2.3. Формулюючі організації

в зовнішньоекономічних відносинах

У рамках правового регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності роль міждержавних організацій визначається тим, що:

  по-перше, це форуми для обговорення найважливішихекономічних проблем;

  по-друге, це постійно діючий механізм, що забезпечує дер­жавам оперативне вирішення дедалі складніших питаньміжнародного економічного життя;

  по-третє, це кваліфікований апарат для розробки проектівекономічних договорів, особливо багатосторонніх, що ма­ють універсальний, регіональний або локальний характер.

  міжнародні організації не мають самостійних економічнихінтересів, уся їх діяльність спрямована на розвиток еконо­мічного співробітництва держав.

Вивчаючи питання про формулюючі організації, тобто міжнародні організації, що здійснюють розроблення доку­ментів щодо зовнішньоекономічних зв'язків, необхідно на­самперед звернути увагу на явище уніфікації міжнародно-правових норм і велике значення цього процесу для успішно­го здійснення зовнішньоекономічної діяльності у світі.

Формулюючі організації можуть мати різний статус: неуря­дові, міждержавні, регіональні. Однак усі вони однією з ос­новних цілей своєї діяльності висувають гармонізацію зовніш­ньої торгівлі, або відносин у певних галузях співробітництва.

Міжнародні економічні організації — це такі організації, що на підставі міжнародно-договірних відносин проводять діяль­ність, пов'язану з організацією і здійсненням міжнародного економічного співробітництва.

Перше місце серед міжнародних організацій за значимістю посідає ООН з її розгалуженою системою органів і організацій. Розвиток міжнародного економічного співробітництва одна з головних цілей ООН. Цими питаннями в ООН займаються Генеральна асамблея (ГА) та Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Важливим допоміжним органом (постійного ха­рактеру) ГА ООН є Комісія по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). ЕКОСОР має п'ять допоміжних органів, у тому числі Комітет по програмі і координації; Комітет по науці і тех-

46

ніці з метою розвитку; Комітет по природним ресурсам; Комі­тет по плануванню розвитку та ін. Під керівництвом ЕКОСОР працюють п'ять регіональних економічних комісій: для Європи (ЕКЄ), для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК), для Африки (ЕКА) і для Західної Азії (ЕКЗА). Кожна комісія має розгалужену мере­жу спеціалізованих допоміжних органів (комітетів).

Однією з важливих функцій ЕКОСОР є координація діяль­ності спеціалізованих установ ООН, багато з яких займаються питаннями міжнародного економічного співробітництва. Пе­редусім комісія ООН по промисловому розвитку (ЮНІДО), прикладом діяльності якої є Лімська декларація і План діяль­ності по промисловому розвитку і співробітництву (1975 р.), Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).

Також спеціалізованими установами ООН є і Міжнародна продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) і Між­народний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), фі­нансові установи (МБРР, МВФ, МФК, МАР).

Процес формування нового світового економічного поряд­ку не обмежується розвитком багатосторонніх структур спів­робітництва в рамках системи ООН. Поза цією системою ді­ють чисельні організації, що виявляють серйозний вплив на функціонування світової економіки. Серед них насамперед варто виділити ГАТТ/СОТ Європейський союз та ін.

Необхідно відзначити і ряд інших економічних інтеграцій­них угруповань у різних частинах світу.

Найбільшою міжурядовою економічною організацією Азії є Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЄАН), що була заснована у Бангкоку (Таїланд) 1967 р., членами якої є: Індо­незія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд і Бруней.

Тривалий час економічне співробітництво країн Близького Сходу регулювалося Лігою арабських держав (ЛАГ) регіо­нальною політичною організацією. Першим серйозним кроком на шляху до формування економічного співробітництва між арабськими країнами стала "Угода про арабську економічну єд­ність" (САЕЄ, 1957 р.), яку підписали і ратифікували: Кувейт, Єгипет, Ірак, Йорданія, Сирія, ЙАР, Судан, ОАЕ, НДРЙ, Лівія, Мавританія, Сомалі, Катар, Бахрейн і Палестина.

47

Східно-Африканське співтовариство (САС), 1967 р., м. Кам-пала (Уганда) одна з перших організацій континенту, за участю Кенії, Уганди, Танзанії.

Економічне співробітництво центральноафриканських країн відбувається в рамках Центральноафриканського еко­номічного і митного союзу (ЮДЕАК) Конго, Габону і ЦАР, Камеруну.

Економічне співробітництво країн Західної Африки здій­снюється на підставі Конвенції про створення Західно-Афри-канського митного союзу, 1959 р., яку підписали Сенегал, Мавританія, Малі, Верхня Вольта, Нігер, БСК, Дагомея. Ре­альним досягненням на шляху економічної інтеграції країн Західної Африки можна вважати створення 1975 р. Економіч­ного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОЗАС), який заснували Дагомея, БСК, Верхня Вольта, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігерія, Нігер, Сене­гал, Сьєрра-Леоне, Того і Кабо-Верде.

Можна зазначити ще деякі економічні організації конти­ненту. Загальна Афро-Малагасійська організація (ОКАМ), створена 1965 р., об'єднує Кот-д'Івуар, Буркіна Фасо, Габон, Бенін, Камерун, НРК, Заїр, Мадагаскар, Нігер, Руанду, Сене­гал, Того, ЦАР і Чад та ін.

У Латинській Америці можна виокремити три інтегра­ційних об'єднання:

1)      Карибська асоціація вільної торгівлі (КАСТ) і Цент­ральноамериканський загальний ринок (ЦАЗР), що відповід­но перетворились на Карибське співтовариство (КАРІКОМабо КС) і Карибський загальний ринок (КЗР) 1973 р.;

2)    Ла-платська група;

3)    Андська група та ін.

Особливу увагу треба приділяти як правовому статусу орга­нізацій, так і їх внеску у процеси уніфікації міжнародно-пра­вових норм, що регулюють здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, а саме документам, прийнятим або розробленим ними.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40  Наверх ↑