56. Кримінальне право в 1 половині 19 ст.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106
Найінтенсивніше розвивалося царське законодавство у галузі кримінального права. Були видані законодавчі акти, проводилася подальша його кодифікація. У 1866 р. Здійснена нова редакція Уложення про покарання кримінальні та виправні у зв'язку з проведенням селянської реформи, реформи поліції, судової реформи і деякими змінами каральної політики. Починаючи з 1863 р., на підставі указу «Про деякі зміни в існуючій нині системі покарань кримінальних і виправних» було обмежено застосування тілесних покарань, але він не поширювався на волосні суди, створені згідно з реформою 1861 р., які широко застосовували покарання палицями. Уложення 1866 р. Вилучило тілесні покарання із загального переліку покарань, але його ст. 78 допускала можливість заміни тюремного ув'язнення покаранням палицями. Чимало статей про незначні злочинні дії перенесено до Статуту про покарання, що накладаються мировими суддями 1864 р., внаслідок чого в Уложенні редакції 1866 р. Залишилося 1711 статей. У 1885 р. З'явилася чергова редакція Уложення з новими складами державних злочинів, поява яких безпосередньо зв'язана з розвитком національно-визвольної боротьби у Росії. У 1875 р. Був затверджений Військовий статут про покарання, а 1886 р. — Військово-морський статут про покарання. Останні два кодекси застосовувалися не тільки до військовослужбовців, а й до цивільних осіб при звинуваченні у політичних злочинах, вчинених під час оголошення про воєнний стан або становище посиленої чи надзвичайної охорони у даній місцевості. В останньому десятиріччі XIX ст. Був підготовлений новий кримінальний кодекс — Кримінальне уложення. Його затверджено 1903 р., але в дію вводилися тільки окремі статті та глави. Загалом продовжувало діяти Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р. Зі змінами і доповненнями у редакції 1885 р.
Посилення каральної політики царизму в Україні, як і в інших національних районах, поєднувалося з широкою репресивною діяльністю адміністративно-поліцейських органів. Норми, що встановлювали адміністративну відповідальність, були здебільшого зосереджені в актах, які визначали компетенцію губернаторів і поліції. Чільне місце серед них посідало Положення про заходи до охорони державного порядку і громадського спокою 1881 р. На його підставі губернатори застосовували такі види адміністративних стягнень, як грошові штрафи, арешт, ув'язнення в тюрму або фортецю. До селян адміністративні стягнення у вигляді арешту застосовували земські начальники, посади яких створено 1889 р.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99
100 101 102 103 104 105 106 Наверх ↑