86. Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років

В 30-ті роки в розвитку політичної системи відбулися докорінні зміни. Опанувавши апаратом влади Сталін та його прибічники створили таку державну організацію, яка позбавляла робітничий клас і основну частину рядових членів партії реальної політичної влади. Під виглядом диктатури пролетаріату існувала партійно-апаратна дик­татура. Відбулося зрощення партійних структур з держав­ним, військовим, господарським апаратом, з керівними орга­нами громадських, наукових і творчих організацій. Пар­тійна номенклатура стала основою командно-адміністратив­ної, тоталітарної системи. Диктат центральної загальносоюзної влади поступово ліквідує залишки суверенності України. Все це не могло не позначитися на становищі як вищих, так і місцевих органів влади і управління.

Вищі органи влади і управління. У відповідності з Конституцією УСРР 1929 року вищим органом влади був Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До його складу входили пред­ставники міських і селищних Рад за нормою один делегат на 10 тис. Виборців і представники сільських Рад за нор­мою один делегат на кожні 50 тис. Населення. Делегати на з'їзд обиралися обласними з'їздами Рад. Своїх представ­ників обирав і Всемолдавський з'їзд Рад.

Юридичне Всеукраїнський з'їзд Рад був вищим органом влади, здійснював верховне керівництво і найвищий контроль в республіці, приймав законодавчі акти, які були пра­вовою базою для інших нормативних актів, користувався виключним правом вносити зміни і доповнення до Консти­туції УСРР. Але в практичній діяльності його повновлад-ність обмежувалася директивними вказівками більшовиць­кої партії і постановами вищих органів влади і управлін­ня СРСР.

В період між з'їздами верховним органом влади, якому належали законодавчі, розпорядчі і виконавчі функції, був Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК). Цей орган обирався Всеукраїнським з'їздом Рад у складі біля 400 чоловік, що робило його громіздким і малопрацездатним. Свою роботу ВУЦВК здійснював шля­хом проведення сесій. Час між їх скликанням коливався від 1,5 місяця до року.

У період між сесіями вищим органом влади республіки була Президія ВУЦВК. За Конституцією 1929 року вона мала право видавати декрети, постанови і розпорядження. У січні 1935 року Всеукраїнський з'їзд Рад було пере­йменовано у з'їзд Рад УСРР, ВУЦВК — у ЦВК УСРР, Прези­дію ВУЦВК — у Президію ЦВК УСРР. У січні 1937 року замість назви "Українська Соціалістична Радянська Рес­публіка" було встановлено назву "Українська Радянська Соціалістична Республіка" (УРСР). Вищим органом управ­ління, урядом УСРР була Рада Народних Комісарів (РНК).

Початок 30-х років характеризується посиленням пов­новажень РНК у всіх сферах державного життя. Для тота­літарного режиму найбільш зручним було керування краї­ною через виконавчі органи. Звуження суверенітету УСРР проявлялось і у перепорядкуванні та реорганізації ряду наркоматів. У 1929 році наркомат землеробства було пе­ретворено у союзно-республіканський, у 1930 році перехо­дить до загальносоюзного наркомату керівництво вищою освітою.

Посилення ролі загальносоюзних наркоматів було голов­ною тенденцією розвитку органів центрального управлін­ня даного періоду. Починаючи з 1933 року видаються спіль­ні постанови РНК УСРР і ЦК КП(б)У, що говорило про зрощення партійного і державного апарату, посилення ролі партійного керівництва державним, господарським і куль­турним життям країни.

Після прийняття Конституції УРСР 1937 року вищим органом влади в Україні стала Верховна Рада УРСР. До відання Верховної Ради УРСР було віднесено прийняття Конституції УРСР, утворення нових областей УРСР, вста­новлення кордонів і районного поділу областей, видання законів УРСР, охорона державного порядку, охорона прав громадян, затвердження народногосподарського плану і бюджету УРСР тощо.

За Конституцією 1937 року Верховна Рада УРСР стає єдиним законодавчим органом республіки.

В період між сесіями Верховної Ради УРСР деякі її по­вноваження виконувала Президія Верховної Ради. Вона мала право: скасовувати постанови і розпорядження РНК УРСР, а також рішення і розпорядження обласних Рад, приймати рішення про надання громадянства, присвоєння почесних звань, помилування громадян тощо.

Рада Народних Комісарів утворювалась Верховною Радою і являла собою вищий виконавчий і розпорядчий орган республіки, який координував роботу наркоматів, керував виконкомами обласних Рад.

Згідно Конституції УРСР 1937 року наркомати поділя­лися на союзні, союзно-республіканські і республіканські. Їх кількість у складі РНК УРСР не була сталою, процес реорганізації і утворення нових наркоматів став звичним

Явищем.

Місцеві органи влади і управління. Курс на колекти­візацію потребував серйозної перебудови місцевих органів влади і управління, особливо сільських Рад. Для цього знову активізували роботу комнезамів. На початку 1930 року їх кількість була втричі більшою, ніж на кінець 1925 року.

В рядах комнезамів налічувалось 1 млн. 600 тис. Членів. Правда, комнезами вже не могли підміняти діяльність сільських Рад, як це було раніше, але вони суттєво вплива­ли на їх політику щодо колгоспного будівництва. Тільки в 1933 році радянська влада вирішила позбавитись від по­слуг комнезамів, які виконали свою головну місію — роз­гром куркульства і проведення суцільної колективізації. 16 лютого 1933 року ВУЦВК затвердив постанову "Про

Ліквідацію комітетів незаможних селян".

1 липня 1931 року ВУЦВК затвердив нове Положення про сільські Ради. Ст. З Положення встановлювала, що сільські Ради здійснюють керівництво усім господарським і соціально-культурним будівництвом на селі. Кожна сіль­ська Рада мала власний бюджет і права юридичної особи. При Радах створювалися секції, які керували окремими ланками господарського і соціально-культурного будівниц­тва. При Радах, які мали у своєму складі не менше трьох депутатів, створювалися депутатські групи.