52. Органи земського самоврядування в 2 половині 19 ст.

Органами селянського самоврядування, як зазначало­ся, були сільський сход і обраний ним сільський староста та волосний сход, волосний старшина, волосний суд. Функції цих органів обмежувалися. Вони розв'язували .деякі земельні справи (наприклад, перехід землі, що на­лежала сільській общині, розкладка повинностей). Зем­ська реформа вводилася тільки у шістьох із дев'яти ук­раїнських губерній (Харківська, Полтавська, Чернігівська, Херсонська, Катеринославська і Таврійська). Відповідно до цієї реформи у губерніях і повітах створювалися ви­борні на три роки установи, що мали дві ланки: земські збори і земські управи. Провідне місце у них посідали поміщики-дворяни. Земства не мали політичної влади і відали вузьким колом місцевих господарських і культур­но-освітніх справ. Уся діяльність органів земського само­врядування перебувала під наглядом губернатора і міні­стра внутрішніх справ. Окрім цього, земська реформа не мала даху над головою і фундаменту під ногами. Не іс­нувало загальнодержавного органу, який координував би діяльність земств у межах усієї країни (і вони не ство­рювалися нижче повітів). Щоправда, 1914 р. У Москві на з'їзді уповноважених губернських земств для допомоги царському урядові у веденні війни був створений Всеро­сійський земський союз допомоги хворим і пораненим воїнам, а Тимчасовий уряд 1917 р. Утворив земства також у волостях.

На території Правобережної України, у Київській, Подільській і Волинській губерніях, де переважна більшість поміщиків належала до польської національності і брала участь у національно-визвольному русі, земські установи були запроваджені тільки 1911 р.

Аналогічний зміст і значення мала міська реформа 1870 р., проведена у містах царської Росії. В Україні ця реформа запроваджувалася спочатку в Києві, Катерино­славі, Миколаєві, Полтаві, Харкові і Херсоні, а відтак — і в інших українських містах. При наявності майнового цензу у містах створювалися виборні на чотири роки мі­ські думи як розпорядчі та міські управи як виконавчі органи. Органи міського самоврядування розв'язували дрібні господарські питання (освітлення вулиць, ремонт тротуарів тощо) і цілком підлягали губернаторові. Істотніші зміни внесла судова реформа, проведена на підставі Судових статутів 20 листопада 1864 р. Вона проголошу­вала демократичні принципи: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суд­дів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. За­сновувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки фео­дально-станового судочинства (станові суди — церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини).