1.2. Розвиток теорії та практики організації виробництва
Історія розвитку організації виробництва бере свій початок з XVIII ст., з моменту створення англійським механіком Р. Аркрайтом “фабричного кодексу”, який передбачав систему штрафів, казармений режим для робітників.
Один із засновників науки про організацію виробництва Ф. Тейлор (1856–1915 рр.) в роботі “Принципи наукового управління” вперше розробив основні принципи організації елементів виробництва всередині підприємства: відокремив підготовку до виконання виробничих операцій від їх виконання; диференціював процес праці, закріпивши за кожним робітником, як правило, одну операцію, що повторюється; ввів хронометраж як засіб усунення зайвих прийомів роботи; розробив системи обліку та контролю; запропонував апарат функціональних керівників – майстрів та інструкторів, кожен із яких повинен займатися однією стороною трудової діяльності робітника. Він прямо інтенсифікував працю робітників, розробив відрядно-диференціальну систему заробітної плати, суть якої полягала в подвійному тарифі: оплата за “низькою шкалою” при невиконанні норми та за “високою шкалою” – при її виконанні. Сама норма встановлювалась за допомогою хронометражу найкращих робітників.
Використовуючи принцип розподілу роботи на операції та прийоми Г. Форд (1863–1947 рр.) ввів у 1913 р. на своєму автомобільному заводі стрічковий конвеєр, що дозволило скоротити цикл складання з 1,5 днів до 93 хв. Неперервно-потокова організація виробництва характеризувалася максимальним розподілом праці, в результаті чого майже всі операції могли виконувати робітники низької кваліфікації (більше 80 % робітників мали стаж від одного до восьми днів) при напруженому темпі роботи, що регулювався конвеєром. Форд ввів організаційні заходи – розробка питань організації масового потокового виробництва, зокрема організація предметних дільниць і ліній з прямоточним характером виробництва, які забезпечили в подальшому можливість автоматизації процесів, високий рівень стандартизації елементів виробництва, організацію схеми внутрішньозаводського транспорту та інші.
Значний внесок в розробку теорії та практики організації виробництва внесли: Г. Емерсон (1853–1931 рр.), який висунув дванадцять принципів, дотримання яких забезпечує підвищення продуктивності праці в будь-якій сфері діяльності; А. Файоль (1841–1925 рр.) - засновник системи управління виробництвом, яка базується на виділенні шести груп функцій - технічних, комерційних, фінансових, охорони, облікових, адміністративних; К. Адамецкі (1866–1933 рр.)- засновник теорії побудови виробничих процесів у часі, який розробив графіки руху деталей за операціями та формули для розрахунку виробничого циклу.
Більш жорсткими стали норми праці, що використовувалися в капіталістичних країнах (США), після розробки в 40-х роках ХХ ст. професором Г.В. Мейнардом та його співробітниками системи мікроелементного нормування (МТМ), основи якої були закладені на початку століття Ф.Б. Гільбретом (1868–1924 рр.).
Велику роль у розвитку сучасних систем планування досліджень та розробок зіграло створення в 50-х роках ХХ ст. систем сітьового планування та управління М. Уолкером і Д. Келлі, математиком Д. Малькольмом (системи СРС і PERT). Становить інтерес і “теорія Z”, висунута в кінці 70-х – на початку 80-х років професором У. Оучі (США)про можливість перенесення японських методів організації вироб-ництва в інші країни.
У 1918–1919 рр. були початі та одержали швидкий розвиток наукові роботи в галузі удосконалення організаціїпраці, управління, раціоналізації роботи підприємств. Вже в 1920 р. був створений Центральний інститут праці (ЦІП), який очолив А.К. Гастєв (1882–1941 рр.). Подібні інститути були організовані в Харкові, Таганрозі, Казані. Вони здійснили значний внесок в розвиток та впровадження наукової організації праці (НОП) в країні. У 1921 р. була проведена перша все-російська конференція з НОП, створена Рада з НОП, яку очолив В.В. Куйбишев. Проблемами організації та управління займалися більше десяти науково-дослідних інститутів.
Цікаві роботи написані в ці роки П.М. Керженцевим (1881–1940 рр.): “Принципи організації”, “НОП – наукова організація праці”. У першій праці з наукових позицій розглянуті питання організації управління підприємством, підбору робітників, стандартизації, обліку та контролю.
У 1920 р. з ініціативи В.І. Леніна був розроблений перший перс-пективний план розвитку народного господарства країни (план ГОЕЛРО), а в середині 20-х років Держпланом була вперше виконана унікальна, на той час, розробка – міжгалузевий баланс, який був основою будь-яких перспективних народногосподарських планів.
Велику популярність мали в 20–30-х роках книги професора МВТУ О.А. Єрманського (1896–1941 рр.): “Наукова організація праці та система Тейлора”, “Легенда про Форда” і “Теорія і практика раціоналізації”, в яких він вперше ввів поняття про фізіологічний оптимум роботи.
Широко відома в світі система мікроелементних нормативів часу професора В.І. Іоффе (1886–1947 рр.) для технічного нормування була розроблена в 30-х роках. У кінці 30-х років з’явилися перші роботи з математичних методів оптимального планування академіка Л.В. Канторовича (1918–1986 рр.), який заклав основи лінійного програмування.У 1946 р. перша Державна премія в галузі організації виробництва присвоюється завідуючому кафедрою МВТУ ім. Н.Е. Баумана – Б.Я. Каценбогену (1897–1956 рр.) за розробку теорії та методики застосування поточних принципів роботи в серійному виробництві.
Одним з найвидатніших теоретиків та практиків в галузі технології та організації виробництва був професор Р.А. Сатель (1885–1968 рр.). Його дослідження дозволили вперше в світі забезпечити перехід на масовий випуск нових моделей машин без зупинки виробництва.
В усьому світі спостерігається рішучий поворот до “масової організації виробництва” як потужного фактора швидкого та ефективного розвитку економіки.
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 Наверх ↑