60. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції.

Міжнародну економічну інтеграцію можна визначити як якісно новий етап розвитку і форму прояву інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємо пристосування, переплетення всіх структур національних господарств.

На мікро рівні вирізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію. Горизонтальна інтеграція виникає при злитті фірм, які виробляють подібні або однорідні товари з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку. Горизонтальна інтеграція супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування. Вертикальна інтеграція передбачає об'єднання фірм, які функціонують у різних виробничих циклах. Розрізняють три форми вертикальної інтеграції: 1) інтеграція "вниз" (на мікрорівні виникають ТНК); 2) виробнича інтеграція "вгору" (наприклад, придбання сталеплавильною компанією заводу, що виробляє металоконструкції); 3) невиробнича інтеграція "вгору", що включає сферу розподілу.

Основні форми міжнародної інтеграції на макрорівні є: *Зона преференційної торгівлі являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є Преференційна система Британського Співтовариства (1932 р.), що об'єднувала 48 держав. *У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі "США-Канада" (1988 р.), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА)." *Митний союз являє собою угоду двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.), в Європейському союзі (з 1968 р.). *У рамках спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів та громадян (робочої сили). В економічному союзі вільний рух факторів і результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується й політична інтеграція. Типи: Торгівельна зона (Зона преференційної торгівлі Зона вільної торгівлі Митний союз) та виробнича інтеграція (Спільний ринок Економічний союз Політичний союз)

61. Різновиди міжнародних кредитів.

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позиковцями  виступають субєкти різних країн. Форми міжнародного кредиту: 1. за цільовим призначенням: звязані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді. Вони можуть бути: комерційні – які надаються для закупівлі  певних видів товарів і послуг; інвестиційні – для будівництва конкретних об‘єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів; проміжкові – для змішаних форм  вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт. Фінансові кредити – це кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі. 2.  За загальними джерелами: Внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб‘єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним суб‘єктам. Іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій. Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження. 3. За кредиторами: Приватні кредити – кредити, надані приватними особами. Урядові (державні) кредити – кредити, надані урядовими установами від імені держави. Кредити міжнародних фінансовокредитних організацій. Змішані кредити.4. За формою кредитування: Товарні кредити – міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.Валютні (грошові) кредити – кредити, надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті. 5. За формою забезпечення: Забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою. Бланкові кредити – кредити, надані просто під зобоязання  боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. 5.За строками:Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців. Короткострокові – до 1 року. Середньострокові – від 1 до 5 років. Довгострокові – понад 5-7 років. 6. За валютою позики: у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ, ЕКЮ та ін.).

62. Світова економіка її ресурси та потенціал розвитку.

Світова економіка на сьогодні являє собою сукупність національних економік, що взаємодіють між собою на основі МПП. Аналізуючи розвиток світової економіки виділяють такі структури: регіональна, країнова і міжкраїнова(ключову роль відіграє світогосподарська тріада – до 80-90рр 20ст ця тріада мала структуру: США, ЄС, Японія. На межі століть тріада реформувалась на такі сегменти: нафта(США, Канада, Мексика), ЄС(15 країн), і Азія(Японія, нові індустріальні країни, Китай). На початку 21ст ця тріада є: Американський ринок, Євроринок, Азіатсько-Тихоокеанський ринок. Поряд з цим використовують такі терміни: країни першого світу(розвинуті), другого(були соціалістичними), третього світу(ті що розвиваються)), галузева, ринково-функціональна, цивілізаційна. Ресурси світової економіки: природничо-матеріальні, трудові, інформаційні, фінансові, науково-технологічні... В наш час суттєво змінилися теоретичні уявлення щодо ресурсів і факторів економічного розвитку. Є багато прикладів того що економіки з багатими природнми ресурсами, великим населенням, великими фінансовими накопиченнями успіху не досягають і навпаки. Причина в тому на якій основі розвиваються ці елементи: індустріальні чи постіндустр. У 21 ст.успіху досягатимуть ті країни, де забезпечується оптимальна пропорція між творчою енергією людини та іншими ресурсами, тобто інтелктульними ресурсами. Інтелект, як ресурс ринку – це потенційна і реальна здатність нації підтримувати творчу енергетику у всіх сферах діяльності. Інтелектуальним ресурсом володіє кожна країнаоднак ефективно його мгже використовувати та країна, яка забезпечує процес інтелектуального відтворення. Насьогодні на одному полюсі світової економіки концентруються країни потенціальні лідери детермінантами розвитку яких є інтелектуалізація, соціалізація, екологізація. На іншому полюсі світової економіки залишились країни котрі переважно використовують чужі інновації нещадно експлуатуючи свої трудові та природні ресурси.

63.Світова організація торгівлі (СОТ).

СОТ – законодавча і інституціональна основа міжнародної торговельної системи, механізм багатостороннього узгодження і врегулювання політики країн-членів в сфері торгівлі товарами та послугами, врегулювання торговельних спірних питань і розробки стандартної зовнішньоторговельної документації.

СОТ була створена в 1995 році. Угода про створення СОТ містить 29 правових документів і 25 міністерських декларацій, які визначають права і обов'язки країн в рамках багатосторонньої торговельної системи, що увібрали в себе все найкраще, що було досягнуте в рамках ГАТТ і додали багато нового.

Принципова різниця між СОТ і ГАТТ полягає в тому, що ГАТТ була просто зведенням правил, багатосторонньою угодою, яка мала невеликий секретаріат. СОТ є постійною міжнародною організацією, що діє на основі угоди, ратифікованої країнами-членами, і має свій секретаріат. ГАТТ як угода складалась зі сторін, які брали в ній участь. СОТ складається з країн-членів. ГАТТ початково вважалась тимчасовою угодою, що діяла б до моменту створення СОТ. СОТ – постійно діюча організація. ГАТТ була присвячена практично тільки торгівлі товарами. На СОТ покладені функції регулювання торгівлі не тільки товарами, але й послугами, включаючи такі специфічні, як права на інтелектуальну власність. Система врегулювання спірних торговельних питань, що діяла в рамках ГАТТ була громіздкою й неефективною, оскільки дозволяла окремим країнам блокувати прийняття рішень. Система врегулювання торговельних спорів, що діє у СОТ, більш ефективна, оскільки дозволяє приймати багато рішень, що не можуть бути блоковані окремими країнами, на автоматичній основі.Світовий ринок товарів та послуг і розвиток його структури.

64. Світовий ринок праці, його структура і сучасні особли розвитку.

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. У структурі міжнародного ринку праці вирізняються два найзначніші сегменти. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю тру­дових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг).Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення гло­бальних проблем.Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США. До цієї категорії працівників можна приєднати також “еколо­гічних біженців”, котрі через катастрофічні природні умови (на­приклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах.Формування світового ринку робочої сили здійснюєтся у двох напрямах: а) формування внутрішнього ринку робочої сили, I б) формування зовнішнього ринку робочої сили.  Обидва ці ринки тісно взаємопов'язані між собою і доповнюють один одного. Сучасні особливості розвитку: зростання міграції; збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн; розширення еміграції  з країн Східної Європи та країн, що утворилися на території екс-СРСР; формування нових центрів залучення робочої сили; зростання нелегальної іміграції; посилення “відпрливу інтелекту”; ротаційний характер міграції

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21  Наверх ↑