Неокласичні теорії
Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією факторонаділеності. Ця теорія пояснює експортну спеціалізацію країни інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва.
Фокторонаділеність - показник, який визначає відносну забезпеченість країни факторами вир-ва.
Теорія спирається на наступні припущення: ·урівноваженість по країнах (2 країни), по факторах (труд і капітал), по товарах (2 товари); ·однаковість технологій у двох країнах; ·постійний ефект масштабів вир-ва; ·різна фактороінтенсивність товарів (один товар - трудоємкий, інший - капіталоємкий).
Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-ва на створення певного товару. ·неповна спеціалізація; ·внутр. мобільність і зовн. немобільність; ·схожість смаків у 2-х країнах; ·вільна торгівля; ·відсутність затрат на транспортування товарів.
Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах:
1. Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу факторів вир-ва.
2. Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва.
3. Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і скорочує реальні винагороди іншого ф-ру.
4. Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск іншого товару.
Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах, що торгують. Ця теорема ще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри вир-ва.
Теоія Хекшера-Оліна домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр., до появи так званого “Парадоксу Леонтьєва”. В 1947 р Василь Леонтьєв перевіряв той факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер. продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує » на 30% більше капіталу на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція.
Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна, країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але, незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнного періоду тощо), а також незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на сьогодні.
Теорема Столпера - Самуельсона
Відповідь на питання про те, як поведуть себе ціни факторів виробництва при зростанні чи падінні цін на товари, для виробництва яких вони використовуються, дав сам Пол Самуельсон разом з американським економістом Вольфгангом Ф. Столпер в 1941 году1. Автори побудували свою модель на наступних припущеннях, частина з яких перейшла з базової моделі співвідношення факторів виробництва, а частина є новими:
− країна виробляє два товари за допомогою двох факторів виробництва;
− існує досконала конкуренція на ринках обох товарів й обох факторів виробництва;
− пропозицію факторів виробництва є постійною;
− товар 1 відносно більш трудомісткий, а у виробництві товару 2 відносно більше використовується земля,
− фактори виробництва характеризуються абсолютною внутрішньою, але не зовнішньою мобільністю;
− ціна товарів дорівнює ціні їх виробництва;
− розвиток торгівлі призводить до зростання відносної ціни товару 1.
Теорема Столпера-Самуельсона (Столпера-Самуельсона теореми) - міжнародна торгівля веде до зростання ціни фактора, який відносно більш інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна якого зростає, і зниження ціни фактора, який відносно більш інтенсивно використовується для виробництва товару, ціна на який падає.
При цьому зростання або зниження ціни факторів відбувається більшою мірою, ніж зростає або знижується ціна товару, виробленого з їх допомогою.
Теорема Рибчинського
Англійський економіст польського походження, пізніше головний економіст англійської компанії «Lasard Bros." Т. М. Рибчинський у 1955 році, будучи ще студентом, звернув увагу на те, що швидкий розвиток одних галузей промисловості нерідко гнітюче впливає на інші, і довів теорему співвідношення росту пропозиції фактора і збільшення виробництва
Приймаючи практично ті ж передумови, що і теорема Столпера-Самуельсона, крім передумови про зміну цін, які вважаються постійними, Рибчинський показав, що існує прямий взаємозв'язок між зростанням факторів виробництва в одній з галузей і депресією або навіть падінням виробництва в інших.
Теорема Рибчинського (теорема Рибчинського) - збільшення пропозиції одного з факторів виробництва призводить до непропорційно більшого відсоткового збільшення виробництва і доходів у тій галузі, для якої цей фактор використовується відносно більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів у галузі, в якій цей фактор використовується відносно менш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів у галузі, в якій цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.
«Голландська хвороба»
«Голландська хвороба» (ГБ) - негативний ефект, що виникає внаслідок зміцненням реального курсу національної валюти на економічний розвиток в результаті буму в окремому секторі економіки. Теоретично причина буму не має значення, але на практиці ефект як правило пов'язаний з відкриттям родовищ корисних копалин або зростанням цін на експорт видобувних галузей.
Цей ефект отримав свою назву після відкриття Голландією родовищ природного газу в 1959 р. Зростання експорту газу призвів до збільшення інфляції та безробіття, падіння експорту продукції обробної промисловості і темпів зростання доходів у 70-х рр.. Зростання цін на нафту в середині 70-х і початку 80-х рр.. викликав подібний ефект в Саудівській Аравії, Нігерії, Мексиці.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 Наверх ↑