Характеристика основних рахунків у СНР

Основною і найбільш розвинутою формою відображення у СНР економічних явищ є рахунки, що, як і система бухгалтерського обліку, будуються за принципом подвійного запису. В рахунках усі потоки реєструються двічі: перший раз — як надходження ресурсів або зміна пасивів, а другий — як використання наявних ресурсів, або зміна активів. Цей принцип дає можливість здійснювати перевірку правильності складання всіх рахунків СНР. Рахунки в СНР реєструють операції, зв'язані з деякими специфічними аспектами економічного життя. Балансуючими статтями у рахунках є найбільш значущі вимірники економічних явищ. У них відбито головний зміст рахунку та інформація, що є основою для складання наступних рахунків системи. Назва «балансуючі статті» пояснюється тим, що вони являють собою результуючі показники рахунків і визначаються за залишковим принципом. Різниці між вартістю позитивних та від'ємних операцій утворюють балансуючі статті — величини доходу з певним цільовим призначенням, які можуть взяти участь у фінансуванні наступної групи витрат і відображаються в ресурсах наступного рахунку. Завдяки такій структурі національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку між собою, а їх показники можуть бути агреговані і дезагреговані. 
Усі балансуючі статті визначаються як на «валовій», так і на «очищеній» основах. «Валовими» є показники, обчислені з урахуванням величини споживання основного капіталу (амортизація), а «очищеними» — показники, що не враховують величини споживання основного капіталу. Рахунок товарів і послуг. Характеризує ресурси (внутрішнє виробництво та імпорт) і використання (проміжне та кінцеве споживання, капіталоутворення, експорт) товарів і послуг. 
Рахунок виробництва. Тут відображається вартісна оцінка товарів і послуг для цілей проміжного і кінцевого споживання, що дає змогу одержати одну з головних балансуючих статей СНР — додану вартість, яка використовується при розрахунках ВВП виробничим методом. До елементів використання належать проміжне споживання (товари і послуги, витрачені на виробництво) та додана вартість — суми первинних доходів, створених у результаті виробництва (балансуюча стаття). З цієї статті розпочинається ресурсна частина рахунку утворення доходу. На рівні економіки країни балансуючою статтею виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), який відрізняється від доданої вартості на величину чистих податків на продукти (податки за виключенням субсидій). 
У цьому рахунку ВВП вимірює вартість кінцевих товарів і послуг: споживання, нагромадження та сальдо експорту-імпорту. Будь-яка економічна діяльність починається з виробництва на базі використання всіх активів (ресурсів), що є на початок періоду, і все це подається у рахунку виробництва (схема 1). 

Рахунок виробництва призначено для виділення доданої вартості як однієї з головних балансуючих статей СНР. У ресурсах рахунку виробництва в ролі надходження відображається випуск, а в ролі використання — проміжне споживання та додана вартість. Вихідними потоками рахунку виробництва є: проміжне споживання, що подане вхідним потоком рахунку товарів і послуг, а також додана вартість, подана вхідним потоком рахунку утворення доходів. Додана вартість, що є балансуючою статтею рахунку, подана в ньому двояко: як валова додана вартість і як чиста додана вартість. 
Створений у результаті виробничої діяльності валовий внутрішній продукт (ВВП), який дорівнює величині доданої вартості (ДВ), можна подати в такому вигляді: 
ВВП=ДВ = ВТ —ПС —ЧП 
де ВВП — валовий внутрішній продукт; 
ДВ — додана вартість; 
ПС — проміжне споживання; 
ЧП — чисті податки (податки за відрахуванням субсидій). 
Після завершення процесу виробництва починається процес первинного і вторинного розподілу доходу, а також його перерозподілу. Рахунок утворення доходу. В ресурсах цього рахунку відображається додана вартість, у використанні — витрати, які відшкодовуються з неї: оплата найманих працівників та податки на зарплату, а також податки, що сплачуються державі у зв'язку з виробничою діяльністю за виключенням субсидій, одержаних від держави. Балансуючою статтею тут є валовий прибуток; для домашніх господарств — це змішаний доход, що поєднує вартість робочої сили та прибуткового податку. 
У результаті первинного розподілу доходу створюються первинні доходи в економіці. Спочатку додана вартість розподіляється між власниками робочої сили, які одержують компенсацію за трудову діяльність, а також підприємцями, які одержують доходи у вигляді перевищення над витратами в результаті економічної діяльності, і урядом, який одержує податки на виробництво та імпорт, що стягуються, і виплачує субсидії на виробництво. Всі ці процеси відображаються в рахунку утворення доходів (схема 2). 

Ресурсами цього рахунку є балансуюча стаття «Додана вартість» рахунку виробництва. Ресурси використовуються -на: виплату компенсації за трудову діяльність, податків на виробництво та імпорт (за відрахуванням субсидій), а також утворення перевищення від економічної діяльності, або змішаного доходу (для домашніх господарств). 
У формалізованому вигляді «розкладання» доданої вартості на складові можна подати у такий спосіб: 
ДВ = ТД+ (ПВ + ПІ) +ЕД(ЗД) 
де ДВ — додана вартість; 
ТД — компенсація за трудову діяльність; 
ПВ — податки на виробництво (за вирахуванням субсидій); 
ПІ —податки на імпорт (за вирахуванням субсидій); 
ЕД — перевищення від економічної діяльності; 
ЗД — змішаний доход (визначається тоді, коли компенсацію за трудову діяльність і перевищення від економічної діяльності неможливо відокремити). 
Так визначається сукупність усіх фактичних доходів в економіці. Під фактичними доходами в СНР розуміють доходи, що заробляються факторами виробництва (підприємцями, власниками робочої сили) в обмін на їх участь у процесі виробництва. Вони являють собою тільки ті доходи, що створюються безпосередньо в процесі виробництва. Рахунок привласнення первинних доходів. Первинний розподіл доходу завершується утворенням первинних доходів (схема 3). 

Тут відображаються процеси розподілу доданої вартості між власниками робочої сили, капіталу і урядом з урахуванням відносин з «рештою країн світу». Балансуючою статтею цієї групи рахунків є первинний доход, який являє собою ту величину доходів, що утворюється р економіці після закінчення процесу виробництва, але /до початку їх перерозподілу за допомогою податків та інших примусових або добровільних трансфертів між різними одиницями економіки (включаючи уряд). На рівні економіки країни це валовий національний доход. 
Усі вихідні потоки попереднього рахунку утворення доходів є ресурсами рахунку привласнення первинних доходів. Крім того, ресурсом цього рахунку є одержувані від інших економічних секторів доходи від власності, що використовуються в рамках цього ж рахунку. У лівій частині рахунку відображаються напрями використання: доходи від власності (грошові платежі, сплачувані власникам активів за їх надання у розпорядження інших інституціональних одиниць) і балансуюча стаття рахунку — первинні доходи (валові та чисті). Оплата найманих працівників показується у сумі, яка отримана домашніми господарствами, а податки на виробництво — у сумі надходжень до державного бюджету і позабюджетних фондів. У цьому рахунку знаходять відображення виплати і одержання доходів від власності на позичені невиробничі та фінансові активи. 
У формалізованому вигляді перехід від доданої вартості до первинних доходів (ПД) може бути поданий так: 
ПД=ДВ + ОД-СД 
де ПД — первинні доходи; 
ДВ — додана вартість; 
ОД — одержані доходи від власності; 
СД — сплачені доходи від власності. 
Доходи від власності, на відміну від факторних доходів, не створюються в процесі виробництва, а являють собою доходи, що одержують власники різних видів активів за їх надання у розпорядження інших інституціональних одиниць. Таким чином, доходи від власності створюються тільки завдяки праву володіння активами за умови їх тимчасового надання іншим. Сума всіх первинних доходів, скоригована з урахуванням сальдо факторних доходів і доходів від власності, одержаних з-за кордону і переданих за кордон, дає змогу перейти до показника національного доходу (НД): 
нд = пд + сп + ск + сд 
де НД — національний доход; 
ПД — первинні доходи; 
СП — сальдо податків на виробництво та імпорт, одержаних з-за кордону і переданих за кордон; 
СК — сальдо компенсації за трудову діяльність, одержаної з-за кордону і переданої за кордон; 
СД — сальдо, доходів від власності, одержаних з-за кордону і переданих за кордон. 
Після того, як утворилися первинні доходи, починається процес вторинного розподілу доходів. Рахунок вторинного розподілу доходів (схема 4). Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл доходів через поточні трансфертні операції (у грошовому і натуральному вираженнях) як усередині країни, так і з «рештою країн світу». Поточні трансфертні операції — це однобічні перерозподільчі потоки доходів, які не викликають потоків доходів у зворотному напрямку (сплата податків у бюджет, надходження субсидій), а тому вони не пов'язані з утворенням первинних доходів (факторних доходів і доходів від власності). Для сторони, що одержує поточні трансферти, на відміну від капітальних, вони не є джерелом інвестування. Сторона, що сплачує, виплачує поточні трансферти за рахунок своїх поточних надходжень. Важливою характеристикою трансфертів є їх однобічна спрямованість, яка означає, що трансферти сплачуються, як правило, без надання зворотного потоку коштів з боку уряду. Надання бюджетом субсидій або дотацій також, як правило, не означає необхідності їх повернення стороною, що одержує. 
Результатом вторинного розподілу доходів за допомогою поточних трансфертних операцій у грошовому вираженні є наявний доход, який безпосередньо може або використовуватися на споживання, або спрямовується у заощадження. 
Рахунок вторинного розподілу доходів охоплює перерозподіл доходів за допомогою грошових трансфертів і дає можливість одержати величину наявного доходу, що є балансуючою статтею даного рахунку. Наявний доход — це доход, який може бути використаний безпосередньо па кінцеве споживання і заощадження у вигляді придбання нефінансових і фінансових активів. В ресурсній частині відображаються поточні податки на доходи та майно, внески на спеціальне страхування, соціальну допомогу, а також інші трансферти, крім натуральних, одержаних країною на рівні центральних органів та інституційними секторами. Рахунок вторинного розподілу доходів Схема 4 

Ресурсами рахунку вторинного розподілу доходів є балансуюча стаття «Первинні доходи» рахунку привласнення первинних доходів, а також усі види одержуваних трансфертів (податки на доход, власність, внески і виплати допомоги соціального характеру). У лівій частині відображаються ті ж самі види трансфертів (але сплачувані), а також виводиться балансуюча стаття рахунку «Наявний доход>. Перехід від первинних доходів до доходу наявного (НД) можна подати у такий спосіб: 
ДН = ПД + ОТ — СТ 

де ДН — доход наявний; 
ПД — первинні доходи; 
ОТ — одержані трансферти у грошовому вираженні; 
СТ — сплачені трансферти у грошовому вираженні. 
Скоригувавши національний доход з урахуванням сальдо поточних переказів і передавань (трансфертів), які одержуються у грошовому вираженні з-за кордону і передаються за кордон, можна перейти до показника національного доходу наявного (НДН): 
НДН=НД+СПТ 
де НДН — національний доход наявний; НД — національний доход; 
СПТ — сальдо поточних трансфертів у грошовому вираженні, що одержуються з-за кордону і передаються за кордон. 
Рахунок перерозподілу доходів у натурі (схема 5). його призначення — відображення дальшого перерозподілу доходів через систему виплат соціальної допомоги в натурі та надання неринкових послуг. Це є оцінка скоригованого наявного доходу для державних закладів і некомерційних організацій, що надають індивідуальні неринкові товари і послуги (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення тощо) і для домашніх господарств, які одержують ці товари і послуги. Операції з умовного обміну вказаними товарами і послугами розглядаються як соціальні трансферти в натуральній формі. Балансуючою статтею цього рахунку є скоригований наявний доход. Схема 5 

В рахунку перерозподілу доходів у натурі наявний доход надходить як ресурси. 
Ресурси рахунку перерозподілу доходу у натурі, крім наявного доходу, утворюють трансферти соціального характеру у натурі (допомога, неринкові послуги — такі, як освіта, охорона здоров'я), що одержують домашні господарства. У використанні цього рахунку відображаються ті ж трансферти, але такі, що передаються урядовим і неприбутковим установам. Балансуюча стаття — скоригований доход наявний (СДН): 
СДН = НДН+ТСН — (ТСУ + ТСІ) 
де НДН — національний доход наявний; 
ТСН — трансферти соціального характеру в натурі, що надходять домашнім господарствам; 
ТСУ — трансферти соціального характеру, що передаються урядовим установам домашніми господарствами. 
TCI — трансферти соціального характеру, передані іншим неприбутковим установам домашніми господарствами. 
Рахунки використання доходу: рахунок наявного доходу (схема 6) і рахунок скоригованого наявного доходу (схема 7). Ці рахунки показують розподіл наявного і скоригованого наявного доходу на кінцеве споживання і заощадження. Перший рахунок показує наявне кінцеве споживання і заощадження, другий — фактичне кінцеве споживання і нагромадження. 
Схема 6 Рахунок використання наявного доходу 

Згідно з правилами СНР кінцеве споживання можуть мати тільки домашні господарства, державні установи і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. На рівні економіки країни наявний та Скоригований наявний доход однакові, так само, як і витрати на кінцеве та фактичне кінцеве споживання. Вони відрізняються тільки при розгляді окремих секторів економіки. 
Витрати на кінцеве національне споживання охоплюють операції э придбання товарів 1 послуг, що використовуються для поточних потреб окремих осіб або всього суспільства і не беруть участі в створенні інших товарів і послуг. Національне заощадження являє собою ту залишкову величину наявного доходу, що «відкладається» і не витрачається на кінцеве споживання. Балансуючою статтею обох рахунків є заощадження (3), яке виступає відправним елементом рахунків нагромадження. 
Обидва рахунки (схема 6 і 7) приводять до однакового підсумку: 
3 = НДН-КС(ФС) 
де 3 —заощадження; 
НДН — національний доход наявний; 
КС — витрати на кінцеве споживання; 
ФС — фактичне споживання. 
У свою чергу, витрати на індивідуальне, кінцеве і фактичне споживання формуються за рахунок коштів домашніх господарств, урядових установ, а також неприбуткових установ, що обслуговують домашні господарства. Споживання і заощадження є вихідними потоками всієї групи поточних рахунків і становлять головний підсумок усіх поточних операцій. Різниця між наявними доходами і витратами на кінцеве споживання являє собою ту частину доданої вартості, створеної в результаті поточної діяльності, яка не була спожита у поточному періоді, а була «відкладена» для майбутнього розширення виробничих можливостей або спрямована на фінансування «решти країн світу». 
Споживання як вихідний потік рахунку використання доходу надходить у рахунок товарів і послуг (розділ використання). Вхідним потоком рахунку товарів і послуг є також споживання основного капіталу, що є вихідним потоком рахунку використання доходу. Викладені рахунки є першою фазою економічного обороту. 
Другою фазою економічного обороту є нагромаджу-вальні операції, які відбиваються в блоці «Нагромаджу-вальні операції, або рахунки нагромадження». 
Рахунки нагромадження. До них належать: рахунок капіталу (схема 8); фінансовий рахунок (схема 9); рахунок інших змін в обсягу активів; рахунок переоцінки. 
Рахунок капіталу служить для відображення фінансового нагромадження основного капіталу і зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між секторами економіки та «рештою країн світу» у вигляді капітальних трансфертів. Балансуюча стаття для цього рахунку — чисте кредитування або чисте заощадження. 

Заощадження в цьому рахунку є одним з факторів, який впливає на зміну чистої вартості. 
Крім зміни чистої вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів, що відображається в правій частині блоку, рахунок капіталу дає змогу виявити чисті позички, або чисті позики, які відображаються в лівій частині даного блоку, що є результатом перевищення зміни у чистій вартості над підсумком зміни всіх активів. Чисті позички дають уявлення про ту величину, яка залишилася після трансформації заощаджень в інвестиції (у вигляді основного капіталу, збільшення запасів, придбання нестворених активів) і, отже, може бути запропонована як джерело фінансування іншим країнам. На противагу чистим позичкам величина чистих позик характеризує величину нестачі коштів у країні, яка утворилася в результаті того, що обсяг інвестицій перевищує внутрішні можливості країни за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів. Ця нестача може бути покрита тільки за рахунок інших країн. Щодо окремих економічних секторів величина чистих позичок являє собою здатність того чи іншого сектора до фінансування інших економічних секторів. 
У формалізованому вигляді чисті позички (ЧП) або чисті позики (ЧП1) можна визначити таким чином: 
ЧП(ЧП')=3 + ТО — ТП —33 — 
ВК+ОК—К3 = =АЗТ — 33 — ВК + ОК — КЗ 
де ЧП (ЧП1) — чисті позички (чисті позики); ' 3 — заощадження; 
ТО— капітальні трансферти, що одержуються; 104 
ТП — капітальні трансферти, що передаються; 
33 — зміни у запасах; 
ВК — валове капіталовкладення основного капіталу; 
ОК — споживання основного капіталу; 
КЗ — чисті купівлі землі та інших нетворених активів; 
АЗТ — зміни у чистій вартості за рахунок заощаджень і чистих капітальних трансфертів. 
Фінансовий рахунок (схема 9). В ньому відображаються операції з фінансовими інструментами, в результаті чого відбувається, з одного боку, збільшення фінансових активів (ліва частина), а з іншого — зміна фінансових зобов'язань (права частина). Схема 9 

Балансуюча стаття фінансового рахунку «чисті позички» або «чисті позики», на відміну від рахунку капіталу, з'являється у правій частині рахунку. 
У формалізованому вигляді чисті позички (ЧП) або чисті позики (ЧП1) подані як перевищення величини створених фінансових активів (ФА) над усіма прийнятими фінансовими зобов'язаннями (ФЗ). 
ЧП(ЧП')=ФА —ФЗ 
Чисті позички (чисті позики), що є вихідним потоком нагромаджувальних рахунків, є також вихідними потоками для групи рахунків зовнішніх операцій. 
Рахунки «решти країн світу». Вони показують операції нерезидентів з резидентними інституційними (господарськими) одиницями. Операції цього рахунку складаються з позицій зарубіжних країн і, в кінцевому підсумку, повинні давати значення чистого кредитування або чистого запозичення, що є протилежне тому, яке визначене в рахунках операцій з капіталом національної економіки. Між рахунками за окремими фазами економічної діяльності та напрямами її державного регулювання відображаються операції інституціональних одиниць. Виділені первинні доходи від виробництва та різні форми їх розподілу і перерозподілу через оподаткування, субсидії, соціальне страхування, допомогу, обов'язкові та добровільні платежі (трансферти) здійснюються за допомогою наведених рахунків. У порядку пояснення до використання рахунків зазначимо, що вони не є єдиною можливою формою відображення економічних явищ у СНР. Іншою (щоправда, менш розвинутою) є матрична форма. Яскравий приклад використання матричної форми в СНР — це міжгалузевий баланс (таблиці «Затрати — випуск»). У матричному варіанті кожний рахунок поданий рядом парних рядків і стовпців. На відміну від рахунків, у матрицях кожна операція відбивається єдиним записом, який фіксується на перетині відповідних стовпців і рядків. Перевага матричної форми полягає в тому, що вона є дуже місткою за своєю інформаційною насиченістю. А недолік — у тому, що вона не дає можливості перевірити правильність складання рахунків. Робиться спроба взаємоузгодити ці дві форми шляхом подання зведених рахунків у матричній формі.