NGAP = –8 + (–53) = –61 тис. грн. Аналогічно визначаємо для решти часових періодів.

4. Визначимо індекс відсоткового ризику для інтервалу від 31 дня до 92 днів за формулою (2.3):

 

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2009_2/213/tema2.files/image014.gif

 

Аналогічно визначаємо для решти часових періодів та заносимо в таблицю.

5. Величину зміни відсоткової маржі банку протягом відповід­ного періоду розрахуємо за формулою (2.4):

 

∆П = –0,02 · (–61) = 1,22 тис. грн.

 

Завдання для самостійної роботи

Задача 1. Проаналізувати рівень відсоткового ризику банку за даними таблиці. Граничний рівень відсоткового ризику встановлено на рівні 5 %. Визначити як зміниться розмір прибутку банку, якщо відсоткові ставки протягом шести місяців знизяться на два пункти.

 

У тис. грн

Показник

До 31 дня

31–92 дні

92–365днів

Від 365 днів

Всього

Вимоги чутливі до зміни

відсоткової ставки

50

190

340

420

1000

Зобов’язання чутливі до зміни

відсоткової ставки

60

150

320

405

935

Величина GAP

 

 

 

 

 

Коефіцієнт GAP

 

 

 

 

 

Кумулятивний GAP

 

 

 

 

 

Індекс відсоткового ризику

 

 

 

 

 

 

Задача 2. Використовуючи GAP-аналіз та виходячи із нижченаведених даних, розрахуйте ризик зміни розміру капіталу банку, вик­ликаний зміною ринкових процентних ставок.

Чутливі до зміни процентних ставок активи – 900 тис. грн.

Чутливі до зміни процентних ставок пасиви – 1000 тис. грн.

Процентна ставка по активних операціях – 15 %.

Процентна ставка по пасивних операціях – 10 %.

За аналізований період процентна ставка зросла на 5 пунктів.

Задача 3. Розрахувати розмір прибутків або збитків банку у випадку зниження відсоткової ставки на 2 пункти протягом першого місяця. Проаналізувати відповідність рівня відсоткового ризику банку граничному за даними таблиці, якщо граничний рівень відсоткового ризику встановлено у розмірі 6 %.

 

У тис. грн

Показник

До 31 дня

31–92 дні

92–365днів

Від 365днів

Всього

Вимоги, чутливі до зміни

відсоткової ставки

50

180

410

390

1030

Зобов’язання, чутливі до зміни

відсоткової ставки

120

100

380

350

950

Величина GAP

 

 

 

 

 

Коефіцієнт GAP

 

 

 

 

 

Кумулятивний GAP

 

 

 

 

 

Індекс відсоткового ризику

 

 

 

 

 

 

Задача 4. Використовуючи аналіз дюрації та нижче наведені дані, розрахуйте ризик зміни вартості капіталу банку, викликаний зміною ринкових процентних ставок.

Активи комерційного банку – 500 тис. грн.

Пасиви комерційного банку – 300 тис. грн.

Середньозважені строки погашення активів – 3,2 року.

Середньозважені строки погашення пасивів – 2,5 року.

Ставка дисконтування була 13 %, а за 2 роки зросла на 6 пунктів.

 

Задача 5. Використовуючи аналіз дюрації та нижченаведені дані, розрахуйте ризик зміни вартості капіталу банку, викликаний зміною ринкових процентних ставок.

Активи комерційного банку – 1520 тис. грн.

Зобов’язання комерційного банку – 1380 тис. грн.

Середньозважені строки погашення активів – 3,2 року.

Середньозважені строки погашення пасивів – 2,5 року.

Ставка дисконтування була 12 %, а за 2 роки зросла на 6 пунктів.

Для розрахунку дюрації портфеля необхідно:

1) зважити строки погашення портфелів активів і пасивів за ринковою вартістю;

2) знайти суму всіх здобутих показників, яка становитиме середньозважений строк погашення портфеля в цілому:

 

Да = Дз · З / А,

 

де Да – зважений за вартістю надходжень строк погашення портфеля активів;

Дз – зважений за вартістю виплат строк погашення зобов’язань;

З – загальний розмір (обсяг) портфеля зобов’язань;

А – загальний розмір (обсяг) портфеля активів.

При цьому загальне правило управління гепом залишається незмінним:

– за наявності додатного розриву між середньозваженими строками погашення портфеля активів і зобов’язань (Да > Дз) вартість капіталу зростатиме в разі підвищення ставок на ринку і зменшуватиметься зі зниженням процентних ставок;

– якщо розрив між середньозваженими строками погашення портфелів від’ємний (Да < Дз), то підвищення ставок призведе до скорочення капіталу, а їх зниження – до збільшення капіталу.

 

Проблемно-пошукові питання

1. Практичні підходи до оцінки рівня банківських ризиків.

2. Аналіз діючої практики управління ризиками в банківській діяльності.

3. Вимоги Базельського комітету до оцінки банківських ризиків.

4. Напрями підвищення ефективності управління банківськими ризиками.

5. Дослідження взаємозв’язків між рівнем ризику банку та при­бутковістю діяльності його клієнтів.

6. Основи розробки стратегії управління ризиком процентної ставки за допомогою геп-аналізу.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Сутність та роль ризиків у банківській діяльності.

2. Концептуальні підходи до класифікації банківських ризиків.

3. Методи мінімізації ризиків та їх характеристика.

4. Фактори впливу на ризик у банківській діяльності.

5. Вплив кризових явищ на ризик у банківській діяльності.

6. Аналіз дюрації портфеля банку як методу управління гепом.

 

Питання для самоконтролю

1. Економічна сутність ризиків та їх місце в діяльності банку.

2. Класифікація банківських ризиків:

– процентний ризик;

– ризик недоодержання кредиту.

Тест поточного контролю

1. Під банківським ризиком прийнято розуміти:

а) можливу загрозу, втрати банком частини ресурсів;

б) можливу загрозу (неодержання доходів);

в) додаткові видатки у результаті здійснення фінансових операцій;

г) імовірність небажаної події.

 

2. Ризик платоспроможності полягає в тому, що:

а) банк може втратити можливість відповідати за зобов’язаннями;

б) це ризик непогашення основного боргу позичальником;

в) це ризик несплати процентів за банківськими позиками;

г) це ризик втрати репутації банку.

 

3. Серед портфельних ризиків виділяють ризик:

а) кредитний;       в) зміни процентних ставок;

б) ліквідності;       г) інфляційний.

 

4. Управління процентним ризиком може здійснюватися за допомогою методів:

а) структурного балансування;  в) “надбавки”;

б) дюрації;       г) “базова ставка плюс”.

 

5. Для ефективного управління банківськими ризиками можна класифікувати їх за різними критеріями:

а) залежно від сфери виникнення;

б) залежно від стану вирішення проблем;

в) по можливості диверсифікованості;

г) залежно від платоспроможності.

 

6. До основних видів банківських ризиків належать ризик:

а) кредитний;       в) процентний;

б) незбалансованої ліквідності;  г) недоодержання кредиту.

 

7. Процентний ризик проявляється у наступних аспектах:

а) зниження чистої процентної маржі внаслідок більш швидкого зростання процентних витрат порівняно з доходами;

б) зниження ринкової вартості активів банку при зміні ринкової процентної вартості;

в) порушення співвідношення між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.

 

8. Коефіцієнт гепу обчислюється як:

а) відношення прибутку до процентної маржі;

б) відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань;

в) відношення процентів отриманим банком до процентів виплачених банком.

9. Залежно від сфери виникнення ризики бувають:

а) кредитні;  б) фінансові;  в) внутрішні;  г) функціональні.

 

10. До зовнішніх ризиків належать:

а) кредитний; б) процентний; в) юридичний; г) політичний.

 

Література: [1, c. 156–180; 2, с. 61–75].

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10  Наверх ↑