2. ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ ТЕМИ

Порушення навколишнього середовища.

В процесі своєї господарської діяльності людина (людське суспільство) приводить до негативних змін у навколишньому природному середовищі. Ці негативні зміни називають в економіці природокористування антропогенними порушеннями довкілля. Існують і природні порушення навколишнього середовища. Тобто, за способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:

- природні (природничі);

- антропогенні (техногенні).

Особливо небезпечні порушення – це антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не тільки в масштабах цього впливу, а й в концентрації діяльності, а відповідно і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.

При класифікації процесів порушення довкілля використовують два підходи (Мельник Л.Г., 2001):

1) компонентний принцип (атмосфера, гідросфера, літосфера і т.д.);

2) функціональний підхід (по змісту впливів: забруднення, порушення ландшафтів, вплив на біорізноманіття та ін.).

За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:

- локальні,

- регіональні,

- глобальні.

За типом діяльності антропогенні порушення довкілля бувають:

- організаційні недоліки;

- технологічні недоліки;

- експлуатаційні недоліки.

Основні причини порушень довкілля:

- безгосподарне використання природних ресурсів (надр, землі, грунтів, лісових та водних ресурсів та ін.);

- забруднення грунтів та водойм стоками, атмосфери – викидами, розміщення виробничих відходів у довкілля;

- безграмотне застосування мінеральних добрив, пестицидів;

- надзвичайно велике антропогенне навантаження на окремі території (зростання населення, невиправдана концентрація забруднюючих підприємств та ін.) (Царенко О.М. та ін., 2001).

Збитки та їх класифікації.

Збитки – це вартісна оцінка порушень довкілля. Іншими словами, це грошове вираження шкоди, нанесеної навколишньому середовищу.

Збитки виникають внаслідок:

a) зміни кількості та якості природних ресурсів та / або інших зовнішніх умов технологічних процесів і як наслідок – зменшення обсягів використання природних факторів у виробництві – екологічні збитки;

b) погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього природного середовища чи інших несприятливих змін його стану – соціальні збитки;

c) наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків – економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.

За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого-економічні збитки поділяються на:

- фактичні;

- прогнозні;

- попереджені.

Збитки, які суспільство зазнає від порушень навколишнього середовища, можна класифікувати:

За галузями народного господарства:

- збитки промисловості;

- збитки сільського господарства;

- збитки комунальних підприємств;

- збитки оздоровчих закладів та ін.

За компонентами навколишнього природного середовища: водним, земельним, атмосферним, лісовим ресурсам.

За елементами процесу праці: предмети праці, знаряддя праці, самі робітники – трудові ресурси.

Межі між економічними збитками та їх формами дуже умовні. Проте в кінцевому підсумку, будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть проявитися в зниженні урожайності, продуктивності худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15-30 %, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20-30 %.

Отже, економічні збитки проявляється в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.

Методи визначення економічних збитків.

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень навколишнього середовища. В них із різним ступенем повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану. Пропонуються способи й методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо:

- одні пропонують за витратами валової продукції;

- інші – за приведеними витратами на заходи з ліквідації наслідків забруднення і відтворення продукції, що втрачається;

- треті – за зміною економічної оцінки ресурсу;

- можна розрахувати також за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності здійснення природоохоронних заходів. При визначенні економічних збитків треба пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних, бо це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага й вартість, які не можуть бути створені навколишнього природного середовища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямами:

· прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

· непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

· аналітичний (статистичний метод). Конкретні формули приведені в літературі (Царенко та ін.).