61. Державний лад України на початку ХХ ст..

Початок новим змінам в державному ладі Російської

Імперії поклала буржуазно-демократична революція 1905 —1907 років. Реформи, проведені царатом за період з 17 жовтня 1905 року до кінця квітня 1906 року, носили ви­мушений характер, оскільки потрібно було негайно погасити соціальний вибух. 6 серпня 1905 року проголошується маніфест: "Про затвердження Державної думи" і прий­мається Положення про вибори в Державну думу. Закон від 6 серпня 1905 року по виборах в першу думу реалізо­вано не було, оскільки він був бойкотований більшовиць­кими організаціями.

Маніфест декларував створення Державної думи в яко­сті законодавчого органу на основі загального виборчого права, а також введення громадянських свобод. З часом, в умовах спаду революції, приймається ряд актів, які обме­жують положення маніфесту. Серед них Закон про вибори Державної думи від 11 грудня 1905 року, Положення про Державну думу від 23 лютого 1906 року, Положення про Державну раду від 24 лютого 1906 року, Основні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 року.

Вибори до першої Державної думи відбувалися в умо­вах військових репресій, арештів. Ліві партії знову бойко­тували вибори. Від України до думи було обрано 102 депу­тати з 448.

У першій Думі була створена Українська парламентська

Громада, в яку ввійшли 45 депутатів. Громада мала свій друкований орган — "Украинский вестник". Її політичною платформою була автономія України.

У другій Державній думі також була українська грома­да, що мала 47 членів і видавала часопис — "Рідна справа — вісті з думи". Громада домагалась автономії України, місцевого самоврядування, української мови у школі, суді та Церкві. Для того, щоб мати підготовлених педагогів, громада вимагала створення кафедр української мови, літе­ратури та історії в університетах.

Новий виборчий закон від 3 червня 1907 року назива­ли державним переворотом. Він надав пільги великим зем­левласникам і зменшив число депутатів від селян та робі­тників. У Полтавській губернії, наприклад, на 117 вибраних великих землевласників селян було тільки 38. Незважаючи на це українське питання досить гостро стояло в третій Державній думі. У 1908 році 37 депутатів внесли проект про українську мову навчання у початкових школах. В 1909 році було поставлене питання про українську мову в судах України. У 1913 році ряд депутатів звертав увагу на свавілля адміністрації в Україні. Але по жодному з цих питань третя дума не прийняла рішення. Внаслідок ново­го виборчого закону селянство України було позбавлене права посилати представників у четверту Державну думу. Не було вже й української громади, а тому для запрова­дження української мови в школах України в думі не було більшості, в той час коли навіть малі народи Кавказу отри­мали рідну мову навчання в школах.

Отже, "українське питання" в думах ще раз показало

Реакційний шовіністичний характер політичного строю Росії. Про яку автономію на початку XX ст. Можна було говорити, якщо навіть назви "Україна" та "український народ" були офіційно заборонені.