38. Поняття, цілі, та види грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики.
Грошово-кредитна політика – це комплекс взаємозв'язаних, скоордино-ваних на досягнення заздалегідь визна-чених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. Мета грош.-кред. політики – досягнення на націо-нальному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутнітю інфляції. Суть цієї політики полягає у регулюванні обсягів грошової пропозиції для стабілізації економіки.
Грошово-кредитна політика зводи-ться до економічного регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Головним суб’єктом грошово-кредитної політики є Центральний банк.
Види грошово-кредитної політики: експансійна; рестрикцій на. При експан-сійній політиці допускається неконтро-льоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко «дешевіють». Наслідком такої політики неминуче стає інфляція, темпи якої швидко зростають, у зв'язку з чим її ще називають політикою інфляції. Більш доцільною і широко застосовуваною є політика повільного, контрольованого зростання грошової маси і м'якого зниження процента, завдяки чому інфляція підтримується на заданому рівні, Цю політику називають політикою дезінфляції. При політиці грошово-кредитної рестрикції допускається різке, не досить зважене, обвальне скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко «дорожчають», сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і різке падіння економічної активності. Цю політику називають політикою дефляції. Зважаючи на її негативні наслідки, уряди стараються уникати відвертої політики дефляції, а допускають лише повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процента, яке називають політикою рефляції.
Інструменти грошово-кредитної полі-тики - це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні центрального банку, безпосередньо ним контролю-ються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики.Інструменти грошово-кредит-ної політики: інструменти прямої дії (адміністративні) та опосередкованої, непрямої дії (ринкові). Інструменти прямої дії - це регулятивні заходи центрального банку, що мають форму обмежень, лімітів, директив. Інстру-менти опосередкованої дії - це регулятивні заходи впливу центрального банку на грошовий ринок шляхом формування на ринку відповідних умов, які визначають подальшу поведінку суб'єктів ринку. Інструменти опосе-редкованої дії ще називають ринковими, оскільки, застосовуючи їх, центральні банки проводять операції за ринковими цінами і на добровільних засадах. ЦБ використовує такі інструменти: операції на відкритому ринку, зміну норми обов’язкових резервів; зміну облікової ставки; регулювання імпорту та експорту капіталу; регулювання валютної політики.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 Наверх ↑