67. Теоретична сис-ма та ек-на програма Дж. М. Кейнса.

Кейнсіанство – одна з провідних течій сучасної ек-ної думки. Джон Мейнард Кейнс (1883-1946)

У своїх книгах розглядає широке коло проблем, зокрема проблеми теорії ймовірності, монетарної ек-ки, наслідки мирної угоди, укладеної після 1-ої світової війни. Головна праця - “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (1936). Вчення Ке-йнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржіналізм. Чітко сформулював новий напрям ек-ної теорії – теорія держ. регулювання ек-ки. На відміну від ін. буржуазних ек-стів, які зо-середжували свою увагу на діяльності окремих госп-ких од., значно розширив рамки досл-ня, ро-блячи спробу розглянути нац-не кап-не госп-во вцілому, оперувати агрегатними категоріями – величинами, котрі визначають рівень та темп зростання нац-ого доходу. У перебігу аналізу су-купних народногосп-ких величин прагнув встано-вити причинно-наслідкові зв’язки, залежності та пропорції між ними. Цим було покладено початок напрямові в ек-ній науці, який сьогодні наз. мак-роек-ним. Кейнс віддав перевагу загальноек-ним умовам В. Прийшов до висновку, що усі життєво важливі проблеми високорозвинутого кап-ого сус-ва слід шукати не на боці пропозиції ресурсів, чим займалася до цього часу неокласична ек-на думка, а на боці попиту, що забезпечує реаліза-цію цих ресурсів. Відповідно до з-ну Сея: пропо-зиція породжує свій власний попит. Піддав сумні-ву дію автоматичного механізму як на ринку то-варів, так і на ринку робочої сили та капіталу. Він поставив під сумнів існування в умовах монопол. кап-зму вільного руху цін у напрямку зниження.

Показав неможливість безмежного зниження но-рми % з метою стимулювання інвестицій. Поста-вив питання про неможливість зниження зар-пл у зв’язку з все зростаючим впливом профспілок.

Намагався показати, що механізм автоматичного зрівняння попиту та пропозиції, на якому базуєть-ся неокласична теорія, є утопією. Сучасний рі-вень В залежить від сукупного і ефективного по-питу, що забезпечений грішми, тобто від реаль-них витрат на придбання товарів та послуг. У зв’язку з цим звертає увагу на проблему реаліза-ції та показує, що неузгодженність саме у сфері попиту і створюють у кап-ому сус-ві головну пе-решкоду для використання ресурсів, що трудно-щі з реалізацією якраз й призводять до порушень процесу відтворення. Нац-ний доход витрачаєть-ся на спож-ня і нагромадження, складається з ос-обистого та виробничого попиту. Особисте спож-ня складає близько 2/3 всіх закуплених товарів та послуг. Розглядав доход, що є у розпоряджен-ні, як першочерговий фактор, що визначає стр-ру спож-ких витрат. Витрати на спож-ня зростають у міру збільшення цього доходу. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу – “ос-новний психологічний з-н”. Виробничий попит є показником бажання капіталістів інвестувати свої капітали. Він відображується в інвестиціях. Осно-вними факторами, що впливають на обсяг інвес-тицій є норма % і норма очікуваного прибутку. Ін-вестиції можуть здійснюватися лише у тому випа-дку, якщо очікуваний прибуток буде вищим, ніж %, що сплачується в рахунок отримання позики. Величину процента ставив у залежність від про-позиції та попиту на грошові засоби. Необхідна умова нормального розв-ку ек-ки та її перебуван-ня у стані рівноваги полягає у тому, щоб вакуум, утворюваний внаслідок розриву між рівнем дохо-ду та спож-ня заповнювався збільшенням інвес-тиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень. Це можливо тіль-ки тоді, коли інвестиції = заощадженням. Заоща-дження здійснюють спож-чі, а інвестиції – вир-ки. Заощадження населення можуть бути єдиним фі-нансовим джерелом інвестицій під-в, а величина заощаджень та інвестицій в ек-ці повинні завжди співпадати. Але це зовсім не так на стадії плану-вання витрат. Вказував на існування 3-х мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші за-мість активів, що приносять доход (земля, будів-лі, акції, облігації). До них належать: трансакцій-ний мотив (бажання мати готівку для непередба-чених платежів), мотив остороги та спекулятив-ний мотив (страх втратит капітал). Цілісна карти-на ек-ної сис-ми відповідно може бути представ-лена такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат сус-ва на спож-ня та очікуваних вит-рат сус-ва на інвестиції. Існує єдиний рівень нац-ого доходу, при якому сукупні витрати сус-ва (су- купний попит) = нац-ому прибутку (сукупній про-позиції). Це і є необхідний рівень рівноваги нац-ого доходу. Ек-на сис–ма не зможе досягти рівно-ваги за будь-якого ін. рівня нац-ого доходу, бо в цьому випадку плани покупців не будуть співпадати з діями вир-ків.

Основоположним є твердження про те, що ціни на продукцію та зар-пл у короткостроковому пе- ріоді, нееластичні у напрямку зниження, тобто падіння сукупного попиту не справляє впливу на їх рівень. Це призводить до того, що крива сукуп-ної пропозиції є горизонтальною лінією. Як тільки досягається рівень повної зайнятості, крива суку-пної пропозиції перетворюється у вертикаль. Функ-ня ек-ки на горизонтальному відрізку - знач-ний надлишок виробн. потужностей і безробітних , тому розширення сукупного попиту призведе до збільшення реального обсягу В і зайнятості, а не рівня цін. Кейнсіанці вважають, що сукупний по-пит нестабільний навіть якщо і не відбувається ніяких змін у пропозиції грошей. Зниження сукуп-ного попиту вплине на обсяг В та зайнятість. Мі-нливість сукупного попиту та нееластичність цін означає, що безробіття може збільшуватися і зберігатися у ринковій ек-ці протягом тривалого часу. Щоб уникнути величезних витрат від спадів та криз, необхідно активне макроек-не регулюва-ння сукупного попиту з боку держави. Конкретні напрями державного втручання в ек-ку і держ. регулювання охоплюють 3 основні сфери: грошо-вий обіг та грошову політику, нагромадження ка-піталу та інвестування і реалізацію виробленних товарів. У своїй книзі “Загальна теорія зайнятос-ті, % та грошей” Кейнс розглядав гроші як 1 з ти-пів багатства та частина портфелів активів, яку господарюючі агенти бажають зберігати у формі грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють властивість ліквідності. Кейнсіанська теорія попиту на гроші зветься теорією “переваги ліквідності”. Ліквідність – це можливість продати за од. часу максимально дорожче будь-яке май- но. Збільшення номінального доходу викликає збільшення попиту на гроші, що обумовлено іс-нуванням трансакційного мотиву та мотиву обе-режності. Зниження норми позичкового % також збільшує попит на гроші, що зумовлено існуван-ням спекулятивного мотиву. Виступав прихиль-ником наявності великої к-ті грошей в обігу, що повинно було впливати на зниження % ставки. Це повинно було стати стимулом зменшення “об-ережності ліквідності” та зростання інвестицій. Вважав, що високий % є перешкодою для пере-творення грошових ресурсів в інвестиції, відстою- вав необхідність максимального зниження рівня % як засобу, який заохочує використання нагро-маджень на виробничі цілі.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в ек-ку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання нац-ого доходу. Основ-ним стратегічним напрямом ек-ної політики дер-жави повинна стати підтримка інвестиційної дія-льності, сприяння тому, щоб максимально мож-ливо заощадження перетворювалися у капітало-вкладення. Зменшення рівня інвестиційної діяль-ності вважав основною причиною Великої Депре-сії 30-х років. Щоб подолати основну слабкість кап-ної ек-ки держава повинна брати на себе ф-ції безпосереднього капіталовкладчика. Концепт-ція Кейнса серед найважливіших заходів, здат-них компенсувати відставання попиту, активізу-вати “схильність до спож-ня”, виділяє проведення фіскальної політики, що регулює величини чис-тих податків та держ. закупівель.

При загрозі ек-ого спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розв-к інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити подат-ки, зменшити трансфертні платежі, відкласти за-плановані державні закупівлі. Зміна рівня рівно-ваги нац-ого доходу відбувається більшою мі-рою, ніж зміни висхідного рівня автономних вит-рат, що його викликали. Це поняття у макроек-ної теорії відоме як мультиплікаційний ефект.

Мультиплікатор витрат визначається як відношу-ння відхилень від рівновісного доходу до почат-кової зміни у випадках (на інвестиції), що викли-кали цю зміну. ΔY=ΔI*(1/(1-r)), деY – приріст до-ходу; I – приріст інвестицій, що викликав приріст доходу;r - “гранична схильність до спож-ня”;1/ 1-r – це і є величина мультиплікатора, що виражена через “граничну схильність до спож-ня”. За даних обставин може бути встановлено певне співвід-ношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором. Виходячи з цієї фор-мальної алгебраїчної залежності – зростання ін-вестицій автоматично веде до зростання зайня-тості та до пропорційного зростання нац-ого до-ходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.

Кейнсіанська революція – це була справжня ре-волюція в ек-ому мисленні: відбулася раптова і дивовижно швидка трансформація усієї теорети-чної сфери, включаючи метафізичне “бачення” ек-ого процесу, з якого починалися всі попередні теорії.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74  Наверх ↑