Тема 2. Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій – законодавча база її діяльності.
Питання теми та основні терміни
Екологічна безпека - гарантований законом пріоритетний принцип економічного й соціального розвитку України.
Організаційні основи Національної системи екологічної безпеки, запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.
Основні терміни теми: екологічна криза, економічна криза, екологічна безпека, надзвичайний стан, аварії, катастрофи, надзвичайні ситуації, єдина державна система екологічної безпеки – запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.
Інформаційні матеріали теми
Національна система екологічної безпеки України – стан та перспектива розвитку
Проблемна ситуація. Усіх людей завжди тривожить стан свого здоров'я, безпека життя в умовах екологічної нестабільності, а також, механізми забезпечення цієї безпеки. Що робити в умовах надзвичайної екологічної ситуації? Як передбачити її? Чи можливо уникнути? В цій темі конкретизується поняття екологічної безпеки населення, а також, організаційні основи існуючої в Україні “Національної системи екологічної безпеки, запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації”.
1 н.п. Екологічна безпека - гарантований законом пріоритетний принцип економічного й соціального розвитку України
Сучасний стан соціально-економічного розвитку України характеризується складною екологічною обстановкою на місцевому, регіональному та національному рівнях.
На межі екологічної кризи перебувають Придніпров'я, Придністров'я, Донбас, Кривбас, узбережжя і акваторії Чорного й Азовського морів.
Економічна криза, надмірна індустріалізація, відсталість технологій та виробничих процесів призводять до виникнення аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій техногенного походження.
Триває забруднення земель хімічними речовинами і техногенними відходами. Зростають масштаби деградації ґрунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, що охопили майже третину орних земель України.
Внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства, екологічної безпеки забруднюються водні ресурси, у занедбаному стані перебувають ряд річок, водоймищ.
Залишається гострою проблема охорони атмосферного повітря. Тільки від автотранспорту щороку в атмосферне повітря викидається понад 5 млн. Т. Шкідливих речовин.
Як результат незворотних змін в довкіллі, погіршення умов місцезростання та мешкання представників рослинного та тваринного світу, зменшується їх ареал, зникають окремі види біологічних ресурсів.
Значно ускладнюють екологічну ситуацію наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Усе це зумовлює негативні зміни у стані здоров'я людей.
З метою стабілізації екологічної обстановки в країні впроваджується комплекс взаємопов'язаних заходів - політичних, державно-правових, економічних, технічних і т.п., що гарантує екологічну безпеку громадянам України.
Екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
В першу чергу забезпечення сталого розвитку країни на основі безпечного стану навколишнього середовища має супроводжуватися досконалою правовою системою.
Правова політика у формуванні нового етапу державності України базується на принципах її економічної самостійності. Політичне і юридичне вони закріплені в Декларації про державний суверенітет України, яка проголосила, що народ України має виключне право на володіння, користування й розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету України і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
Null
Конституція України проголошує, що людина, її життя й здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найвищою соціальною цінністю. Сказано, що кожен громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля. Одночасно Конституція України зобов'язує громадян не заподіювати шкоду природі.
Забезпечення екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави - проголошує ст. 16 Конституції України.
Основний Закон України визначає повноваження Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки громадян.
Зокрема, згідно Конституції Президент України приймає у разі необхідності рішення про введення в України, або в окремих її регіонах надзвичайного стану, а також оголошує, у разі необхідності, окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації.
Конституцією України передбачено, що до повноважень Верховної Ради належить затвердження загальнодержавних програм охорони довкілля та Указів Президента про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації. Тільки законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, екологічної безпеки.
Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах охорони природи, екологічної безпеки й природокористування. Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують виконання програм охорони довкілля.
Конституцією передбачено введення в країні надзвичайного стану в разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю й здоров'ю населення.
Надзвичайний стан - це особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом України «Про надзвичайний стан» обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.
У нашій країні діє єдина державна система екологічної безпеки - запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації. З метою оперативного вирішення питань екологічної безпеки, пов'язаних з запобіганням надзвичайним ситуаціям та реагуванням на них, а також координації, контролю на державному рівні комплексу робіт і заходів у цій сфері діє Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
З метою забезпечення прав громадян щодо їх екологічної безпеки Верховна Рада України прийняла низку законів: «Про охорону навколишнього природного середовища» (26.06.1991 р.), «Про екологічну експертизу» (09.02.1996 р.), «Про пестициди і агрохімікати» (02.03,1995 р.), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (08.02.1995 р.), «Про охорону атмосферного повітря» (16.10.1992 р.), «Про надзвичайний стан» (26.06.1992р.), «Про поводження з радіоактивними відходами» (30.06.1995 р.), «Про відходи» (05.03.1998 р.), ряд інших законодавчих актів.
2.н.п. Організаційні основи Національної системи екологічної безпеки, запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації.
Надмірна індустріалізація України на фоні загальної технологічної відсталості та об'єктивні труднощі перехідного періоду до ринкової економіки призвели до поступового зростання кількості аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій.
Ці обставини та досвід багатьох країн світу зумовили необхідність розроблення державної програми відповідних дій на основі єдиної державної системи екологічної безпеки - запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації (далі - єдиної системи запобігання), що визначає мету, принципи створення, завдання, організаційну структуру єдиної системи запобігання та умови її реалізації.
Мета створення єдиної системи запобігання полягає у забезпеченні безпеки населення, об'єктів і споруд та уникнення або зменшення на цій основі можливих економічних, соціальних та інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження (далі - надзвичайних ситуацій).
Ця мета досягається шляхом розроблення механізму регулювання техногенно-екологічної безпеки за допомогою системних заходів, що здійснюються міністерствами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади та виконкомами міських, районних у містах Рад і спрямовуються на запобігання надзвичайним ситуаціям, підвищення готовності до них та ефективне реагування в разі їх виникнення.
Створення єдиної системи запобігання базується на принципах:
організаційного об'єднання зусиль державних і недержавних органів, причетних до проблем у цій сфері, на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, на основі відповідних нормативних актів;
нерозривності зв'язку питань забезпечення техногенно-екологічної безпеки із змінами компетенції органів влади, форм власності, структурної перебудови економіки та вдосконаленням законодавства у цій сфері;
безумовного виконання вимог щодо гранично безпечних рівнів впливу на навколишнє природне середовище й вимог техногенно-екологічної безпеки;
невиснажливого збалансованого природокористування;
пріоритету охорони життя й здоров'я людей над будь-якими іншими інтересами в державі;
компенсації збитків, завданих здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу, власникам пошкодженого або знищеного в результаті надзвичайних ситуацій майна на основі чітко визначеної відповідальності та відповідного економічного механізму, включаючи систему страхування.
Основними завданнями єдиної системи запобігання є:
- розроблення перспективної політики у справі запобігання й реагування на надзвичайні ситуації та прийняття відповідних рішень;
- планування та керування процесами досягнення визначених показників техногенно-екологічної безпеки, прогнозування і виявлення потенційних джерел виникнення надзвичайних ситуацій, розроблення можливих сценаріїв розвитку подій та відповідних планів реагування на них, своєчасне інформування населення, місцевих органів державної виконавчої влади та виконкомів міських, районних у містах Рад про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, здійснення заходів щодо запобігання таким ситуаціям або пом'якшення їх наслідків;
- створення, підтримка й забезпечення необхідного рівня готовності системи реагування на надзвичайні ситуації;
- забезпечення ефективності дій у надзвичайних ситуаціях та організація ліквідації їх наслідків;
- розвиток нормативної бази для забезпечення необхідного рівня техногенно-екологічної безпеки та підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації;
- розвиток і координація міждержавних відносин з питань регулювання техногенно-екологічної безпеки, мінімізації ризику виникнення надзвичайних ситуацій, особливо з транскордонним впливом, узгодження з іншими державами заходів реагування і взаємодопомоги в разі їх виникнення та приведення системи безпеки у цій сфері у відповідність з міжнародними принципами і нормами.
Єдина система запобігання забезпечує виконання перелічених завдань на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях у таких напрямах діяльності:
управління техногенно-екологічною безпекою, включаючи управління екологічно небезпечною військовою діяльністю;
підвищення готовності до надзвичайних ситуацій;
реагування на надзвичайні ситуації й управління силами реагування;
ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.
Організаційна побудова та режими діяльності єдиної системи запобігання передбачає, що до складу єдиної системи запобігання входять окремо визначені органи державної виконавчої влади усіх рівнів, до компетенції яких належать питання, пов'язані з безпекою та захистом населення, запобігання, реагування на надзвичайні ситуації, а також уряд Республіки Крим, виконкоми міських, районних у містах Рад, сили та засоби цих органів, у тому числі фінансові, продовольчі, медичні, матеріально -технічні ресурси, відомчі системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
На загальнодержавному рівні діють:
- Урядовий кризовий центр, що створюється на основі діючої постійної Урядової комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- Урядова інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій в частині, що стосується техногенно-екологічної безпеки;
- спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади, на який покладено функції поточного управління єдиною системою запобігання;
- підрозділи міністерств і відомств, які виконують функції запобігання й реагування на надзвичайні ситуації;
- система державного моніторингу навколишнього природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів;
- система взаємодії з підсистемами запобігання і реагування регіонального, місцевого і об'єктного рівнів;
- система технічної інтеграції в регіональні, місцеві та об'єктні підсистеми запобігання і реагування.
На регіональному (Автономної Республіки Крим, областей) рівні діють:
- регіональні кризові центри, що створюються на основі діючих відповідних постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- регіональні інформаційно-аналітичні системи аналізу й прогнозу розвитку надзвичайних ситуацій;
- Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які забезпечують функціонування всієї інфраструктури єдиної системи запобігання на регіональному рівні;
- обласні підрозділи відповідних міністерств і відомств, які виконують функції запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;
- спеціалізовані формування;
- підсистеми:
А) регіонального моніторингу навколишнього природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів;
Б) повідомлень про надзвичайні ситуації;
В) взаємодії із системою запобігання загальнодержавного та відповідними підсистемами місцевого, об'єктного рівнів.
На місцевому (районному, міському) рівні діють:
- місцеві кризові центри, що створюються на основі діючих постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій у техногенне перевантажених районах і містах з підвищеним ризиком виникнення надзвичайних ситуацій;
- Районні державні адміністрації, виконкоми міських Рад, які забезпечують функціонування всієї інфраструктури єдиної системи запобігання на міському і районному рівнях;
- районні і міські підрозділи відповідних міністерств та відомств, які виконують функції запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
- підсистеми:
А) регіонального моніторингу навколишнього природного середовища і потенційно небезпечних об'єктів;
Б) повідомлень про надзвичайні ситуації;
В) взаємодії із системою запобігання загальнодержавного й відповідних підсистем регіонального та об'єктного рівнів.
На об'єктовому рівні діють:
- системи вимог і регламентів із безпечної діяльності та функціонування об'єктів;
- кризові протиаварійні структури об'єктів атомної енергетики;
- підрозділи і окремі спеціалісти, які виконують функції запобігання й реагування на надзвичайні ситуації;
- підсистеми:
А) локального моніторингу навколишнього природного середовища та потенційно небезпечних об'єктів;
Б) повідомлень про надзвичайні ситуації;
В) оцінки та регулювання безпеки об'єктів, створені на основі широкого впровадження автоматизованих інформаційних технологій;
Г) взаємодії з місцевими та регіональними підсистемами і системою запобігання й реагування на загальнодержавному рівні.
Для забезпечення ефективної діяльності єдиної системи запобігання запроваджуються три режими функціонування як усієї системи в цілому, так і окремих її складових:
- нормальної діяльності - функціонування системи за нормальних виробничих, екологічних, санітарно-гігієнічних умов;
- підвищеної готовності - функціонування системи у разі отримання прогнозу можливості погіршення виробничих, екологічних, санітарно-гігієнічних умов, що ведуть до загрози виникнення надзвичайних ситуацій;
- надзвичайний режим, який запроваджується під час виникнення надзвичайної ситуації.
Окремі міністерства, відомства, уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації, виконкоми міських Рад, задіяні в єдиній системі запобігання, в межах виконання покладених завдань можуть мати свої режими функціонування.
Рішення про запровадження відповідного режиму функціонування єдиної системи запобігання приймається, залежно від масштабів надзвичайних ситуацій, керівниками міністерств, відомств, уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконкомів міських Рад за поданням кризових центрів (комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій) відповідних рівнів на основі нормативного акта, в якому мають бути визначені критерії, порядок запровадження відповідного режиму функціонування і взаємодії органів державної виконавчої влади та основні завдання.
Урядовий кризовий центр є організаційною структурою, яка проводить роботу, пов'язану з координацією діяльності міністерств, відомств, уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань запобігання й реагування на надзвичайні ситуації, і наділяється повноваженнями для управління всім необхідним комплексом дій у єдиній системі запобігання під час запровадження надзвичайного режиму.
При створенні Урядового, регіональних і місцевих кризових центрів їм передаються повноваження відповідних постійних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
Урядовий кризовий центр діє на основі положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Регіональні та місцеві кризові центри діють на основі положень, що затверджуються урядом Автономної Республіки Крим, відповідними державними адміністраціями, виконкомами міських Рад.
Метою проведення експертизи техногенно-екологічної безпеки є здійснення контролю за цією безпекою на рівні формування механізмів виникнення чинників впливу.
Експертизі підлягають:
- проекти нормативних актів міністерств, відомств, уряду Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, міських, районних у містах Рад, результати дослідницьких і передпроектних робіт, проектні матеріали в усіх галузях народного господарства;
- техногенно-екологічний стан, що склався в окремих населених пунктах та регіонах в результаті неконтрольованого розвитку та функціонування технічних об'єктів і комплексів, і створює небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій;
- потенційно небезпечні техногенні та природні об'єкти. До робіт, пов'язаних із запобіганням та реагуванням на надзвичайні ситуації, можуть залучатися на добровільних або договірних засадах громадські організації, політичні партії, професійні спілки, релігійні організації, асоціації аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних формувань тощо.
Співпраця з об'єднаннями громадян, професійними спілками, релігійними організаціями та об'єднаннями спеціальних формувань полягає у:
- спільній участі в діях щодо запобігання й реагування на надзвичайні ситуації;
- роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних ситуаціях;
- допомозі населенню в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
- виявленні порушень нормативних актів із техногенно-екологічної безпеки;
- роботі з міжнародними урядовими й неурядовими організаціями.
Основними напрямами роботи об'єднань громадян, професійних спілок, релігійних організацій та об'єднань спеціальних формувань із питань запобігання та реагування на надзвичайні ситуації є:
- інформування населення про стан справ на об'єктах з небезпечною діяльністю, ризик виникнення надзвичайних ситуацій та відповідні дії у разі їх, виникнення;
- організація навчання населення з перелічених питань;
- винесення на громадське обговорення проектів будівництва, пов'язаних із запровадженням небезпечної діяльності;
- удосконалення механізмів участі громадськості у плануванні системи упереджу вальних заходів щодо виникнення надзвичайних ситуацій;
- залучення до безпосередньої участі у здійсненні державних цільових програм щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та зменшення втрат під час їх виникнення та ліквідації;
- організація взаємодії у розробленні планів дій населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
- допомога у проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт;
- організація надання з боку вітчизняних та міжнародних організацій і фондів технічної, фінансової та гуманітарної допомоги населенню, що потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.
Мета міжнародного співробітництва полягає в участі України в роботі міжнародних договорів, уніфікації нормативів і вимог у справі запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, особливо коли це стосується зменшення ризику транскордонних впливів.
Завданнями міжнародного співробітництва є:
- узгодження засад нормативного регулювання техногенно-екологічної безпеки в Україні з існуючою практикою розвинутих країн світу;
- впровадження міждержавного правового механізму, усунення розбіжностей у розв'язанні комплексу проблем техногенно-екологічної безпеки.
Узагальнення.
Отже національна система екологічної безпеки, запобігання і реагування на аварії, катастрофи інші надзвичайні ситуації дає можливість конструктивно вирішувати питання безпеки та захисту населення і територій, оперативно реагувати на надзвичайні ситуації природного й техногенного походження.
Література для самоосвіти: 1, 2, 3, 4, 5,8, 10, 15, 19.
Питання для самоконтролю
1. Як пов'язані економічна криза та екологічні надзвичайні ситуації?
2. Що являє собою екологічна безпека і чим вона забезпечується?
3. Як характеризується “надзвичайний стан” у Країні?
4. За якими принципами створена в Україні “Єдина державна система екологічної безпеки – запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації”?
5. Яка мета та завдання функціонування “Єдиної державної системи екологічної безпеки – запобігання й реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації”?
6. Які функції притаманні “Урядовому кризовому центру України”?
7. Які завдання міжнародного співробітництва в галузі техногенно-екологічної безпеки?