87. Конституція УРСР 1937 р.

Перехід до двоступеневої системи управління потребу­вав змін в судовій системі. В жовтні 1930 року були ліквідо­вані окружні суди і створенні міжрайонні суди. Знову ж таки, перехід в травні 1932 року до триступеневої системи управління привів до ліквідації міжрайонних судів. Судо­ва система набула вигляду: народний суд, обласний суд, Верховний Суд УСРР.

Народний суд був основною ланкою судової системи. Як суд першої інстанції він розглядав більшість цивільних і кримінальних справ. До його складу входили народний суддя і двоє народних засідателів. Народні суди обирали­ся районними з'їздами Рад, а в містах і селищах — плену­мами міських і селищних Рад. Термін обрання — один рік. В організаційно-адміністративному відношенні народні суди підпорядковувалися обласним судам. Обласні суди були судами першої інстанції з розгляду кримінальних і цивільних справ і судами другої інстанції для перегляду в касаційному порядку і в порядку нагляду судових вироків. Ухвал і постанов у кримінальних і цивільних справах на­родних судів. Голови, їх замісники і члени обласних судів обиралися обласними виконкомами терміном на один рік.

Верховний Суд УСРР був органом судового нагляду і керівництва судовою практикою на території республіки. Як касаційна інстанція він розглядав справи, що були в провадженні обласних судів, як судів першої інстанції. Конституція УРСР 1937 року стала юридичною базою для подальшого розвитку судової системи. В ній говорилося, що правосуддя в УРСР здійснюється Верховним судом УРСР, Верховним судом МАРСР, обласними судами, судами адмі­ністративних округів, а також спеціальними судами СРСР, які створювалися за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.

За Конституцією УРСР Верховний Суд республіки оби­рався Верховною Радою УРСР терміном на 5 років, обласні суди обиралися обласними Радами депутатів трудящих також на 5 років, народні суди обралися населенням відпо­відних районів терміном на 3 роки.

16 серпня 1938 року Верховна Рада СРСР приймає "За­кон про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних рес­публік". Закон проголошував головні демократичні прин­ципи судочинства: гласність, усність, змагальність. Була підтверджена незалежність суддів і їх підпорядкованість тільки закону. Але в практичній діяльності судів ці демо­кратичні принципи фактично не спрацьовували.

Прийняттям Конституції УРСР 1937 року і Закону про судоустрій закінчилася централізація судової системи СРСР. Керівництво судовою практикою було зосереджене в Вер­ховному Суді СРСР, а єдине судове управління здійснюва­лося Наркоматом юстиції СРСР.

В зв'язку з проголошенням у Конституції СРСР і Законі про судоустрій права на захист РНК СРСР 16 серпня 1938 року затвердила Положення про адвокатуру СРСР, у відпо­відності з яким в УРСР були створені обласні колегії адво­катів. Вони діяли як громадські організації і мали бюд­жетну самостійність.