Технологічний детермінізм

Загальна характеристика теорій технологічного детермінізму

Науково-технічна революція вважається головним фактором еволюційного оновлення суспільства. Наука і техніка-автономні сили, що визначають характер економічного і соціального розвитку.

Економічне зростання ототожнюють з економічним прогресом, а останній-з суспільним прогресом.

Джерелом економічного прогресу є крупні корпорації, а носієм нової системи цінностей-“техноструктура”.

Якісний аналіз щодо характеристики економічних систем не застосовується.

З позиції технократизму розглядаються економічні кризи, безробіття, заробітна плата і зрушення у соціальній структурі суспільства.

Представником є Уолт Ростоу (“Стадії економічонго зростання” (1960), “Політика і стадії зростання” (1971) ).

 Він виділяє в історичному розвитку людського суспільства п’ять стадій:

· традиційне суспільство;

· перехідне суспільство;

· стадія підйому;

· стадія швидкого зростання;

· століття високого массового спожівання.

Сучасне йому суспільство називає століттям високого массового споживання.

 У подальших дослідженнях доповнює дану періодизацію шостою стадією-етапом пошуку шляхів якісного поліпшення умов життя людини і називає її стадією якості життя.

 Джон Кеннет Гелбрейт (народився у 1909р.). Американський економіст, радник президента США Кеннеді.( "Нове індустріальне суспільство" (1969); "Теорії та цілі суспільства" (1973).

Формулює модель нового індустріального суспільства, для якого є характерним:

 Основа розвитку суспільства в умовах НТР - інститут крупних корпорацій , “плануюча система”.

 Переміщення реальної влади в корпораціях від власників капіталу до техноструктури, яку складає інженерно-технічний персонал.

 Зміна цільового спрямування виробництва з максимізації прибутку до підтримання постійного економічного зростання. 

 Наявність проблем макроекономічного характеру (неефективність використання ресурсного потенціалу, інфляція, мілітаризація), що знижують регулюючу роль ринкового механізму і потребують планування. 

Л. Хейлбронер. Економіст. Праці -"Майбутнє як історія” (1959);

"Межі американського капіталізму" (1966); "Між капіталізмом і соціалізмом" (1970).)

Відстоює ідею регульованого, розвитку і суспільного прогресу, який пов'язує з адаптаційною перебудовою інституціональної системи.

 Адаптаційний механізм має бути побудованим за принципом со­ціальної згоди. Функції побудови останнього мають бути покладені на державу.

 Державна практика перебудови інституційної системи знаходиться

під впливом соціально-економічної нестабільності. Тому необхідно забезпечити:

-стаціонарне економічне середовище; 

-гуманізм в розподілі праці і організації виробництва, вибір відповідної техніки та технології; 

-розширення використання методів та інструментів планування.

Д. Белл Соціолог. (“Кінець ідеології” (1960), “Перехід до постіндустріального суспільства” (1973) ).

Доводить, що під впливом науково-технічної революцїї вїдбувається автоматичне порушення капіталістичних устоїв нового соціально-економічного типу суспільства постідустріального суспільства. Для останнього характерно: 

-відхід традиційної приватної власності на засоби виробництва і капітал на другий план. Пріоритет отримують інформація та теоритичні знання та відповідні їм форми власності;

-заміна машинної технології на інтелектуальну, вихід на передній план проблем організації науки, а не корпоративного капіталу;

-виникнення безкласової спільноти людства на основі високих знань і кваліфікації. 

О.Тоффлер Соціолог. Праці - “Шок майбутнього” (1970), “Третя хвиля” (1981), “Передбачення і перспективи” (1988)).

 Визначає, що бурхливий розвиток науки і техніки ("суперіндусгріальна" революція) здійснює в сучасних умовах пе­рехід до "суперіндустріального" суспільства, в якому: 

-посилюється "ефемеризація" -темп оновлення явищ повсякденного

життя;

-самознищується власність у будь-яких формах прояву і разом з нею - поділ суспільства на класи; 

-настає ера загального добробуту, максимізація прибутку втрачає сенс, переходячи в максимізацію психологічної задоволеності.

 Формує теорію суспільства "третьої хвилі" як варіанту інформацій­ного суспільства, для якого характерно: 

-наявність нової енергетичної і технічної бази розвитку інформацї;

-поліпшення умов праці;

-всебічна влада корпорації;

-зниження регулюючої ролі держави.