Розділи

Лекція 7 ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

7.1. Увага, механізми уваги, мимовільна, довільна, післядовільна увага.

7.2. Відчуття, класифікація відчуттів, закон Вебера-Фехнера, поняття про адаптацію та взаємодію відчуттів.

7.3 .Сприйняття та його сутність, сприйняття людиною свого оточення.

7.4. Пам'ять, теорії пам'яті, види та процеси пам 'яті.

7.5. Мислення як аналітико-синтетична діяльність мозку: асоціативність, судження, умовиводи, розуміння, уява.

7.1. Увага як форма психічної діяльності людини: фізіологічний та психологічний механізми, мимовільна, довільна та післядовільна увага

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Увага є такою психічною функцією, яка. Характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з великої кількості подразників свідомість вирізняє один або кілька.

Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження (від зовнішніх чи внутрішніх подразників) у певній ділянці кори головного мозку. Саме в цій ділянці кори виникає зона оптимального збудження, а в інших має місце гальмування.

Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємозв'язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості відображення.

Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

Розрізняють мимовільну і довільну увагу.

В основі мимовільної уваги лежить орієнтувальний рефлекс організму, що зумовлюється змінами в навколишньому середовищі, специфічними рисами об'єкта відображення, а також внутрішніми станами суб'єкта.Наприклад, нову театральну афішу скоріше помітить людина, яка цікавиться театром, водночас не помітивши оголошення про футбольний матч.

Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, що їх ставить перед собою людина; вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі.

Саме дякуючи наявності довільної уваги людина може активно «виймати» з пам'яті потрібні їй дані, вирізняти головне й суттєве, виносити правильні рішення; виконувати завдання, що постають під час її діяльності.

Існує ще один вид - післядовільна увага, введена у психологію Н.Ф. Добриніним.

Наприклад, індивід так захопився роботою, що його тяжко від неї відірвати.

Увага, яка спершу підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільного, переходить у післядовільну

Вона характеризується тривалою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову і творчу працю, високу продуктивність усіх видів праці.

Залежно від характеру дії людини її увага буває зовнішньою і внутрішньою,

Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини, вона спрямована на теоретичне і практичне оволодіння навколишнім середовищем.

Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях, наприклад, розв'язання задач «про себе», самоспостереженні тощо (див. Рис. 34).Аналізатор складається з трьох частин:

1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2) Аферентні та еферентні нерви - провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналізатора із центральним.

3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.

У корковому відділі кожного аналізатора є ядро (центральна частина), де сконцентровано основну масу рецепторних клітин, і периферія, що складається з розсіяних кліткових елементів, які в тій чи іншій кількості розташовані в різних областях кори.

Розсіяні (периферичні) елементи даного аналізатора входять у ділянки, суміжні з ядрами інших аналізаторів. Дим забезпечується участь в окремому акті відчуття більшої частин І всієї кори головного мозку.

Певним клітинам периферичного відділу аналізатора відповідають певні ділянки кори.

Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.

Рефлекторна дуга складається з рецептора, провідних шляхів, центральної частини та ефектора.

Процес зорового відчуття не лише починається в оці, а й завершується в ньому. Те саме характерне і для інших аналізаторів.

Принцип зворотного зв'язку, відкритий І.М. Сєченовим, вимагає визнання того, що орган відчуття є насамперед іннорецептором та ефектором.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64  Наверх ↑

Кращі книги