Тема 5 (частина 1). Нормування радіаційного впливу на людину.

Питання теми та основні терміни

Ø Історія виникнення нормування впливу радіації.

Ø Основні критерії і принципи радіаційної безпеки та регламентації дозового навантаження.

Ø Загальна характеристика “Норми радіаційної безпеки України ( НРБУ-97.)”.

Основні терміни теми: радіаційна безпека, норми радіаційної безпеки, дозове навантаження, радіаційний захист.

Інформаційні матеріали теми

Нормування радіаційного впливу на людину

Проблемна ситуація. Для оцінки впливу іонізуючого випромінювання на людину та довкілля була необхідність кількісно оцінити допустиме дозове навантаження на організм. У зв’язку з цим введене нормування радіаційного впливу і визначені основні характеристики допустимих величин щодо радіаційного забруднення та впливу його на людину та навколишнє природне середовище.

1. н.п. Історія виникнення нормування впливу радіації

Необхідність розробки та впровадження системи засобів і стандартів радіаційного захисту стала необхідною  ще на початку 20 ст. перші критерії були запровадженні в 1902-1906рр. В 1925 році було запропоновано у якості допустимої дози десяту частину від дози, що викликає почервоніння шкіри за 30 діб.

У 1928 р. на 2 міжнародному конгресі  була створена міжнародна комісія по радіаційному захисту (МКРЗ) і були надруковані рекомендації щодо радіаційної безпеки.

У 1934р. толерантною дозою (допустима) була вказана 200 мР/добу (»2мГр). Пізніше термін толерантна доза змінено на термін гранично допустима доза і зменшена її величина в два рази.

Згідно досвіду роботи щодо ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та результатів наукової діяльності вчених багатьох країн світу, творчим колективом видатних вчених України підготовлені Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

НРБУ-97 розроблені у відповідності до основних положень Конституції та Законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про поводження з радіоактивними відходами”.

Схвалені Національною Комісією з радіаційного захисту населення України.

Узгоджені:

Міністерством екології та природних ресурсів України;

Міністерством енергетики України;

Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Державним комітетом України з гідрометеорології.

Затверджені наказом МОЗ від 14.07.97 № 208 і введено в дію з 01.01.1998 Постановою Головного державного санітарного лікаря України Першого заступника міністра охорони здоров¢я України від 01.12.97 № 62.

2. н.п. Основні критерії і принципи радіаційної безпеки та

регламентації дозового навантаження

Мета радіаційного захисту – (за визначенням МКРЗ) заключається в тому, щоб забезпечити захист від іонізуючого опромінення окремих осіб, їх нащадків і людства в цілому та створення відповідних умов для необхідної фактичної діяльності людини, під час якої людина може підлягати впливу іонізуючого опромінення.

У цьому ґрунтовному визначенні немає відображення положення про захист інших компонентів біосфери  (флори, фауни), МКРЗ вважає, що рівень безпеки, необхідний для захисту людини, буде достатній для захисту інших живих організмів.

Тобто на сьогодні в практиці приймається положення про те, що будь які нормативи для людської популяції одночасно гарантують надійність для біоценозів і біосфери  в цілому.

При нормуванні радіаційного фактору виходять з того, що основним ефектом малих доз є зростання ймовірності утворення злоякісних пухлині генетичних ушкоджень тощо. При цьому в основу покладена концепція безпорогової лінійної залежності доза-ефект  (допустима границя небезпеки).

Ще в 1958р. співробітником Курчатовського інституту Сивимцевим було запропоновано взяти за точку відліку фонове значення радіоактивності, до якого еволяційно пристосоване усе живе. І вважати допустимим рівнем подвоєне значення фонової радіації (чому не 2,3,4?).

В основі багатьох прикладів із загальної екології встановлено правило 11%. Будь-яка складна система може в середньому переносити без функціональних порушень не більше 11% змін. Тому пропонується вважати безпечним перевищенням фону на 11% ( це складає 0,03-0,06 МЗв/рік). Немає однаково безпечної дози для всіх людей.

Метою НРБУ-97 є визначення основних вимог до:

- охорони здоров¢я людини від можливої шкоди, що пов¢язана з опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання;

- безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;

- охорони навколишнього середовища.

Радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно практичної діяльності будується з використанням наступних основних принципів;

- будь-яка практична діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не приносить більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому у порівнянні зі шкодою, яку вона завдає (принцип виправданості);

- рівні опромінення від усіх значимих видів практичної діяльності не повинні перевищувати встановлені ліміти доз (принцип не перевищення);

- рівні індивідуальних доз та/або кількість опромінених осіб по відношенню до кожного джерела випромінювання повинні бути настільки низькими, наскільки це може бути досягнуто з врахуванням економічних та соціальних факторів (принцип оптимізації).

Враховуючи особливості розподілу шкоди та користі при медичному опроміненні (пацієнт завжди особисто отримує одночасно і користь, і шкоду від опромінення, тоді як в інших сферах практичної діяльності це не завжди виконується), основні вимоги до обмеження опромінення у цих ситуаціях розглядаються окремим розділом НРБУ-97.

Втручання – такий вид людської діяльності, що завжди спрямований на зниження та відвернення неконтрольованого та непередбаченого опромінення або ймовірності опромінення в ситуаціях:

- аварійного опромінення (гострого, короткочасного або хронічного);

- хронічного опромінення від техногенного підсилення джерел природного походження.

- Інших ситуаціях тимчасового опромінення, визначених регулюючим органом, як таких, що вимагають втручання.

Радіаційна безпека та протирадіаційний та протирадіаційний захист в ситуаціях втручання будуються на наступних основних принципах:

- будь-який контрзахід повинен бути виправданим, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим контрзаходом дози повинна бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, економічний, соціально-психологічний тощо) від втручання, пов’язаного з його проведенням (принцип виправданості);

- повинні бути застосовані всі можливі заходи для обмеження індивідуальних доз опромінення  на рівні, нижчого за поріг детерміністичних радіаційних ефектів, особливо порогів гострих клінічних радіаційних проявів (принцип не перевищення);

- форма втручання (контрзахід або комбінація декількох контрзаходів), його масштаби та тривалість повинні вибиратися таким чином, щоб різниця між сумарною користю та  сумарним  збитком була не тільки додатною, але і максимальною (принцип оптимізації).

3. н.п. Загальна характеристика “Норм радіаційної безпеки України” (НРБУ-97.)

НРБУ-97 включають систему принципів, критеріїв, нормативів та правил, виконання яких є обов¢язковою нормою в політиці держави щодо забезпечення протирадіаційного захисту людини та радіаційної безпеки.

Норми радіаційної безпеки включають (сам документ):

1) область використання норм;

2) категорія осіб, що опромінюється і групи критичних органів;

3) основні дозові границі опромінення і допустимі рівні;

4) числові значення допустимих рівнів.

НРБ встановлюють наступні категорії осіб, які зазнають опромінення:

1) Категорія А (персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами випромінювання;

2) Категорія Б (персонал) – особи  які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв¢язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об¢єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення;

3) Категорія В – все населення.

Величини та одиниці, що використовуються:

Бекерель – одиниця активності в системі СІ (Бк). Один бекерель дорівнює одному ядерному перетворенню в секунду або 0,027 нКі.

Грей (Гр) – одиниця поглиненої дози іонізуючого випромінювання (у системі СІ). Позасистемна одиниця – рад. 1Гр = 100 рад = 1 Дж * кг -1.

Зіверт (Зв) – одиниця еквівалентної та ефективної дози в системі СІ. Позасистемна одиниця – бер. 1 Зв = 1 Дж * кг –1 = 100 бер.

Електрон-вольт (еВ) – позасистемна одиниця енергії іонізуючого випромінювання: 1 еВ = 1.6 * 10 –19 Дж.

Узагальнення. НРБУ – 97 дає можливість виконати мету радіаційного захисту, а саме - забезпечити захист від іонізуючого опромінення окремих осіб, їх нащадків і людства в цілому та створення відповідних умов для необхідної фактичної діяльності людини, під час якої людина може підлягати впливу іонізуючого опромінення.

З допомогою  НРБУ-97 визначаються основні вимоги до:

- охорони здоров¢я людини від можливої шкоди, що пов¢язана з опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання;

- безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання;

- охорони навколишнього середовища.

Тому даний документ є невід’ємною частиною загальної системи радіаційної безпеки населення.

Література для самоосвіти: 5, 6, 8.

Питання для самоконтролю:

1. Коли були запроваджені перші критерії радіаційної безпеки?

2. Коли була створена міжнародна комісія по радіаційному захист і які її функції?

3. Хто і коли розробив положення НРБУ – 97?

4. З ким узгоджені, хто схвалив і затвердив НРБУ – 97?

5. Яка мета радіаційного захисту?

6. Яка мета створення  НРБУ-97?

7. З використанням яких основних принципів будується радіаційна безпека та протирадіаційний захист стосовно практичної діяльності?

8.  Які розділи включають норми радіаційної безпеки (сам документ)?

9. Які категорії осіб, що зазнають опромінення встановлені згідно НРБУ–97?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21  Наверх ↑