51 Судова реформа 1861 р.

Реформа 1864 р. Створила подвійну систему судів: міс­цеві суди — одноособовий мировий суддя, повітовий з'їзд мирових суддів і Сенат та загальні суди — окружні суди, судові палати і Сенат. В окружних судах при розгляді більших кримінальних справ було запроваджено інститут присяжних засідателів, списки яких складали земські та міські управи, погоджені з губернатором або градона­чальником. Дія судової реформи поширювалася переваж­но на центральні, губернії. Відповідно до реформи, в Україні повинні були існувати місцеві та загальні суди. Проте суди обох ланок були створені тільки у Пол­тавській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській гу­берніях. У інших губерніях України дозволялося створю­вати тільки місцеві суди і тільки після декількох років по прийняттю реформи. Наприклад, у Чернігівській гу­бернії з 1869 р. Мирові суди ліквідували (крім деяких міст, зокрема Одеси і Харкова), а 1912 р. Їх знову від­новили. У Правобережній Україні судова реформа про­водилася двома етапами: спочатку з 1871 р. Були запро­ваджені мирові суди. На відміну від інших губерній, ми­рові судді тут не обиралися строком на три роки повіто­вими земськими зборами або міськими думами з осіб, які мали майновий та освітній цензи, а призначалися міні­стром юстиції. На них не поширювався принцип незмін­ності. Тільки 1880 р. Були відкриті Київська судова пала­та і Житомирський, Кам'янець-Подільський, Київський, Луцький та Уманський окружні суди.

За пореформені роки до судової реформи внесено понад 700 змін і поправок. З підсудності суду присяжних вилучили справи про пресу, всі справи про політичні зло­чини. Було запроваджено слухання при закритих дверях справ широкого переліку категорій, а також нові правила складання списків присяжних засідателів, що повністю вилучали можливість участі у судовому процесі демокра­тичних і ліберальних елементів. За Положенням про зем­ських начальників 1889 р. Скасовувався мировий суд. Одночасно царизм повів наступ на земське і міське само врядування. У 1890 р. Було прийнято нове Положенні про губернські та повітові земські установи, а 1892 р. — нове міське Положення. Це ще більш урізало повноваження органів земського та міського самоврядування.