12. Зміни в державному та суспільному ладі на початковому етапі феодальної роздробленості

Як і в Київській Русі, все населення Галицько-Волин-ської землі поділялося на вільних, напіввільних і невільних.

Вільні. До них належала пануюча соціальна група: бо­ярство, духовенство, частина селянства, більша частина міського населення. Найбільш важливу роль у суспільно­му житті князівства грало боярство. Особливістю Галицько-Волинської землі було те, що з давніх часів тут сформу­валася велика група боярської аристократії. Вона володі­ла значними земельними багатствами, селами та містами і мала величезний вплив на внутрішню і зовнішню політи­ку держави.

Боярство не було однорідним. Воно поділялося на крупне, середнє та дрібне. Середнє та дрібне боярство перебувало на службі у князя, часто отримувало від нього землі, яки­ми володіло умовно, себто доки служило князю. Великі князі роздавали землі боярам за їхню військову службу — "до волі господарської" (до волі великого князя), "до жи­вота" (до смерті власника), "в отчину" (з правом передачі землі в спадщину).

Напіввільні. До них належала та частина селянства, яка втратила господарську самостійність і змушена була за отримане в борг зерно, інвентар і гроші працювати на землі

Власника.

Із зростанням крупного боярського землеволодіння ско­рочувалась кількість вільних селян, збільшувалось число залежних, яких можна на той час віднести до напіввільних.

Невільні. Як і в Київській Русі, в Галицько-Волинському князівстві існувало холопство. Але великого розповсю­дження тут воно не отримало. Більшість холопів було по­саджено на землю, і вони злилися з селянством.

Органами влади в Галицько-волинському князівстві були князь, боярська рада і віче, але їхня роль в житті дер­жави була іншою, ніж в Київській Русі.

Князю, який стояв на чолі держави, належала верховна влада. Він мав право приймати законодавчі акти, мав пра­во вищого суду, здійснював центральне управління держа­вою. Князь очолював військову організацію, через уповно­важених ним осіб збиралися податки, чеканилась монета, здійснювалося керівництво зовнішньо-політичними відно­синами з іншими країнами. Боярська рада як постійний державний інститут діяла в Галицько-волинському князівстві вже в першій половині XIV ст. До її складу входили заможні бояри-землевласни­ки, головним чином, представники боярської аристократії, галицький єпископ, суддя князівського двору, деякі воєво­ди та намісники. Боярська рада збиралася з ініціативи самого боярства, але іноді і за вимогою князя.

Віче. Як і в інших землях Русі, в Галицько-Волинсько-му князівстві діяло віче, але воно не отримало тут велико­го впливу на політичне життя, не мало чітко визначеної компетенції та регламенту роботи. Частіше віче збирав князь. Так, Данило Галицький під час боротьби за Гали­чину скликав віче в Галичі й запитав, чи може розраховувати на допомогу населення. Іноді віче збиралося стихій­но. Це було в тих випадках, коли Галицько-волинській землі загрожувала небезпека з боку зовнішніх ворогів.

Розвинене центральне та місцеве управління в Галицько-Волинській землі склалося раніше, ніж в інших землях Русі. Це була система двірцево-вотчинного управ­ління. Тут швидше проходить процес формування двірце-вих чинів. Літописи зберегли відомості про чини двірського канцлера і стольника.

Центральною фігурою серед цих чинів був двірський. Він управляв князівським двором і стояв на чолі апарату управління, перш за все, господарством князівського доме­ну. Від імені князя двірський часто здійснював судочин­ство, був "суддею князівського двору" і в цій якості вхо­див до Боярської ради. В його обов'язки входило також супроводжувати князя під час його поїздок за межі кня­зівства.

Серед інших чинів в літописах згадується канцлер (пе­чатник). Він відповідав за князівську печатку, складав тек­сти грамот або керував роботами за їхнім складанням, зас­відчував князівські документи. Він також зберігав кня­зівські грамоти й інші державні документи великого зна­чення, відповідав за їхню доставку на місця. Деякі джере­ла свідчать, що канцлер керував князівською канцелярією.

Серед чинів Галицько-волинського князівства літопи­си називають стольника, який відповідав за своєчасне над­ходження доходів з князівських земельних володінь. Літо­писи згадують також оружника, який відповідав за князів­ське військо, отроків, які супроводжували князя в військо­вих походах, та деякі інші чини.

У Галицько-волинській землі існувала досить розвине­на система місцевого управління. Містами управляли ти­сяцькі і посадники, яких призначав князь. В їхніх руках зосереджувалася адміністративна, військова та судова вла­да. Вони мали право збирати з населення данину та різні податки, що складали важливу частину князівських до­ходів.

Територія Галицько-волинського князівства поділялась на воєводства з воєводами на чолі, а ті, в свою чергу, — на волості, управління якими здійснювали волостелі. І воєвод, і волостелей призначав князь. В межах своєї компетенції вони володіли адміністративними, військовими та судови­ми повноваженнями.

Тисяцькі, посадники, воєводи та волостелі мали в своє­му розпорядженні допоміжний адміністративний персонал, на який вони спирались при виконанні обов'язків з управ­ління підвладною територією. Місцеве управління будува­лося за системою "кормління". В сільських общинах уп­равління здійснювали виборні старости, які повністю підко­рялися місцевій князівській адміністрації.

Отже, в Галицько-волинському князівстві існувала роз­винена система центрального та місцевого управління, яка надійно виконувала свої функції.

Під час війни з зовнішнім ворогом широко використо­вувалося народне ополчення. Намагаючись послабити за­лежність від боярства при формуванні війська, Данило Галицький в середині 40-х років XIII ст. Створив регуляр­ну піхоту ("пішці") та переозброїв кінноту. До складу ре­гулярної піхоти, а, мабуть, і кінноти Галицько-Волинсько-го князівства входили середні та дрібні бояри, які мали умовні земельні володіння, та селяни, що сиділи на цих землях. До складу "пішців" могли входити і міщани. Як правило, військо очолював сам князь, а також воєвода, який призначався князем і був йому підлеглий. Під час військо­вих дій князь міг збирати військову раду. Важко навіть приблизно встановити кількість князівських воїнів. Так, печатник Курило привів Данилові в 1241 р. 3000 чол. Піхо­ти та 300 одиниць кінноти.