фінансовий стан підприємства
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану залежить економічна перспективапідприємства.
Показники оцінки майнового стану
Показник суми наявних у підприємства господарських коштів дає узагальнену вартісну оцінку активів балансу підприємства. У літературних джерелах найчастіше трапляється трактування зростання цього показника як вказівки на збільшення майнового потенціалу підприємства.
Зростання показника питомої ваги активної частини основних засобів у динаміці розцінюється як позитивна тенденція. Цей показник розраховується:
Коефіцієнти зносу та придатності характеризують частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості та відображають частку вартості основних засобів, що залишилася до списання в наступних періодах.
Коефіцієнти оновлення та вибуття відображають, яку части ну наявних на кінець звітного періоду основних засобів становить нові основні засоби та яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причин зносу та з інших причин.
Показники ліквідності та платоспроможності
У процесі фінансового аналізу активи підприємства та їхня структура вивчаються як з погляду участі у виробництві, так і з погляду оцінки їхньої ліквідності. Оцінюючи ліквідність активів підприємства та його платоспроможність, обчислюють такі основні показники: величину власних оборотних коштів (робочий, функціонуючий капітал), коефіцієнти абсолютної, швидкої (проміжної) та загальної (поточної) ліквідності, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, частку оборотних коштів у активах, частку запасів у поточних активах, частку власних оборотних коштів у покритті запасів та ін.
Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чистий робочий (функціонуючий) капітал підприємства, або величину власних оборотних коштів.
Позитивне значення показника свідчить про здатність підприємства сплатити поточні борги і про наявність фінансових ресурсів для розширення діяльності та інвестування. Оптимальна величина показника залежить від сфери діяльності, тому необхідно його порівняти з аналогічним показником інших підприємств. Але в будь-якому разі зростання цього показника розглядається як позитивна тенденція.
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) дає загальну оцінку ліквідності активів, відображаючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство розглядається як таке, що успішно функціонує. Значення показника більше за 2 свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Коефіцієнт розраховується за формулою:
Коефіцієнт швидкої ліквідності (має ще назву показник «кислотного тесту») на відміну від попереднього враховує якість активів і є точнішим показником ліквідності, оскільки за його розрахунку враховуються найліквідніші поточні активи (запаси не враховуються). У літературі часто трапляється орієнтовне найменше значення показника — 1, але ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, слід звертати увагу на фактори, що обумовили його зміну. Якщо зростання показника сталося через збільшення дебіторської заборгованості, то це навряд чи характеризуватиме діяльність підприємства з позитивного боку. Коефіцієнт розраховується за формулою:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можли¬вість погасити негайно, і є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Не менше 20 % поточних зобов'язань підприємство мусить погашати на першу вимогу.
Показники, які характеризують структуру капіталу та фінансову незалежність
З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, рівнем залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позичковий капітал. Співвідношення між цими величинами дає змогу оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.
Основними коефіцієнтами, які використовуються за аналізу довгострокової платоспроможності підприємства та характеризують фінансову незалежність і структуру капіталу, є коефіцієнти автономії (незалежності, концентрації власного капіталу), концентрації позичкового капіталу, фінансової залежності, фінансової стабільності, заборгованості, фінансового левериджу, покриття процента, маневреності власного капіталу та ін.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у його майно та характеризує незалежність підприємства від позичкових коштів. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від кредиторів.
Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу є доповненням до коефіцієнта концентрації власного капіталу: їх сума дорівнює одиниці. Показник характеризує частку позичкових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Що нижчий цей показник, то менша заборгованість підприємства, то стійкіший його стан. Зростання коефіцієнта в динаміці означає збільшення частки позичкових коштів у фінансуванні підприємства.
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта незалежності. Його зростання в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги позичкових коштів у фінансуванні підприємства.
Перевищення власних коштів над позичкові свідчить про те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і є відносно незалежним від зовнішніх фінансових джерел. Якщо коефіцієнт фінансової стабільності менший за 1, потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності.
Коефіцієнт заборгованості відображає, скільки позичених коштів припадає на одиницю власних коштів, укладених у активи підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.
Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Зростання коефіцієнта в динаміці свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість утрати платоспроможності.