Тема 13. Кредитування підприємств

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів: товарної та грошової. Кредити бувають різних видів: банківський, комерційний, державний, лізинговий тощо. 
Між банком та підприємством-позичальником укладається кредитний договір, який містить інформацію про:

умови кредиту (суму кредиту, відсоткову ставку, строк і порядок надання та погашення кредиту, порядок нарахування і сплати відсотків, забезпечення кредиту);

права та обов’язки позичальника;

права та обов’язки банку;

санкції за невиконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань та інші.

За порушення строків повернення кредиту та відсотків за нього банком нараховується пеня за кожний день неповернення, сума якої іде на зменшення чистого прибутку підприємства. Пеня визначається за формулою:

П = (СБ *120*СР / 365*100*100)*ДН,

де П - сума пені;

СБ - сума несплаченого боргу за кредит; 
СР - ставка рефінансування за НБУ; 
ДН - дні прострочення сплати боргу за кредит.

Тема 14. Оцінка фінансового стану підприємства

Ефективність господарської і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкових відносин у першу чергу визначається її фінансовим станом. 
Під фінансовим станом підприємства розуміють міру його забезпеченості необхідними фінансовими ресурсами для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. 
Фінансовий стан підприємства в цілому визначається такими елементами його економічної діяльності:

прибутковістю (рентабельністю);

оптимальністю (з точки зору економічного становища підприємства) розподілу прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків та обов’язкових платежів;

наявністю власних фінансових ресурсів (основних та оборотних коштів) не нижче мінімально необхідного рівня для організації безперервного процесу виробництва і реалізації продукції;

раціональним розміщенням основних і оборотних засобів, насамперед недопущенням відволікання грошових коштів у запаси непотрібного підприємству обладнання, надмірні запаси товарно-матеріальних цінностей, дебіторську заборгованість та інші непродуктивні витрати;

ліквідністю (платоспроможністю).

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, фінансовий стан його визначається як стійкий. 
Аналіз фінансового стану господарюючого суб’єкту являє собою глибоке науково обгрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів в єдиному виробничо-торговельному процесі. 
Оцінку фінансового стану підприємства можна провадити по наступних основних напрямках:

оцінка фінансових результатів діяльності підприємства, коли аналізується структура прибутків і збитків, фактори, які вплинули на цю структуру;

оцінка величини засобів, які знаходяться у розпорядженні підприємств.

Аналіз розподілу прибутку дозволяє відстежити вплив платежів до бюджету на фінансовий стан підприємства. Необхідно також звернути увагу на розміщення і характер використання засобів, які знаходяться у розпо- рядженні підприємства. 
Аналіз стану оборотних засобів надає змогу відстежити зміни у їх структурі, джерелах формування оборотних засобів, визначити ефективність їх використання. 
Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою наступних засобів: порівняння, зведення і групування, ланцюгових підстановок тощо. В окремих випадках можуть застосовуватись методи економіко- математичного моделювання (кореляційний аналіз, регресивний аналіз). 
Показники, які використовуються при аналізі фінансового стану підприємства можуть бути абсолютними і відносними. 
Важливими показниками фінансової стабільності підприємства є коефіцієнт автономії, коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт співвідношення власних оборотних коштів до загальної суми оборотних коштів, коефіцієнт нагромадження амортизації. 
Платоспроможність (ліквідність) підприємства – це його можливість здійснювати платежі наявними коштами та такими, що безперервно поповнюються. Всі активи по балансу необхідно поділити за ступенем їхньої лік- відності на групи:

до першої групи ліквідних коштів належать грошові кошти в касі, на поточному рахунку, та інших рахунках банку, а також короткострокові фінансові вкладення;

до другої групи належить дебіторська заборгованість;

до третьої групи належать товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.

Для оцінки ліквідності використовують наступні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття.