43. Виникнення та суть маржиналізму.

В останній 1/3 XIX ст. в ек-ній теорії виникла нова те­чія — маржиналізм, яка згодом стала визнача-льним напрямом роз­в-ку ПЕ. Об'єктивна зумов-леність її появи поля­гала в глибоких змінах, що стались у цю добу в суспільно-ек-ному житті роз-винутих країн Заходу під впливом НТП: перехід ек-ки в монополістичну стадію розв-ку, формува-ння складніших форм госп-ня та взаємовідносин між виробником і спож-чем, інтенсивний процес розширення ринку поза нац-ні межі. Якісні зруше-ння, що мали місце в хар-рі та структурі В, мето-дах управління ек-ною діяльністю на мікро- та макрорівнях, у сфері спож-ня, потребували пере-оцінювання багатьох теоретичних поло­жень «класичної школи», формування нової парадиг-ми для пояс­нення процесів та явищ сус-но-ек-ної практики.

Цю ф-цію в певній мірі виконав маржиналізм, який досить швидко набув широкого визнання у світовій науці, хоча і не був позбавлений певної однобічності. Основна ідея —досл-ня граничних ек-них величин як взаємозв'яза­них явищ ек-ної сис-ми на різних рівнях — фірми, галузі, на­ц-ної ек-ки. Такий підхід уможливив застосування но-вих методів аналізу, що дали змогу визн-ти гра-ничні величини для хар-ристики змін, що відбува-ються в ек-ному житті.

Виникнення теорії граничних величин було виз-нано «маржинальною революцією» в ек-ній науці

42.Соц-ний напрям у ПЕ Штаммлер, Штольцман.

1897р. німець Рудольф Штаммлер ( 1856- 1938) опублікував книгу “Госп-во і право” , якою започа-ткував формування соц-ого напряму в ек-ній науці. Основними факторами соц-но-ек-ного про-гресу вважали не явища ек-ного хар-ру, а право (пізніше державу), яке сприяє розв-ку соц-но гар-монічної сус-ної сис-ми. Стверджував, що “соц-не життя” є зовні відрегульованим спіл- ьним життям людей. Він розрізняв 2 елементи – форму (спіль-на діяльність людей) і зміст (зовнішнє регулюван-ня, яке здійснюється за допомогою пра­ва, держа-вних з-нів).

Першопричину правової домінанти в житті сус-ва предста­вники «соц-ого напряму» пояснювали психологією людини. Вони протиставляли світ природи, який розвивається за об’єктив­ними з-нами, і світ людського духу, що залежить від сво-боди людської волі. Тому соц-на поведінка люди-ни не є об’єктивно зумовленою і регулюється ли-ше з-ном, державою. Представники «соц-ого нап-ряму» висунули тезу, що ПЕ є сус-ною наукою, а ек-ні категорії мають конкретний соц-ний зміст і відбивають сус-ні відносини. Вод­ночас, спираю-чись на неокантіанську філософію, стверджува­ли, що в основу сус-них процесів покладено яви-ща ідеалістично­го хар-ру. Звідси робилися вис-новки щодо немат-ної при­роди сус-них процесів. За об’єктивної зумовленості історичних процесів недоцільно проявляти політичну і взагалі будь-яку активність, аби прискорити ту чи ту подію. В активній політичній боротьбі Штаммлер бачив не­визнання людьми об’єктивності з-нів, переважан-ня прагнень та бажань особистості. Іншим поміт-ним представником «соціального напряму» був Р.Штольцман. Праці - «Соц-ні кате­горії» (І896) та «Мета в народному госп-ві» (1907). Штольц-ман дотримувався погляду, що В є нейтральним у соц-ому плані і не зв’язаним органічно з конк-ретним сус-ним ладом, Його основу він бачив у сус-ому поділі праці, але роз­глядав останній як виключно технологічне явище. У такий самий спосіб трактував і суть праці. Він уявляв її лише як речову категорію й обстоював тезу, що за гли-бо­кого й послідовного аналізу соц-них відносин треба абстрагува­тися від праці. Поглядам Што-льцмана вла­стиве ідеалістичне трактування ек-них категорій. Зокрема, у своїй книжці «Мета в народному госп-ві» він виходив з прин­ципу, що ек-ку підпорядковано моральним ідеалам і вона є за­собом, який використовується людьми для мо-ральних цілей. Метою кап-ного В є реалізація принципу життєвого достатку, який забезпечує існування всім чле­нам сус-ва. Доводив, що окре-мі ек-ні катего­рії (в-сть, зар-пл, прибуток), є тіль-ки засобами для дося­гнення цього вищого мора-льного принципу. Зар-пл має забезпечувати нор-мальне достойне життя робі­тникам. а прибуток—гідне існування капіталістам. Отже, сучасна ек-на сис-ма може дати можливість усім верствам на-селення задовольнити свої життєві потреби. Різницю між робітни­ками та капіталістами бачив лише в тім, що 1-і є ви­конавцями, 2-і — організа-торами В, а така різниця іс­нуватиме завжди. Наз-вав капіталістів вождями нації, а робітників — класом, що перебуває під захистом капіталістів. «Соц-ний напрям» активно захищав права прива-тної власнос­ті. обстоюючи, що її існування відпо-відає не тільки інтересам інди­віда, а і сус-ва. Діє-здатне сус-во потребує організаторів-капіталістів. Тому капіталісти повинні отримувати достатню вина­городу і мати приватну власність, щоб вико-нати свої ф-ції. Головній моральній меті під поря-дковано й дію з-ну в-сті. Штольцман розділяв її на два елементи: зар-пл і прибуток. Обидві ці ча-стини мають конкретне функціональне призначе-ння. Суть з-ну в-сті полягає в тім, щоб забезпечи-ти нормальне існування всіх членів сус-ва, регу­лювати їхні доходи. Теоретична спадщина нової історичної школи, незважаючи на її суперечли-вий хар-р, справила значний позитивний вплив на дальший розв-к як консервативного, так і ре-формістського на­прямів ПЕ.

 Заслуга її представників полягає в тім, що во-ни започаткували основи ек-ної соціології, обгру-нтува­вши єдність правових, соц-них та ек-них відносин, доводили необхідність розв-ку сис-ми ек-них знань та ек-ної освіти, показували значен-ня статистичних фактів, історії ек-­ного житгя, вплив існуючих правових відносин, ек-них інсти­туцій на сус-не життя.