Розділи

Тема 7.2. Державні доходи, методи їх мобілізації

Під функціями державних фінансів розуміють два тісно пов’язаних процеси:

1)мобілізація фінансових ресурсів в розпорядженні держави;

2)використання на різноманітні державні потреби.

Перший знаходить своє відображення в державних доходах, а другий - в державних видатках.

На даний момент державі в нашій країні все ще належить значна частина власності на засоби виробництва, саме цим визначається провідна роль держави в системі фінансових відносин, які пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Рис 7.2. Структура державних доходів

Держдоходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка з формуванням фінансових ресурсів лишається у розпорядженні держави та держпідприємств.

При цьому акумульовані державою фінансові ресурси є централізованими, а ті, що лишаються в розпорядженні підприємств - децентралізованими. Перші формуються в основному за рахунок податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення. Інші - за рахунок грошових доходів безпосередньо підприємств.

В складі централізованих державних доходів основне місце займають доходи держави.

Централізація значної частини держдоходів в бюджетах різних рівнів дає можливість провадити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь прогресивних галузей та виробництв, що дає змогу задовольняти приблизно в однакових межах потреби невиробничої сфери, незалежно від території її функціонування.

Об’єктом грошових відносин, що складають поняття держдоходів, виступає вартість суспільного продукту, яка на різних етапах та стадіях розподілу постає в різних фінансових формах (на госпрозрахункових підприємствах виручка, прибуток, відрахування на соціальні потреби; об’єкт бюджетних відносин: прибуток та заробітна плата; об’єкт держкредитних відносин: вільні кошти підприємств і населення).

Головним джерелом формування держдоходів є Національний доход, але іноді, особливо в надзвичайних обставинах, і національне багатство (золотий запас, державне майно тощо)

Всі джерела держдоходів можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх відносять національний доход та національне багатство, що створюється в середині країни.

До зовнішніх - національний доход , як виключення, і національне багатство іншої країни, якщо вони позичаються в формі державних позик, або надходять у вигляді репораційних платежів.

Основними методами мобілізації держдоходів є податки, позики та емісії.

Співвідношення між цими методами відрізняється в різні історичні періоди та визначаються багатьма факторами (фінансовою політикою, господарською кон’юнктурою, ступенем загострення соціальних протиріч).

Між податками та держпозиками існує також взаємозв’язок, який визначається тим, що фінансовою базою погашення позик виступають податки. Зростаючі видатки держави, які пов’язані з погашенням позики та виплатою % за ними, обумовлюється збільшенням податків. І навпаки, зниження податків, як правило, викликає потребу в нових позиках.

Емісія є останнім засобом, до якого звертається держава, коли перші два методи не дають достатніх надходжень, оскільки вона провокує інфляцію.

Охарактеризовані методи мобілізації держава застосовує при формуванні бюджетів різних рівнів.

Централізовані урядові фонди створюються через податки та податкові платежі, емісія тут не застосовується. Широко використовуються різноманітні внески, добровільні надходження тощо. Останнім часом, у зв’язку з приватизацією дещо збільшилися надходження від продажу держмайна, а також здачі його в оренду.

Питання до теми:

1. Дайте характеристику структури державних доходів?

2. Охарактеризуйте методи мобілізації державних доходів.

3. Чим відрізняються методи мобілізації державних доходів до державного бюджету та централізованих грошових фондів?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49  Наверх ↑

Кращі книги