77. Конституція УСРР 1925 р.

Утворення нової союзної держави вимагало прийняття нової Конституції. Основою першої загальносоюзної Кон­ституції були Декларація і Договір про утворення СРСР. Висловлені у них принципи повинні були ввійти у загаль­носоюзну Конституцію, розробку проекту якої І Всесо­юзний з'їзд Рад доручив провести ЦВК СРСР з обов'яз­ковим врахуванням думок і міркувань вищих органів державної влади союзних республік. Перша сесія ЦВК СРСР першого скликання зобов'язала обрану нею Пре­зидію підготувати до чергової сесії ЦВК СРСР проекти Положення про наркомати СРСР, Раду Народних Комі­сарів і Раду Праці та Оборони СРСР, про ЦВК СРСР і його членів, проекти державного прапора і герба СРСР. Вона прийняла також постанову про тимчасову передачу Всеросійському ЦВК і Президії ВЦВК усіх повноважень видання декретів і постанов, обов'язкових до виконання на всій території СРСР, аж до затвердження Конститу­ції СРСР черговою сесією ЦВК СРСР і остаточного вста­новлення на її основі структури, повноважень та функцій загальносоюзних органів державної влади і державного управління.

Для виконання рішень першої сесії ЦВК СРСР і під­готовки проектів основних розділів загальносоюзної Кон­ституції Президія ЦВК СРСР утворила 10 січня 1923 р шість комісій: вироблення Положень про РНК, РПО і Наркомати СРСР, бюджету, Положень про Верховний суд і Об'єднане державне політичне управління, затверд­ження державного прапора і державного герба СРСР, вироблення Положення про ЦВК СРСР і членів ЦВК, проекту організації наркоматів СРСР і персональний склад їх колегій.

Перше засідання комісії вироблення Положень про РНК, РПО і Наркомати СРСР відбулося 13 січня 1923 р. На ньому була створена підкомісія підготовки Конститу­ції та проектів окремих Положень. Водночас Президія ЦВК СРСР звернулася до ЦВК усіх союзних республік з проханням додатково розглянути і обговорити проект Де­кларації та Договору про утворення СРСР і надіслати зауваження й міркування до конституційної комісії ЦВК СРСР. Упродовж січня-лютого 1923 р. Комісії Президії ЦВК і відповідні конституційні комісії ЦВК союзних республік провели значну роботу з підготовки проекту Конституції. При цьому виявилися серйозні суперечності щодо змісту окремих статей і положень.

Прихильники автономізації продовжували виступати проти всебічної охорони суверенних прав республік. На­приклад, проект Конституції, вироблений комісією ВЦВК і прийнятий за основу підкомісією ЦВК СРСР, містив положення, що передбачали неправомірне розширення компетенції загальносоюзних органів і відповідне звужен­ня компетенції органів союзних республік. Це засвідчу­вало, що утворення СРСР, як зазначалося навіть у рі­шеннях XII партійного з'їзду (червень 1923 р.), розціню­валося значною частиною радянських чиновників у центрі і на місцях не як союз рівноправних державних одиниць, покликаний забезпечити вільний розвиток національних республік, а як крок до ліквідації цих республік, початок утворення «єдиного—неділимого». X. Раковський надіслав до конституційної комісії ЦВК проект, в якому пропо­нував звести до мінімуму компетенцію загальносоюзних державних органів, зберегти наркомати закордонних справ і зовнішньої торгівлі в союзних республіках, прий­няти замість загальносоюзної Конституції договір між союзними республіками.

Друга сесія ЦВК СРСР першого скликання 6 липня 1923 р. Затвердила і ввела в дію першу Конституцію СРСР. Остаточно її затвердив II Всесоюзний з'їзд Рад 31 січня 1924 р., чим завершилося конституційне оформ­лення єдиної союзної держави. На з'їзді були присутні 2124 делегати, з них 1540 осіб з ухвальним голосом. За національністю росіяни становили 61%, українці — 12, білоруси — 2, представники народів Закавказзя — 12, інші — 13%.

Розмежування компетенції між Союзом РСР і союз­ними республіками пояснювалося нібито необхідністю подолання тенденції до надмірної централізації держав­ного управління, тобто до великодержавного шовінізму. Насправді ж Договір про утворення СРСР, покладений в основу Конституції, не був доопрацьований у напрямі розширення прав республік. Окрім цього, новий документ мав ще більше положень, які посилювали централістські тенденції. Так, якщо у Договорі зазначалося, що до ві­дання Союзу віднесено «зміни зовнішніх кордонів», то вже у Конституції СРСР до цього положення додавало­ся: «а також урегулювання питань про зміни кордонів між союзними республіками». До попереднього положен­ня про «встановлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу» дописувалося: «та визна­чення галузей промисловості і окремих промислових під­приємств, які мають загальносоюзне значення, укладення концесійних договорів, як загальносоюзних, так і від іме­ні союзних республік». У Конституцію СРСР були внесені й інші положення, спрямовані на обмеження прав союз­них республік.

У кінцевому підсумку Сталін, створюючи адміністра­тивно-командну систему управління і реалізуючи її прин­ципи, довів свою лінію до логічного завершення — повно­го ігнорування суверенних прав народів і республік.

Конституція СРСР 1924 р. Встановила, що найвищим органом влади СРСР був Всесоюзний з'їзд Рад, який обирався так: від Рад міст—депутат на 25 тис. Виборців, від губернських з'їздів Рад — депутат на 125 тис. Жи­телів. У період між з'їздами вищим органом влади був ЦВК СРСР. У його складі утворювалися дві палати:

Перша — Союзна Рада (вона обиралася на Союзному з'їзді від усього складу делегатів з'їзду) і друга — Рада Національностей (утворювалася з представників респуб­лік, автономних областей і відображала спеціальні по­треби окремих національностей). Від кожної союзної й автономної республік до Ради Національностей обира­лося по п'ять представників (Абхазька та Аджарська ав­тономні республіки, що входили до складу Грузинської РСР, посилали по представнику) і від кожної автономної області — по представнику. До кінця 1925 р. У СРСР налічувалось 15 автономних республік (з них в РРФСР — десять, в Українській РСР — одна, в Грузинській РСР — дві, Азербайджанській РСР і Узбецькій РСР — по од­ній) і 13 автономних областей. Молдавська АРСР була створена 1924 р.

У період між сесіями ЦВК вищим законодавчим, ви­конавчим і розпорядчим органом влади СРСР була Пре­зидія ЦВК СРСР. Вона утворювалася Центральним Ви­конавчим  Комітетом з 21  члена, сюди входили президії Союзної Ради і Ради Національностей. Уряд СРСР (Рада Народних Комісарів СРСР) утворювався ЦВК СРСР у складі голови РНК, його заступників і десяти наркомів. Народні Комісаріати створювалися для безпосереднього керівництва окремими галузями держав­ного управління. П'ять наркоматів були загальносоюз­ними (закордонних справ, військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телегра­фів) і п'ять — об'єднаними (Вища рада народного господарства, продовольства, праці, фінансів і робітничо-се­лянської інспекції). Загальносоюзні наркомати діяли у союзних республіках через спеціальних уповноважених, підлеглих наркоматам СРСР, а об'єднані з 1936 р. Со­юзно-республіканські — через однойменні наркомати со­юзних республік. Всі інші галузі державного управління належали до компетенції союзних республік.

До РНК союзних республік, окрім об'єднаних нарко­матів, входили також республіканські наркомати внутріш­ніх справ (1934 р. Вони стали союзно-республіканськими), юстиції (перетворені 1936 р. На союзно-республіканські), земельних справ, освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення. Уповноважені загальносоюзних наркоматів входили до РНК республік з дорадчим голосом, але за рішенням ЦВК республіки їм могло бути надано право ухвального голосу.