Розділи

Тема 9. Основи бухгалтерської звітності

 

 Суть та призначення звітності

 Вимоги до звітності та її види

 Порядок складання, затвердження і подання звітності

 

9.1. Суть та призначення звітності

 

У процесі прийняття управлінських рішень важливі функції ви­конує економічна інформація, яка відображає стан і розвиток керованого об’єкта. Одним із основних джерел такої інформації, її базою є звітність.

Звітність складається та використовується в усіх ланках народ­ного господарства (підприємство, об’єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни). Підприємства є первинними ланками народного господарства, їх господарська діяльність відобра­жається в поточному обліку.

Звітність складається на підставі даних усіх видів господарсь­кого обліку – бухгалтерського, статистичного та оперативно-технічного. Відтак забезпечується відображення у звітності різнобічної господар­ської діяльності суб’єктів господарювання. Звітність може містити як кількісні, так і якісні характеристики, вартісні, натуральні та трудові показники. При цьому звітні дані, згруповані в облікових регістрах, не можуть відображати такі господарські операції, яких не було в поточних облікових записах. Органічний зв’язок між бухгалтерським обліком і звітністю встановлюється лише в тому разі, коли підсумкові дані поточного обліку за звітний період відображаються у відповідних звітних формах у вигляді синтезованих показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного об­ліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалась з вимогами звітності і тим самим витрачалося б менше зусиль на їх перегруповування або вибірку в про­цесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напря­мами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу та фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого – звіт­ність як елемент методу бухгалтерського обліку – це метод узагаль­нення і подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему еко­номічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

Бухгалтерська звітність – важливий інструмент управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона відображає і дає змогу оцінити результати діяльності, прогнозувати напрями підвищення ефективності господарювання і про­понувати необхідні для управління рішення.

В Україні є такі форми звітності:

– баланс;

– звіт про фінансові результати;

– звіт про власний капітал;

– звіт про рух коштів;

– примітки до фінансових звітів.

Водночас бухгалтерська звітність включає й деякі форми спе­ціалізованої звітності, які встановлені галузевими міністерствами та ві­домствами. Отже, бухгалтерська звітність є категорією значно шир­шою, ніж фінансова звітність.

Основне призначення бухгалтерської (фінансової) звітності – надати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, достовірну ін­формацію про майновий та фінансовий стан підприємства, про фінан­сові результати та ефективність господарювання за звітний період.

Бухгалтерська (фінансова) звітність підприємства є основним джерелом інформації про його діяльність. Показники звітності вико­ристовують самі підприємства для контролю за використанням вироб­ничих і фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення спо­собів їх усунення.

Звітні показники використовуються для аналізу господарської діяльності на окремих ділянках виробництва, визначення його пози­тивних і негативних сторін, причин відхилень від плану, виявлення внутрішніх резервів для підвищення ефективності роботи підприємства. Ретельне вивчення бухгалтерських звітів розкриває причини успіхів і недоліків у роботі підприємства, допомагає визначити способи вдоско­налення його діяльності.

Податкова адміністрація України та її органи на місцях переду­сім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Мінфін і Держказначейство України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Національний банк України за даними звітності контролює на­явність коштів в обігу та використання кредитів.

Інші зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інфор­мації мають змогу за даними звітності:

– прийняти рішення щодо можливості та конкретних умов ді­лової співпраці з тим чи тим партнером;

– уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;

– оцінити доцільність придбання активів того чи того підприємства;

– правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;

– оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;

– прогнозувати можливі ризики підприємства тощо.

 

9.2. Вимоги до звітності та її види

 

Звітність є основним джерелом інформації та відображає ре­зультати виробничої та фінансово-господарської діяльності підпри­ємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Виходячи з теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів можна сформувати систему вимог до звітності.

Обов’язковість звітності випливає із самої природи функціо­нування ринкової економіки. Будь-яке підприємство займається госпо­дарською діяльністю, яку не заборонено державою, і зобов’язане пода­вати звітність до фінансових органів у встановлений термін, у визна­ченому обсязі та складі. Це необхідно передусім для нарахування і сплати податків, а також для формування загальнодержавних показни­ків розвитку економіки регіонів і країни в цілому.

Державне регламентування звітності зумовлене необхідністю узагальнення показників звітності окремих підприємств, галузей. Тому для всіх галузей народного господарства державні органи встановлюють єдині показники і єдині форми звітності, а також правила її складання і терміни подання. Цим самим державні та керівні органи забезпечу­ються відповідною інформацією, необхідною для контролю за економічним і соціальним розвитком підприємств, регіонів, окремих галузей і народного господарства в цілому, а також для прийняття управлінсь­ких рішень.

У міжнародних стандартах з бухгалтерського обліку підкрес­люється, що фінансові звіти мають бути зрозумілими без додаткових пояснень. Якісними ознаками звітної інформації, за допомогою яких відрізняють “добру”інформацію від “поганої” (ненадійної), є практич­ність та достовірність (надійність). Практичність і достовірність належать до головних параметрів, завдяки яким звітна інформація стає корис­ною для прийняття управлінських рішень.

Звітна інформація вважається практичною, якщо вона здатна вплинути на вартісну оцінку об’єкта або на рішення, яке приймається сьогодні чи прийматиметься в майбутньому.

Достовірність, точність і повнота показників звітності – важливі вимоги до звітності підприємств. Достовірність відображених у звітності показників підтверджується передусім даними всіх видів обліку. У бухгалтерському обліку всі записи здійснюються на підставі належно оформлених документів та інших носіїв інформації. Перед складанням річної звітності достовірність звітних даних підтверджується проведе­ними в установлений термін інвентаризаціями, перевірками, контроль­ними замірами, обстеженнями, звірянням розрахунків тощо.

Точність звітності забезпечується правильним відображенням даних синтетичного та аналітичного обліку у відповідних показниках (статтях) звітних форм.

Повнота звітності – це необхідність та обов’язковість заповнення всіх показників форм звітності. Пропуск окремих показників звітних форм не допускається.

Своєчасність подання звітності має важливе значення для пра­вильних і своєчасних управлінських рішень. Несвоєчасне подання звітності ускладнює управління, призводить до необґрунтованих, неправильних рішень. Згідно з чинним законодавством за порушення встановлених термінів подання звітності винні посадові особи притягаються до адмі­ністративної відповідальності, включаючи звільнення з посади.

Відповідальність за своєчасне подання, достовірність, точність і повноту показників звітності покладено на керівника й головного бухгалтера підприємства.

Методологічна єдність розрахунків показників звітності поля­гає в тому, що однакові показники звітності в усіх підприємствах, незалежно від виду діяльності і форми власності, необхідно визначати за єдиною методологією. Тільки тоді створюються умови для порівняння розрахункових показників звітності всіх галузей народного господарствакраїни. Тільки такі показники звітності можна узагальнювати, групувати, аналізувати, одержуючи достовірну інформацію для оцінки роботи підприємств або галузей.

Порівнянність показників звітності є однією із важливих ви­мог, виконання якої є можливим тільки за наявності єдиної методології планування, обліку господарської діяльності та звітності.

Гласність звітності забезпечується також систематичною пуб­лікацією статистичних даних про економічний і соціальний розвиток народного господарства в країні, окремих її регіонах, у різних галузях, міністерствах тощо.

Звітність має бути раціональною, тобто в ній необхідно пе­редбачити розумний, мінімальний обсяг необхідних для управління звітних показників. Економічність звітності полягає в тому, що затрати праці та коштів на складання звітності мають бути мінімальними.

За останні роки в Україні проведено значну роботу зі спро­щення і удосконалення бухгалтерської (фінансової) звітності, її макси­мально наближено до міжнародних стандартів.

http://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2011_2/120/1.files/image003.gifhttp://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2011_2/120/1.files/image004.gifhttp://library.tup.km.ua/EL_LIBRARY/vidavn/metod/mtd2011_2/120/1.files/image005.gifДієвість звітності передбачає необхідність проведення науко­вого економічного аналізу звітних даних, виявлення недоліків у діяль­ності підприємств, а також внутрішніх резервів виробництва. Викорис­товуючи аналітичні дані, необхідно в стислий термін розробити і впро­вадити заходи, спрямовані на підвищення економічної ефективності господарювання.

Залежно від джерел інформації та показників, які містяться у звітності, розрізняють бухгалтерську, статистичну та оперативно-тех­нічну звітність.

Бухгалтерська звітність містить показники (переважно у вар­тісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів бухгалтер­ського обліку і відображає системно всю діяльність підприємства. Проте окремі показники бухгалтерської звітності формуються за даними опе­ративно-технічного та статистичного обліку.

Статистична звітність характеризує окремі сторони діяльності підприємств і країни в цілому, тобто окремі економічні та соціальні явища. Джерелами інформації для її складання також є дані опера­тивно-технічного, статистичного й бухгалтерського обліку.

Оперативно-технічна звітність складається на підставі даних оперативно-технічного обліку. У ній наводяться показники роботи ок­ремих підрозділів, цехів, дільниць, служб підприємства за невеликі проміжки часу – добу, п’ятиденку, тиждень, декаду. Ця звітність вико­ристовується для контролю за ходом виконання завдань і для опера­тивного регулювання процесу виробництва, фінансових розрахунків, придбання виробничих запасів, реалізації тощо.

За значенням в управлінні народним господарством звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного уп­равління і включає бухгалтерську та статистичну звітність. Вона міс­тить показники економічного та соціального розвитку підприємств, ре­гіонів, галузей та країни в цілому.

Внутрішньогосподарська звітність – це звітність внутрішньо­господарських підрозділів підприємств. Вона містить короткі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками.

За місцем використання розрізняють звітність внутрішню та зовнішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині під­приємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов’язково має бути підписаною керівником та голов­ним бухгалтером.

Зовнішня звітність – це, як правило, звітність бухгалтерська і ста­тистична. Оперативно-технічна звітність в основному є внутрішньою.

Залежно від періоду, за який складається і подається звітність, її поділяють на періодичну та річну.

Періодична (внутрішньорічна) звітність – це місячна і квар­тальна звітність. Вона відображає результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за відповідний місяць (квар­тал), а також наростаючим підсумком з початку року.

Річна звітність містить показники діяльності підприємства за рік.

За мірою узагальнення інформації розрізняють звітність пер­винну і зведену. Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують через зведення первинної звіт­ності. За відомчою належністю така звітність складається всіма міністерст­вами і відомствами у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями народного господарства – органами статистики. Зведена бухгалтерська звітність складається щоквартально і за рік.

 

9.3. Порядок складання, затвердження і подання звітності

 

До складу періодичної фінансової звітності входять балансові звіти та звіт про фінансові результати.

Періодична звітність подається не пізніше 25 числа наступ­ного після завершення звітного періоду місяця. Найбільш повно харак­теризує роботу підприємства річна звітність.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, в якій відображає склад майна та джерела його формування, включаючи майно підприємств, філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, виділених на окремий баланс.

Звітним роком для всіх підприємств установлено період з 1 січня по 31 грудня включно.

Основою організації робіт зі складання річної звітності є нор­мативно-правові документи, що регламентують порядок формування, методику і техніку заповнення окремих форм звітності.

Показники фінансової звітності на кінець звітного року мають бути обґрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших акти­вів і пасивів. До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання виявлених під час інвен­таризації розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бух­галтерського обліку вносяться відповідні записи в регістри і рахунки бухгалтерського обліку.

У кінці календарного року перед складанням річної звітності доцільно зробити перевірку і уточнення даних синтетичного та аналі­тичного обліку, а також показників періодичної бухгалтерської звіт­ності. Це зумовлюється як тим, що працівники бухгалтерської служби можуть допустити певні помилки в обліку, так і тим, що протягом звіт­ного року могли бути внесені зміни в організацію і методику ведення бухгалтерського обліку окремих видів майна, господарських процесів, капіталу, зобов’язань тощо.

Виправлення помилок (перекручень), які допущені в поточному році та виявлені також у поточному році дозатвердження і подання річного звіту, здійснюються в бухгалтерському обліку виключенням (сторнуванням) неправильних записів та заміною їх на правильні у тому місяці, в якому їх було виявлено, але не пізніше звіту за грудень поточ­ного року. Одночасно проводиться донарахування податків, платежів та пені за несвоєчасну сплату таких у бюджет та централізовані фонди. Для уникнення штрафних санкцій за помилкове заниження суми податківпідприємство має письмово повідомити місцеву податкову адміністрацію або відповідні фінансові органи про донарахування податків, платежів та пені за їх несвоєчасну сплату до бюджету та централізованих фондів.

Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на ра­хунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналі­тичних рахунків синтетичним рахункам.

Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки до складання річного звіту.

Ці операції в бухгалтерському обліку відображаються за 31 грудня звітного року.

Початок робіт зі складання (заповнення) форм річного звіту оголошується наказом керівника підприємства. Проект наказу готує головний бухгалтер підприємства. У ньому визначається термін по­чатку робіт зі складання звітності, участь окремих служб і відділів під­приємства, посадові особи, відповідальні за складання звіту.

Відповідальним етапом організації робіт зі складання річного звіту є заповнення окремих форм звітності. Складання кожної форми звіту доручається конкретній особі. Форми звітності складаються в строки, що їх обумовлено підпорядкованістю (супідрядністю) окремих форм і показників. Однак першою завжди готують форму “Баланс”, оскільки з балансом зв’язані майже всі форми річної звітності. Для організації всіх цих робіт складається спеціальний графік.

Річний бухгалтерський (фінансовий) звіт є важливим звітним документом, в якому, по-перше, у систематизованому вигляді відобра­жається стан виконання планового завдання (бізнес-плану) стосовно основних напрямів (видів) діяльності підприємства, а по-друге, наво­дяться рубежі (стани), на які вийшло підприємство на кінець року. Ос­тання інформація використовується як базова (відправна) для скла­дання виробничих завдань (бізнес-планів) на наступні періоди. Річні звіти дають змогу також урахувати тенденції, що склалися в розвитку економіки кожного господарства, і на підставі економічного аналізу розробити комплекс заходів для поліпшення економіки підприємства і підвищення ефективності господарювання.

Проте річний звіт не дає вичерпної інформації, яка необхідна для оцінки діяльності підприємств і прийняття управлінських рішень. Зокрема, там бракує інформації про фактори, що вплинули на резуль­тати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, про те, до яких наслідків вони привели. Цей недолік усувається пояс­нювальною запискою до річного звіту, складання якої передбачене чинним законодавством.

Зміст пояснювальної записки до річного звіту нормативними документами не регулюється, але в ній обов’язково висвітлюються:

- основні фактори, що вплинули на виробничо-господарські та фінансові результати роботи підприємства;

- фінансовий і майновий стан підприємства;

- рівень сплати статутного фонду засновниками (учасниками) підприємства і стан розрахунків із ними;

- порядок визначення вартості нематеріальних активів, що внесені учасниками до статутного фонду підприємства;

- порядок (яким органом, зборами) і дата розгляду та затвер­дження річного бухгалтерського звіту підприємства;

- відомості про намір змінити на майбутній рік методологію відображення окремих господарських операцій;

- офіційний курс НБУ, за яким під час складання річного бухгалтерського звіту було здійснено перерахунок активів і пасивів в іноземній валюті в грошову одиницю, чинну на території України;

- причини зміни вступного балансу підприємства на початок року;

- відомості про результати інвентаризації майна, коштів та розрахунків.

Річний бухгалтерський звіт підприємств до подання за вста­новленими адресами розглядається і затверджується в порядку, вста­новленому законодавством та установчими документами.

Річна бухгалтерська звітність подається підприємствами не піз­ніше 20 лютого наступного за звітним року. Терміни подання бухгал­терської звітності в зазначених межах встановлює орган, до сфери уп­равління якого належить підприємство, або засновники підприємства.

Датою подання бухгалтерської звітності для підприємства вва­жається день фактичної передачі її за належністю, а в разі поштового відправлення з повідомленням про вручення адресату – дата його одер­жання, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата. Якщо кінцева дата подання звітності випадає на неробочийдень, то такою вважатиметься дата першого після вихідного робочого дня.

Бухгалтерські звіти підписують керівник і головний бухгалтер підприємства.

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9  Наверх ↑

Кращі книги