Тема 10. СУТЬ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

 

ü Джерела інформації

ü Методика аналізу фінансового стану

ü Загальна оцінка фінансового стану підприємства

 

10.1. Джерела інформації аналізу фінансового стану

 

Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства – платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період (ф. 1);

- звіт про фінансові результати за попередній рік та за звітний період (ф. 2);

- звіт про рух грошових коштів (ф. 3);

- звіт з праці за попередній та за звітний періоди (ф. 1-ПВ, 3-ПВ);

- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), (ф. 11-ОФ);

- бізнес-план;

- висновки аудиторських перевірок;

- пояснювальна записка з викладенням основних факторів, що вплинули в звітному періоді на підсумкові результати діяльності підприємства;

- інша інформація.

При проведенні аналізу фінансового стану підприємства доціль­но перевірити, чи дотримуються на підприємстві вимог, зазначених у нормативних документах з обліку.

 

10.2. Методика аналізу фінансового стану

 

Аналіз – це один із способів пізнання оточуючої дійсності. Фінансовий аналіз – це метод пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання фінансових ресурсів для його оперативної та інвестиційної діяльності. Результатом фінансового аналізу є оцінка фінансового благополуччя підприємства, стану його майна, активів і пасивів балансу, швидкості обороту всього капіталу і його складових, прибутковості засобів, що використовуються.

Деталізація процедурної сторони методики аналізу фінансового стану залежить від поставленої мети, а також різних факторів:часового, інформаційного, методичного, кадрового і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію у вигляді двофакторної модульної структури:

– експрес-аналіз фінансового стану;

– деталізований аналіз фінансового стану.

Метою експрес-аналізу є наочна і проста оцінка фінансового доброботу і динаміки розвитку господарюючого суб’єкта. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і доповнити його методами, які базуються на досвіді та кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно проводити у три етапи:

– підготовчий етап;

– етап огляду бухгалтерської звітності;

– аналіз звітності.

Перша задача розв’язується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. У міжнародній практиці виділяють два основні типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений у достатньо уніфікованому і коротко викладеному вигляді документ, що містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність наданої у звіті інформації та її відповід­ність діючим нормативним документам. Нестандартний аудиторський висновок більш об’ємний і, як правило, містить деяку додаткову інфор­мацію, яка може бути корисною користувачам звітності. Нестандартний аудиторський висновок може містити позитивну оцінку наданої звітності. Причинами нестандартного висновку можуть бути: використання думки іншої аудиторської фірми, зміна на підприємстві, де проводять аудит, облікової політики, деякі невизначеності фінансового або організаційного характеру (наприклад, участь підприємства у незавершеному судовому процесі з непередбаченим результатом) тощо. У випадку нестандартного аудиторського висновку доцільність укладання контракту повинна визначатися фінансовим менеджером або осо­бою, що бере участь у переговорах, після ретельного аналізу наданого звіту та іншої інформації формального і неформального характеру.

Перше ознайомлення з встановленими формами звітності носить назву “читання” форм звітності. При перевірці звітності проводиться візуальна і проста рахункова перевірка за формальними ознаками і по суті, визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і зрозумілість заповнення форм звітності, перевіряється валюта балансу і всі проміжні підсумки, перевіряється взаємна ув’язка показників звітних форм і основні контрольні співвідношення між ними. Звертається увага на абсолютні суми, які на­водяться у відповідних формах звітності і робляться висновки про дже­рела залучення коштів підприємства, суму прибутку, запасів, заборгова­ності тощо. Але цієї інформації недостатньо для того, щоб зробити вис­новки щодо тенденцій поліпшення чи погіршення діяльності підприємств.

Бухгалтерська звітність являє собою комплекс взаємоузгоджених показників фінансово-господарської діяльності за звітний період. Звітним формам характерний як логічний, так і інформаційний взаємозв’язок. Суть логічного зв’язку полягає у взаємодоповненні і взаємній кореспонденції звітних форм, їх розділів та статей. Деякі найбільш важ­ливі балансові статті розшифровуються у супутніх формах. Розшифров­ку інших показників при необхідності можна знайти в аналітичному обліку. Логічні зв’язки доповнюються інформаційними, що виражається у прямих і непрямих контрольних співвідношеннях між окремими показниками звітних форм. Пряме контрольне співвідношення означає, що один і той самий показник наведений одночасно в декількох звітних формах. Знання цих контрольних співвідношень важливе не лише з позиції аналізу, але й аудиту, допомагає краще розібратися у струк­турі звітності, перевірити правильність її складання шляхом візуальної перевірки окремих показників і арифметичних співвідношень між ними.

Мета другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни у майновому і фінансовому положенні господарюючого суб’єкта, складаючи перше уявлення про динаміку наведених у звітності і пояснювальній записці основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (наприклад, частка власних оборотних засобів, рентабельність і т.п.) може супроводжуватись усвідомленими або неусвідомленими розбіжностями, то західні фірми наводять у відповідному розділі звіту алгоритми для деяких показників. Таку практику доцільно застосовувати і в Україні.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно брати до уваги вплив факторів, що викривляють ситуацію, зокрема, інфляцію. Крім того, баланс, який є основною звітною і аналітичною формою, міс­тить деякі обмеження.

Третій етап – основний в експрес-аналізі; його мета – узагальнена оцінка результатів господарської діяльності та фінансового стану об’єкта. Такий аналіз проводиться з деталізацією в інтересах різних користувачів (див. табл. 10.1).

У загальному вигляді методикою експрес-аналізу звітності передбачається аналіз ресурсів та їх структури, результатів господарювання, ефективності використання власних і позичених коштів. Значення експрес-аналізу – відбір невеликої кількості найбільш суттєвих і порівняно нескладних у підрахунку показників і постійне дослідження їх динаміки. Один з варіантів відбору аналітичних показників для ви-значення економічного потенціалу підприємства і оцінки результатів його діяльності.

Таблиця 10.1 – Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу

Напрямок (процедура) аналізу	Показник
Оцінка майнового стану	1. Величина основних засобів та їх частка у загаль-ній сумі активів. 2. Коефіцієнт зносу основних засобів. 3. Загальна сума засобів, що знаходиться у розпорядженні підприємства
Оцінка фінансового стану	1. Величина власних засобів та їх частка в загальній сумі джерел. 2. Коефіцієнт покриття. 3. Частка власних оборотних засобів у загальній їх сумі. 4. Частка довгострокових позичених коштів у за-гальній сумі джерел. 5. Коефіцієнт покриття запасів.
Наявність “хворих” статей у звітності	1. Збитки. 2. Позики і позички, не погашені в строк. 3. Прострочена дебіторська і кредиторська забор­гованість.

 

Мета деталізованого аналізу фінансового стану – більш детальна характеристика майнового і фінансового стану господарюючого суб’єкта, результативність його діяльності у звітному періоді та у періоді, що минув, а також можливостей розвитку суб’єкта в перспективі. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу.

Програма поглибленого аналізу фінансово-господарської діяль­ності підприємства має такий вигляд:

1. Попередній огляд економічного і фінансового стану суб’єкта господарювання.

1.1. Характеристика загальної направленості фінансово-госпо­дарської діяльності.

1.2. Виявлення “хворих” статей звітності.

2. Оцінка та аналіз економічного потенціалу суб’єкта господарювання.

2.2. Оцінка майнового стану.

2.3. Побудова аналітичного балансу-нетто.

2.4. Вертикальний аналіз балансу.

2.5. Горизонтальний аналіз балансу.

2.6. Аналіз якісних зрушень у майновому стані.

3. Оцінка фінансового стану.

3.1. Оцінка ліквідності.

3.2. Оцінка фінансової стійкості.

3.3. Оцінка та аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.

3.4. Оцінка виробничої діяльності.

3.5. Аналіз рентабельності.

3.6. Оцінка ефективності управління.

3.7. Оцінка ділової активності.

3.8. Оцінка положення на ринку цінних паперів.

Практика фінансового аналізу вже виробила методику аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити п’ять основних методів.

Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з минулим періодом. На основі результатів горизонтального аналізу визначають темпи зміни майна підприємства, в тому числі за видами (основного капіталу, запасів і затрат, грошових коштів, розрахунків і інших активів), а також за видами джерел коштів – власних і прирівняних до них, позикових (довго- та короткострокових позик), кредиторської заборгованості.

Вертикальний (структурний) аналіз визначення структури підсумкових фінансових показників з визначенням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому. Вертикальний аналіз дає змогу оцінити якість балансу з погляду його структурної динаміки. Зіставляючи структурні зміни в активі і пасиві балансу, можна судити про зміни в джерелах притоку нових коштів і напрямках їх вкладень.

Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формуються можливі значення показників у майбутньому, а відповідно, ведеться перспективний , прогнозний аналіз.

Порівняльний (просторовий) аналіз включає як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показ­никами підприємства, дочірніх підприємств, підрозділів, цехів, так і між­господарський аналіз показників цього підприємства з показниками кон­курентів, зі середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздрібнення результативного показника на складові частини, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об’єднують у загальний результативний показник.