94. Кримінальне право в 1941-1945 рр.

В роки війни суттєві зміни відбу­лися в області кримінального права. 6 липня 1941 року приймається Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про відповідальність за поширення у воєнний час брехливих чуток, які викликають тривогу серед населення". Він вста­новлював сувору відповідальність у вигляді тюремного ув'язнення терміном від 2 до 5 років, якщо злочин за ха­рактером не вимагав більш тяжкого покарання. Антирадянські чутки кваліфікувались як контрреволюційна агі­тація. 15 листопада 1943 року було прийнято указ "Про відповідальність за розголошення державної таємниці або за втрату документів, що містять державну таємницю", який передбачав покарання за вказані дії позбавлення волі тер­міном до 5 років. За ті ж дії, якщо вони спричинили або могли спричинити небажані наслідки, застосовувалось по­збавлення волі терміном до 10 років. 319 квітня 1943 року згідно указу "Про відповідальність гітлерівців за вчинені звірства" для спеціальних суб'єктів кримінального права (так називали фашистських злочинців і їх посібників) вво­дяться особливі міри покарання — страта через повішен­ня і каторжні роботи терміном від 15 до 20 років.

У грудні 1942 року розширюється склад такого злочи­ну, як спекуляція (до нього включається продаж махорки і самогону в великих кількостях). Проявилась загальна тенденція до розширення гіпотез багатьох статей Кримі­нального кодексу. В січні 1942 року крадіжка особистого майна за обтяжуючих обставин (під час повітряного нальо­ту, нападу ворога тощо) прирівнювалась по аналогії до бандитизму.

Багато уваги приділяє законодавець боротьбі з розкра­данням. Злочинні зазіхання на державну і колгоспну влас­ність кваліфікувалися за Законом від 7 серпня 1932 року. Указом від 23 серпня 1942 року "Про відповідальність за розкрадання пального в МТС і радгоспах" встановлювалось покарання до 5 років тюремного ув'язнення. Зросла також відповідальність за посягання на особисту власність гро­мадян. Отже, кримінальне право воєнного часу характери­зувалося рядом особливостей: більш широко став застосо­вуватися принцип аналогії і відплата як одна із цілей по­карання. З'явився ряд нових складів злочинів: самовільне залишення роботи (грудень 1941 року), ухилення від вій­ськового обліку (січень 1942 року), приховування трофей­ної зброї (січень 1942 року) тощо. Було розширено коло діянь, що входило до поняття "спекуляція". Кримінальна відповідальність стала застосовуватися за дії, які раніше карались адміністративним законодавством.

В умовах війни широко використовувалось умовне за­судження, а також відстрочка виконання вироку до закін­чення воєнних дій з направленням засудженого до штраф­ного батальйону.