Тема 1 Об’єктивна необхідність і теоретичні засади державного управління.

1. Об’єктивна необхідність, об’єкти та суб’єкти державного управління.

2. Головні завдання та функції державного управління.

1. Економіка як господарська сфера—це насамперед галузі виробництва, обмін розподіл та перерозподіл грошових коштів які забезпечують виробництво, а також споживання, що забезпечує відтворювальну діяльність виробництва і людини.

Економіка не може існувати без управління. Управління здійснюється державними інститутами влади і самоврядування, які створюють правові умови для існування економіки, забезпечують їх виконання. В ринковій економіці держава забезпечує протистояння таким явищам, як інфляція, безробіття, економічна криза, порушення економічних пропорцій.

Для кращого розуміння питань державного регулювання економіки слід визначитися з об’єктами та суб’єктами державного регулювання.

Суб'єкти - це носії, виразники та виконавці господарських інте­ресів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Це наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. У кожної з цих груп є свої інтереси, зумов­лені їхнім соціально-економічним становищем, а також належністю до того чи іншого регіону, виду діяльності.

Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання, асоціації, профспілки, спілки підприємців і фермерів то­що. Виразниками соціально-економічних, політичних, культурних, екологічних, регіональних інтересів є також політичні партії.

Наймогутніші виразники господарських інтересів - це спілки під­приємців та профспілки. Вони реалізують власні концепції соціально-економічної політики, намагаючись максимально вплинути на держав­ну економічну політику.

Виконавцями господарських інтересів держави є органи державної та місцевої влади, а також Національний банк,

Об’єкти державного регулювання економіки - це сфери, галузі економіки, регіони, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труд­нощі, проблеми, які не вирішуються автоматично, або ті, що вирі­шаться у віддаленому майбутньому, тоді як їхнє вирішення конче по­трібне для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Об’єктами державного регулювання економіки прийнято вважати такі: економічний (інвестиційний) цикл; секторну, галузеву та регіо­нальну структури господарства; умови нагромадження інвестиційно­го капіталу; зайнятість населення: грошовий обіг; платіжний баланс; ціни та умови конкуренції; підготовку та перепідготовку кадрів; до­вкілля; зовнішньоекономічні зв’язки.

Найважливішим об’єктом державного регулювання економіки є нагромадження капіталу. Тому державна економічна політика заохо­чення нагромадження відповідає економічним інтересам суб’єктів господарства. Одночасно державне регулювання нагромадження опо­середковано слугує й іншим об’єктам державного регулювання економіки. Створюючи додаткові стимули та можливості в різний час усім інвесторам або окремим групам по галузях та територіях, органи регулювання впливають на економічний цикл, структуру виробницт­ва та зайнятість населення.

Регулювання зайнятості - це підтримання нормального з погля­ду ринкової економіки співвідношення між попитом та пропози­цією робочої сили. Це співвідношення повинне задовольняти потребу економіки у кваліфікованих працівниках, заробітна плата яких пови­нна бути мотивацією праці,

Постійним об’єктом уваги державних органів регулювання є за­безпечення стабільності національної валюти та грошового обігу, по­долання інфляції, що становить серйозну небезпеку для економіки, регулювання грошового обігу опосередковано впливає також на на­громадження, ціни, соціальні відносини.

Одним з головних об’єктів регулювання є ціни. Динаміка та струк­тура цін відображає стан економіки. Водночас самі ціни значно впли­вають на структуру господарства, умови капіталовкладень, стійкість національної валюти, соціальну стабільність.

У цілому ж головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення еко­номічної безпеки держави. З цього випливають конкретні завдання, без виконання яких головної мети досягти не можна. Ці конкретні цілі нерозривно пов’язані з об’єктами державного регулювання еко­номіки. Сюди належить також удосконалення галузевої та регіональ­ної структури господарства, поліпшення стану довкілля.

2. Визначальними завданнями держав з розвинутою ринковою економікою є такі:

· забезпечення високого рівня зайнятості населення;

· сприяння стабільним темпам зростання національного вироб­ництва та високій його ефективності;

· підтримка стабільного рівня цін;

· перерозподіл доходів на користь найменш захищених груп населення;

· сприяння розвитку раціональних зовнішньоекономічних зв’язків.

Виконати ці завдання можна за умови широкого розвитку вільного підприємництва, що потребує відповідної законодавчої бази, зокрема, щодо захисту прав власності, боротьби з монопо­лізмом. Держава регулює грошовий обіг, забезпечує стійкість на­ціональної валюти, регулює взаємовідносини між підприємцями і найманими працівниками і, головне, гарантує безпеку національ­ної економіки.

 Мета державного регулювання економіки:

· визначення головних цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку;

· розробка і затвердження правових аспектів функціонування ринкової економіки;

· здійснення цілеспрямованого впливу на економічну діяльність через апарати управління, державний бюджет, податки, кредити, фіскальну політику, заробітну плату;

· розробка, впровадження та здійснення заходів направлених на дотримання антимонопольного законодавства, на захист конкурентноздатності внутрішнього ринку;

· регулювання зовнішньоекономічної відносин країни;

· коригування соціальних параметрів суспільства (соціальні гарантії, пільги, заробітна плата, пенсії);

· фінансування загальносуспільних благ і послуг.

Функції державного регулювання економіки можна поділити на основні та допоміжні.

До основних функцій ДРЕ можна віднести владні функції:

а) створення законодавчої бази держави;

б) забезпечення обороноздатності країни;

в) поліцейська служба, судочинство;

г) забезпечення громадянам права віросповідання;

д) забезпечення існування політичних партій, окрім таких, які загрожують внутрішній та зовнішній безпеці країни.

До допоміжних функцій ДРЕ можна віднести:

1) Економічні:

а) створення умов для організації виробництва, грошового обігу, розподілу і перерозподілу фінансів.

2) Соціальні:

а) забезпечення житлом населення;

б) розвиток медичного обслуговування, охорони здоров’я.

3) Освітні і культурні:

а) забезпечення права на освіту.