Тема 4. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

 

4.1. Завдання і джерела ревізії

4.2. Ревізія розрахунків з підзвітними особами

4.3. Ревізія розрахунків з дебіторами і кредиторами

4.4. Ревізія операцій по претензіях і відшкодуванню

  матеріальних витрат

4.5. Ревізія кредитних операцій

 

4.1. Завдання і джерела ревізії

 

Важливу ділянку економічної роботи підприємства становлять розрахункові та кредитні операції, від своєчасності і правильності проведення яких залежить виконання планів реалізації продукції і прибутку, прискорення оборотності коштів, мобілізації коштів і спрямування їх на покриття виробничих та інших затрат. Підприємства систематично ведуть розрахунки з постачальниками, покупцями, кредиторами, а також операції з отримання, використання та погашення кредитів. Вся ця діяльність і є об’єктом комплексної ревізії.

Основні завдання ревізії розрахункових і кредитних операцій – дотримання чинних положень про оплату витрат на відрядження, по виплаті компенсації при переході на роботу в іншу організацію, витрачання грошей на операційні і господарські витрати; законність здійснення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами, виконання завдань із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості, обґрунтованості їх списання; повнота і своєчасність пред’явлення претен­зій за порушення договірних зобов’язань, виявлення матеріальних втрат і обґрунтованості їх списання; обґрунтованість одержання, правильного використання і своєчасності погашення кредитів банку; дотримання встановлених правил інвентаризації розрахунків.

Джерелами ревізії є завдання із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості; заявки на виділення лімітів кредитування; первинні документи з оформлення розрахункових операцій; матеріали інвентаризації; розрахункові відомості; облікові реєстри по рахунках №№ 36, 37, 63, 67, 68, форми “Головна книга” і “Баланс”.

 

4.2. Ревізія розрахунків з підзвітними особами

 

Ревізія розрахунків з підзвітними особами має на меті встано-вити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні та гос-подарсько-недоцільні витрати.

Підставою для перевірки розрахунків з підзвітними особами є накази і розпорядження, авансові звіти із прикладеними документами, записи по рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Ревізію розрахунків з підзвітними особами починають із перевірки змісту касових операцій і операцій по рахунках в банку. Зіставляючи дані аналітичного обліку по рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними осо­бами” з даними по касі, визначають, як дотримувався порядок видачі сум на операційні і господарські витрати. Одночасно перевіряють: наявність випадків видачі авансу особам, які своєчасно не розра­хувалися за попередній аванс; випадки порушення строків закриття розрахунків по кожному авансу, зокрема випадки видачі авансу до по­гашення заборгованості по попередньому; передачу сум авансу однією підзвітною особою іншій; своєчасність подання авансових звітів.

Перевіряючи авансові звіти із використання підзвітних сум на операційні і господарські витрати, потрібно визначити законність та до­цільність таких витрат: детально вивчити документи, які додані до звітів по оплаті готівкою вантажно-розвантажувальних робіт, послуг, прид­бання ТМЦ. Особливої уваги вимагає перевірка достовірності таких пред’явлених підзвітною особою документів, як касові чеки торгових підприємств за придбані у них товари, рахунки дрібно­оптових баз і копії прибуткових документів на здачу придбаних матеріальних цінностей.

Джерелами ревізії розрахунків з підзвітними особами по від-рядженнях є накази, розпорядження керівника підприємства, пос­відчення на відрядження, дані по виданих грошових авансах, письмові пояснення результатів відрядження, авансові звіти з додатками, записи по рахунках 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 372 “Розрахунки з під­звітними особами”.

На підставі наказів і відміток у посвідченні про відрядження визначають задані і фактичні строки відрядження: в межах України – до 30, за кордон – 60 календарних днів. На підставі відміток у посвід-ченні про відрядження визначають правильність оплати добових. Не-від’ємною частиною ревізії підзвітних сум є перевірка витрат коштів на службові відрядження. При цьому слід керуватися постановоюКМУ “Про норми відшкодування витрат на від­рядження в межах України та за кордон” затверджені Міністерством фінансів України від 10.06.99, № 146.

Перевіряючи оплату проїзду, а також проживання в готелі, ревізор керується ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, де вказано, що оплата проводиться в розмірі фактичних видатків тільки при поданні підтверджувальних документів.

Працівнику видаються кошти як в національній валюті країни, куди скеровується працівник, так і у вільно конвертованій валюті у виг­ляді авансу на поточні потреби згідно з нормами у розмірах, обумов­лених їх реальними потребами в країні перебування.

4.3. Ревізія розрахунків з дебіторами і кредиторами

 

Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості є фак.­тором негативним і свідчить про порушення фінансової та розрахун­кової дисципліни. Для перевірки такої заборгованості ревізор викорис­товує бухгалтерський баланс, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, 37 “Розра­хунки з різними дебіторами”, 63 “Розрахунки з постачальниками та під­рядниками”, 64 “Розрахунки за податками й платежами”, 65 “Розрахунки за страхування”, 66 “Розрахунки з оплати праці”, 67 “Розрахунки з учасниками”, 68 “Розрахунки за іншими операціями”, первинні доку­менти по розрахунках з дебіторами і кредиторами, акти звірок.

Приступаючи до ревізії, належить вияснити правильність від­об-раження по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків. Реві-зор зобов’язаний з’ясувати причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена; реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків, де дебітори визнають свою заборгованість); дотримання строків позовної давності; заходи, що вживалися до її по-гашення; дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Перевіряючи іншу дебіторську заборгованість, потрібно звер­нути увагу на наявність такої заборгованості у працівників даного під­приємства, яка виникає внаслідок відпущення без попередньої оплати ТМЦ за незданий, зіпсований одяг, неповернуті підзвітні суми.

Слід звернути увагу на своєчасність проведення інвентаризації розрахунків. Підприємства-кредитори повинні направити своїм борж-никам виписки з особових рахунків про розміри їхньої заборгованості. Боржники у 10-денний термін повинні підтвердити заборгованість або повідомити про свою незгоду.

Термін позовної давності по сумах заборгованості становить три роки. Після закінчення цього терміну заборгованість підлягає спи­санню. По бухгалтерському обліку прострочена кредиторська забор­гованість списується на доходи, дебіторська – на витрати. У податко­вому обліку кредиторська заборгованість відноситься на валові доходи, дебіторська – на валові витрати.

Перевіряючи кредиторську заборгованість постачальникам та іншим кредиторам, необхідно вияснити:

–  наявність на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” сум, по яких пройшов термін позовної давності;

–  випадки списання на доходи підприємства сум кредитор­ської заборгованості з простроченим терміном позовної давності за­мість віднесення її у дохід бюджету. Такі суми кредиторської забор­гованості, а також суми депонентської заборгованості, щодо яких тер­мін позовної давності минув, підлягають перерахуванню підприємства­ми та установами до відповідного бюджету не пізніше 10 числа наступ­ного місяця, після закінчення терміну позовної давності;

–  своєчасність перерахування сум кредиторської заборгованості в бюджет, оскільки за несвоєчасне перерахування до бюджетусправля­ється пеня в розмірі 0,3 % від цих сум за кожний прострочений день;

–  випадки заліку кредиторської заборгованості в погашення дебіторської заборгованості.

Як показує практика контрольно-ревізійної роботи, однією із причин порушення розрахункової дисципліни, виникнення незаконної і нереальної заборгованості, а також несвоєчасного повернення (пога­шення) сум кредиторської заборгованості є запущеність бухгалтерсь-кого обліку по розрахункових операціях. Для цього потрібно перевіри-ти своєчасність та правильність відображення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами та наявності її на інших синтетичних рахунках.

Всі виявлені факти простроченої заборгованості та порушення розрахункової дисципліни щодо синтетичних рахунків необхідно уза-гальнити у спеціальній відомості, що додається до акта, за такою фор-мою: назва рахунку, найменування дебіторської або кредиторської за-боргованості, дата виникнення, причина утворення, сума, вжиті заходи, висновок ревізора щодо реальності погашення.

З метою визначення ступеня порушення фінансово-розрахун-кової дисципліни доцільно згрупувати дебіторську та кредиторську забор-гованість за строками її утворення: до одного місяця, від 1 до 3-х; від 3-х і більше місяців.

 

4.4. Ревізія операцій по претензіях

і відшкодуванню матеріальних витрат

 

У своїй повсякденній роботі підприємства повинні детально контролювати виконання договірних зобов’язань і у випадках пору­шення умов договору вживати необхідні заходи щодо дотримання передбачених в ньому санкцій. Перевіряючи своєчасність пред’явлення претензій, потрібно знати, що строк позовної давності визначається з дня виникнення права на такий позов, тобто з дня, коли підприємство довідалось про порушення свого права згідно з умовами договору.

Як правило, претензії виникають через втрату або недостачу вантажу в дорозі, порушення строків доставки вантажу і т.д. Основою претензій є накладні, де вказується дата прийому вантажу до від­правлення. Використовуючи дані рахунку 374 “Розрахунки за претен-зіями”, аналітичного обліку матеріалів та обліку недостач і втрат ТМЦ, ревізор з’ясовує обґрунтованість претензій та заходи, які вживались щодо відшкодування підприємству втрат, наявність відмов по вистав-лених претензіях, законність списання претензійних сум на витрати ви-робництва або на фінансові результати, якщо таке списання було в даному періоді.

Детальній перевірці підлягають операції по рахунку 375 “Роз­рахунки за відшкодуванням завданих збитків”. При цьому ревізор з’ясовує, як дотримувались терміни та порядок розгляду випадків нестачі, втрат, розтрат та вжиті заходи по них. При цьому ревізор керується постановою КМУ від 21.01.96, в якій встановлено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей. При цьому розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення визначається за балансовою вартістю цих цінностей, але не нижче 50 % від балансової вартості на момент встановлення такого факту, з урахуванням індексу інфляції, який щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру ПДВ та акцизного збору.

Далі ревізор перевіряє правильність оформлення матеріалів по претензіях, недостачах, розкрадання, псування та з’ясовує наявність випадків повернення арбітражем, слідчими та іншими органами, ма-теріалів по недостачах та крадіжках через неякісне їх оформлення і ті заходи, які застосовувались до винуватців. Практика роботи показує, що неправильне оформлення матеріалів робиться свідомо для поря­тунку винуватців. Ревізор зобов’язаний визначити причини недостач, крадіжок, розтрат. До них належать умови збереження матеріальних цінностей, порушення правил прийому та видачі матеріальних цін-ностей, відсутність контролю за їх збереженням, відсутність точної контрольно-вимірювальної апаратури та інше. Одночасно необхідно вияс-нити, чи не зверталась матеріально-відповідальна особа до адмініст-рації з питаннями щодо прийняття відповідних заходів із забезпечення нормальних умов збереження, прийому та видачі матеріальних цін-ностей та тих заходів, які вжила адміністрація за вимогою цих осіб. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що присуджені борги списують на збитки. Виявивши такі факти, ревізор перевіряє обґрунто-ваність списання. Спи­сання присуджених боргів на збитки можливе тільки при наявності ухвали суду про неможливість його утримання. Такі борги облікову­ються на позабалансовому рахунку 072 “Невідшко-довані нестачі і втрати від псування цінностей”. Завершуючи пере-вірку, ревізор з’ясовує наявність зобов’язання по всіх дебіторах про погашення їх заборгованості (або за виконавчими листами); система-тичність надхо­джень сум у погашення заборгованості; вжиті заходи до боржників, які порушують розрахункову дисципліну.

 

4.5. Ревізія кредитних операцій

 

Метою ревізії кредитних операцій є перевірка повноти і пра­вильності отримання банківських кредитів, ефективності їх викорис­тання та своєчасності погашення. При проведенні ревізії кредитних операцій використовують: заявки на виділення відповідних лімітів кредитування; строкові зобов’язання, де вказано суми і терміни пога­шення виданих кредитів; виписки банку; кредитні договори; розра­хунки економічної ефективності і окупності витрат, проведених за ра-хунок довгострокових кредитів; кошторисно-фінансові розрахунки по заходах, здійснених в межах рахунку 50 “Довгострокові позики”. До початку ревізії кредитних операцій необхідно з’ясувати в установі бан-ку, чи не було порушень правил кредитування з боку підприємства і одночасно ознайомитись із актами перевірок підприємства, прове­деними банком.

Значне місце в ревізії кредитних операцій займає перевірка кредитних даних із забезпечення виданих позик, тому що на цій стадіїє найбільше порушень. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, щодо забезпечень включають непрокредитовані ТМЦ, безтоварні ра-хунки, розрахункові документи в дорозі. В таких випадках необхідно з’ясувати, за чиєю вказівкою були включені у склад забезпечення не-прокре­дитовані ТМЦ, безтоварні рахунки і хто виконав це доручення, в якій сумі була одержана позика банку, на який термін.

Короткострокові і довгострокові кредити банк надає на певні цілі, тому ревізору необхідно перевірити цільове використання одер­жаних кредитів. Завершують ревізію кредитних операцій перевіркою своєчасності погашення одержаних позик. Для цього використовують дані строкових зобов’язань по сумах і термінах погашення забор­гованості банку, виписок по відповідних рахунках, дані бухгалтерсь-кого обліку по прострочених платежах. За наявності прострочених кредитів видача нових не допускається. Процентні ставки за корис-тування кредитом, обумовлені в кредитному договорі, нараховуються банком і списуються позичальником не рідше одного разу в квартал, за платіжним дорученням. У разі відмови від сплати боргів за позиками банк їх стягує в претензійно-позовному порядку. Як правило, контроль за виконанням умов укладеного позичальником кредитного договору здійснює сам банк.