95. Процесуальне право в 1941-1945 рр.

 Кримінально-про­цесуальне законодавство СРСР, яке діяло до віини, не мало достатньо норм, пристосованих до умов воєнного часу.

22 червня 1941 року Президія Верховної Ради СРСР затвердила "Положення про військові трибунали в місце­востях, оголошених на воєнному стані і в районі воєнних дій". За цим Положенням військові трибунали розгляда­ли справи у складі трьох постійних членів суду після 24 годин після вручення копії звинувачувального висновку. Судові справи в трибуналах розглядалися без участі народ­них засідателів, без прокурора і адвоката. Особиста участь свідків у судовому засіданні вважалась необов'язковою. Вироки військових трибуналів касаційному оскарженню не підлягали і могли бути скасовані чи змінені тільки в порядку нагляду. Про кожний вирок, що засуджував до вищої міри покарання, військовий трибунал негайно по­відомляв голову Військової колегії Верховного Суду СРСР і головного військового прокурора Червоної Армії або Вій­ськове-Морського флоту. В разі неодержання протягом 72 годин повідомлення про припинення виконання вироку такий приводився в дію.

Цим Положенням керувалися не тільки військові три­бунали, але й загальні суди незалежно від місця їх діяль­ності.

Щодо вимог процесуального законодавства відносно за­безпечення повного, всебічного і об'єктивного розслідуван­ня всіх обставин справи, вірне її вирішення по суті, охоро­ну прав учасників процесу, то їх значення під час війни було чисто формальним. Продовжував активно діяти позасудовий репресивний апарат.