Тема 11. Виконання бюджету

 

 Мета і задачі виконання бюджету.

 Касове виконання бюджету. Органи касового виконання бюджету.

 Виконання доходної частини бюджету.

 Виконання видаткової частини бюджету.

 Порядок зміни бюджетних асигнувань і переміщення бюджетних коштів.

 Позабюджетні кошти бюджетних установ та їх призначення.

 

11.1. Мета і задачі виконання бюджету

 

Виконання бюджету – заключна стадія бюджетного процесу. Це реалізація основного фінансового плану України. Виконання Державного бюджету України забезпечує Кабінет Міністрів, а місцевих бюджетів – виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, Міністерство фінансів здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Державний бюджет виконується за розписом, який затвер­джується Міністерством фінансів (МФУ) відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності Закону “Про Державний бюджет України”. Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесення до нього змін.

Метою виконання бюджету є:

– забезпечення повного і своєчасного надходження доходів до бюджету як в цілому, так і за кожним джерелом окремо;

– забезпечення безперервного фінансування заходів.

Задачі, що вирішуються при виконанні бюджетів:

1) максимальна мобілізація всіх доходів бюджетів;

2) орієнтація всіх установ і організацій, які фінансуються з бюджету на економне і ефективне використання бюджетних коштів;

3) удосконалення форм і методів фінансового контролю за виконанням перед бюджетом фінансових зобов’язань підприємствами, організаціями всіх форм власності;

4) контроль за своєчасним фінансуванням бюджету установ.

Фінансовий контроль здійснюють фінансові органи на місцях, які контролюють виконання фінансових зобов’язань, розглядають і аналізують фінансову звітність і баланси підприємств всіх форм влас­ності, роблять висновки щодо їх діяльності, здійснюють перевірки підприємств, організацій на місцях. Міністр фінансів протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України (ДБУ) встановленим бюджетним призначенням

 

 

11.2. Касове виконання бюджету. Органи касового

виконання бюджету

 

Касове виконання бюджету включає в себе організацію і виконання касових і розрахункових операцій з бюджету. Згідно указу Президента касове виконання бюджету довірено здійснювати Ексім­банку, Укрсоцбанку, Національному банку України.

Здійснюючи касове виконання бюджету, установи банків виконують наступні функції:

– приймають кошти, які надходять до доходу бюджету і місцевих бюджетів і зараховують їх на відповідні рахунки;

– розподіляють разом з казначейством суми між окремими ланками бюджетної системи;

– виконують розрахункове і касове обслуговування установ і організацій;

– складають звіт про касове виконання бюджетів і подають його в казначейство.

Функції казначейства:

– організація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим процесом;

– управління наявними коштами бюджету, в тому числі і в іноземній валюті;

– фінансування видатків бюджету;

– ведення звітності по касовому виконанню бюджету;

– управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом;

– розподіл між бюджетом відрахувань від загальнодержавних податків і зборів;

– здійснення контролю за надходженням і використанням коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування;

– здійснення управління за доходами і видатками бюджету в межах розпису доходів і видатків.

 

11.3. Виконання доходної частини бюджету

 

Виконання доходної частини бюджетів – це діяльність платників податків, податкових служб щодо внесення зобов’язань до бюджетів і відповідний контроль за платниками. Виконання бюджетів включає наступні елементи:

– правове регулювання, встановлення і справляння податків;

– облік платників і надходжень податків.

Облік платників податків ведеться державними податковими інспекціями по всіх платниках, що знаходяться на всій території, незалежно від того, в який бюджет вносяться податки та інші платежі.

Обліковим реєстром є облікова книга підприємств, куди відносять всі підприємства, що знаходяться на території міста чи району. Облік ведеться за групами підприємств незалежно від форм власності. Всі ці підприємства до 10-го січня повинні зареєструватися в Державній податковій інспекції, а податкова інспекція, в свою чергу, подає в банки списки, в яких вказує найменування податків і платежів по підприємству: бюджет, в який зараховані платежі, підрозділи бюджетної класифікації, на які зараховані податки і платежі. Аналогічно ведеться облік платників податків.

Міністерство фінансів здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надавати відстрочки по сплаті податків, зборів на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень, що належать Державному бюджету України та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Податки, збори та інші доходи вважаються зарахованими в дохід бюджету з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

 

11.4. Виконання видаткової частини бюджету

 

Стадіями виконання Державного бюджету України за видат­ками визначаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюд­жетних коштів на основі затвердженого бюджетного кодексу;

2) затвердження кошторисів рознарядникам бюджетних коштів;

3) прийняття бюджетних зобов’язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Кошти, які передбачаються в бюджеті на фінансування підприємств, установ, організацій, називаються бюджетними коштами (бюджетними асигнуваннями). Керівники установ, які отримують бюджетні кошти, називаються розпорядниками бюджетних коштів.

В залежності від ступеня підпорядкованості і обсягу наданих прав, розпорядники кредитів поділяють наголовні і другорядні.

Головні розпорядники – це міністри та керівники інших центральних органів, виконавчої влади, керівники відділів обласних, районних та державних адміністрацій.

Головним розпорядникам надано право розподіляти кошти між другорядними розпорядниками, а також витрачати їх на центра­лізовані заходи.

Другорядні розпорядники бюджетних коштів діляться на розпорядників коштів другого та третього ступенів. Розпорядники коштів другого ступеня – це керівники, які отримують кошти на видатки установ та розподіляють кошти для передачі підпорядкованим їм установам. Розпорядники третього ступеня – це керівники, які одержують кошти тільки для безпосереднього витрачання. За казна­чейською формою витрачання бюджету розпорядником бюджетних коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах державного казначейства. Фінансування видатків або проведення платежів на користь суб’єктів господарювання здійснюється на підставі розпису доходів і видатків державного бюджету. Фінансування державним казначейством здійснюється за наявністю даних про територіальне розташування місцевих установ та на підставі затверджених кошто­рисів доходів і видатків.

Кошторис – це основний плановий документ бюджетної уста­нови, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає загальний обсяг фінансування і цільового спряму­вання коштів у відповідності з щоквартальним розрахунком для вико­нання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних приз­начень.

Головні розпорядники бюджетних коштів, за місцем свого знаходження, до початку бюджетного року подають дані про мережу своїх установ.

Розпорядники бюджетних коштів другого ступеня, які мають підпорядковані установи, аналогічно подають в мережу дані про свої підвідомчі установи територіальним управлінням, державним казна­чействам.

Головні розпорядники бюджетних коштів доводять до друго­рядних розпорядників лімітні довідки про витрати коштів, що служать підставою для складання кошторисів.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених бюджетним кодексом.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’я­зання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Державне казначейство України здійснює платежі за дору­ченням розпорядників бюджетних коштів у випадках: наявності неви­користаних бюджетних асигнувань та відповідності напрямів витра­чення коштів бюджетному асигнуванню.

 

11.5. Порядок зміни бюджетних асигнувань і

переміщення бюджетних коштів

 

Зміна бюджетних асигнувань здійснюється в наступних випадках:

– уточненні виробничих і фінансових показників протягом року;

– зміні підпорядкованості окремих підприємств і установ;

– зміні адміністративно-територіального поділу;

– уточнення даних по бюджету.

Зміни вносяться в результаті переміщення бюджетних коштів, перерозподілу річних призначень між розпорядниками бюджетних коштів в рамках загального обсягу бюджету, у зв’язку з прийняттям додаткових видатків по розпорядженню уряду. Зміни бюджетних асигнувань відбуваються також в результаті прийняття додаткових кошторисів про фінансування додаткових видатків, які не були передбачені в бюджеті. Ці зміни можуть бути внесені за рахунок резервних фондів. Додаткові кошториси до бюджетного фінансування, які були не передбачені при затвердженні бюджету, можуть здійсню­ватись за рахунок резервних фондів, фондів непередбачених видатків, місцевих бюджетів. В цьому випадку складаються додаткові кошто­риси на ці видатки з відповідними розрахунками, поясненнями, уточненнями.

Доходи, що перевищують враховані у Законі “Про Державний бюджет України” показники доходної частини бюджету, розподіля­ються відповідно до закону. Факт перевищення доходної частини визначається за результатами офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства Фінансів України щодо виконання ДБУ за підсумками трьох кварталів у випадку перевищення показників доходів на 15 %. Такі висновки подаються комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15-го жовтня. КМУ протягом двох тижнів з дня оголошення зазначених офіційних висновків зобов’язаний подати Верховній Раді відповідний проект Закону “Про внесення змін до закону про Державний бюджет України”.

 

11.6. Позабюджетні фонди бюджетних установ та їх призначення

 

Крім бюджетних коштів, бюджетні установи можуть мати і позабюджетні кошти, які діляться на:

– спеціальні кошти;

– суми за дорученнями;

– депозитні суми;

– кошти, які затверджуються спеціальним рішенням КМУ.

До спеціальних коштів відносять: кошти від надходжень за оренду будівель і споруд, які знаходяться на балансі бюджетних установ, кошти від виробничої діяльності учбових майстерень та підсобних господарств, кошти від експлуатації транспорту, доходи від науково-дослідних робіт, кошти від музеїв, виставок за вхідну плату, інші послуги, які надає бюджетна установа (за навчання, консультації, перездачі).

Суми за дорученнями – це кошти, які установа отримує від ін­ших установ на виконання деяких доручень (конференції, симпозіуми).

Депозитні суми – це суми, які отримані на тимчасове збереження. Розрізняють наступні, найбільш розповсюджені види депозитів: термінові, безтермінові вклади до кредитних установ (банків, ощадних банків); передані на зберігання в кредитні установи цінні папери (акції, облігації) та інші.

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11  Наверх ↑