90.Колгоспне і земельне право в 30-х рр..

 Проведення колективі­зації внесло суттєві зміни в колгоспне і земельне право.

1 лютого 1930 року ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову "Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебу­дови сільського господарства в районах суцільної колек­тивізації і щодо боротьби з куркульством", яка забороняла оренду землі та використання найманої праці в сільсько­му господарстві, а також вводила конфіскацію у куркулів засобів виробництва. 5 квітня 1930 року ВУЦВК і РНК УСРР ухвалили постанову "Про заборону орендувати зем­лю й застосовувати найману працю в одноосібних госпо­дарствах у районах суцільної колективізації". Оренда землі в цих районах не допускалася. Обласні виконкоми отри­мали право конфіскувати майно куркулів і висилати їх за межі районів і округів.

Величезна увага приділялася будівництву машинно-тракторних станцій (МТС). Наявність державних МТС була засобом економічного контролю над колгоспами, подібно до того, як партійний апарат, ДПУ і комнезами являли собою засоби політичного тиску. Кількість МТС зростала дуже швидко. Починаючи з жовтня 1930 року і до кінця 1932 року в Україні кожні два дні з'являлася нова МТС. До кінця 1932 року було створено 592 МТС. Вони відігравали провідну роль у колгоспному будівництві, особливо після створення політвідділів МТС.

Проведення суцільної колективізації потребувало забез­печення правового регулювання діяльності колгоспів. 1 бе­резня 1930 року ЦВК і РНК СРСР прийняли Зразковий статут сільськогосподарської артілі. Він визначав, перш за все, порядок прийняття в члени артілі. Заборонявся вступ до колгоспів куркулів та інших осіб, позбавлених вибор­чих прав. Знищувалися всі межові знаки і створювався єдиний земельний фонд колгоспу, який ні за яких обста­вин не міг зменшуватись. Статут встановлював безстроко­ве користування колгоспів землею. Від селян, які вступа­ли до колгоспу, вимагалося усуспільнення належних їм засобів виробництва. В особистій власності колгоспного двору дозволялося мати одну корову, деяку кількість дрібної худоби і птиці. Присадибні ділянки залишались у ко­ристуванні колгоспного двору.

Положення Зразкового статуту розвивали Тимчасові правила трудового розпорядку в колгоспах, затверджені спільною постановою РНК УСРР і ЦК КП(б)У 8 квітня 1933 року. Цей акт передбачав дисциплінарну відповідальність колгоспників за невихід на роботу без поважних причин.

Другий Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, який відбувся 11 лютого 1935 року, схвалив новий Зразковий устав сільськогосподарської артілі. Його було затвердже­но спільною постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) 17 люто­го 1935 року. І хоча Статут приймався як зразковий, біль­шість його норм була обов'язковою для всіх колгоспників.

У Статуті 1935 року були визначені мінімальні і макси­мальні розміри присадибних ділянок для всього СРСР, а також вказувалося на кількість худоби, яку може мати в особистій власності колгоспний двір.

22 травня 1935 року РНК УСРР і ЦК КП(б)У прийняли постанову, яка визначала порядок прийняття колгоспами статуту сільськогосподарської артілі, а також встановлюва­ла розміри присадибних ділянок в кожній з областей Укра­їни і кількість голів худоби, яку міг мати колгоспний двір.

Але присадибне господарство не вписувалося в теорію соціалістичного колективного сільського виробництва. 28 травня 1939 року була прийнята постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) "Про заходи охорони громадських земель кол­госпів від розбазарювання".