Розділи

6.8. Інші психічні стани, пов'язані з фізіологією людини

Крім емоційних психічних станів, розглянутих вище, існує ряд психічних станів, обумовлених специфікою функціонування людського організму.

Сон - психічний стан, протилежний неспанню, за якого рухи відсутні, м'язи ослаблені, а діяльність центральної нервової системи пригальмована.

У людини сон чергується з бадьорим станом, що має велике біологічне значення для організму. Під час сну організм відпочиває, накопичує потенційну енергію в центральній нервовій системі для майбутньої діяльності уже в стані неспання. У процесі сну досягається найбільше гальмування вищої нервової діяльності, зняття втоми, переборення частини негативних вражень тощо. Розрізняють нормальний сон і кілька видів патологічного (наркотичний, летаргічний тощо).

Досліджено, що сон - це не пасивний, а активний процес. Під час природного сну виникає неузгодження електричної активності багатьох структур мозку, що спричинює порушення нормальних взаємовідносин між іншими структурами, погіршення умов проведення збудження між ними і, врешті-решт, «ізоляцію» людини від зовнішнього світу, що й виглядає як загальне гальмування її діяльності.

Досить широко дебатується уявлення про сон як етап переробки інформації, що надійшла в стані неспання. Людина важко сприймає невизначеність середовища, намагається упорядкувати наявну інформацію, а саме це відбувається на підсвідомому рівні під час сну і є причиною появи відчуття психічної розрядки, «свіжості», відпочинку.

Саме під час сну, коли взаємодія із зовнішнім світом практично відсутня, виникає можливість такої реорганізації сприйнятого в бадьорому стані матеріалу, за якої найбільш значущі його компоненти можна легко видобути з пам'яті, активно переробити й зафіксувати у довготривалій пам'яті.

Досить цікавими є випадки тривалої відсутності сну, пов'язані з перенесеними захворюваннями чи травмами мозку.

У хворих на маніакально-депресивний психоз значно зменшується потреба у сні під час маніакальної фази захворювання.

У літературі описано кілька випадків повної відсутності сну. Рекордсменом є Т. Нуньєс, який не спить уже сорок років відтоді, як у 12-річному віці перехворів на енцефалітний менінгіт.

Вій одружений, має двох дітей. Ночами пише вірші, музику, малює. Проте час від часу лікарі навіюють йому гіпнотичний сон і лікують за спеціальною методикою.

У деяких людей, які протягом тривалого часу не сплять, вечорами протягом 1-2 годин бувають галюцинації, які певним чином заступають необхідність сну.

Сновидіння, психічний стан під час спання, за якого виникають більш чи менш яскраві образи.

Фізіологічний механізм сновидіння полягає в тому, що під час сну перебувають у стані пильнування сторожові центри - окремі ділянки кори великих півкуль, хоча вона в цілому загальмована. При цьому з-під контролю другої сигнальної системи деякою мірою виходить перша сигнальна система, образні сліди її активізуються, що знаходить вияв у сновидіннях.

Сновидіння, певна річ, відображають особливий стан психіки під час сну, але ця психічна діяльність має архаїчний, символічний характер.

На думку Ф. Ніцше, «... Психічна активність під час сновидінь -це найдавнішній філогенетичний спосіб мислення», своєрідне «первісне мислення». Ось чому під час швидкого сну активніше працює права півкуля головного мозку.

Психоаналіз 3. Фрейда причину сновидінь вбачає насамперед у нездоланній інстинктивній діяльності несвідомої системи психічного апарату людини.

За Фрейдом, виникнення сонного стану психологічно свідчить про те, що людина відособилася від зовнішнього світу і зосередилася на власній особі. Таке явище Фрейд назвав «первинним нарцисизмом». З огляду на це всі інстинктивні подразники, що надходять від усіх органів тіла, значно підсилюються (катексуються).

«Катексовані» імпульси намагаються порушити нормальний перебіг сну, але цьому запобігають сновидіння, оскільки в них підсвідомі людські імпульси-бажання видаються здійсненими, навіть фантастичність деяких ситуацій сприймається сплячою людиною цілком нормально. Таке явище має назву «галюцинаційне виконання бажань».

Під час сну відбуваються складні психічні процеси, які сприяють науковій та художній творчості, розв'язанню складних проблем, щовиникли напередодні. Сновидіння можуть указати на існування зараз чи в минулому певних фізичних і психологічних станів, які мають відношення до майбутнього (так звані віщі сни).

Так. Тривожні сновидіння з елементами страху смерті та раптовим пробудженням можуть свідчити про захворювання серця, навіть за відсутності суб'єктивних відчуттів.

Діагностичного значення сновидінням надавали В. М. Бехтерев та 3. Фрейд.

Гіпноз - це стан, близький до сну, за якого зберігається можливість контактування загіпнотизованого з гіпнотизером і виконання спонукань останнього. У людей розрізняють три стадії гіпнозу: сонливість, легкий сон і сомнамбулізм. Остання стадія є справжнім виявом гіпнозу, коли людина повністю підкоряється наказам гіпнотизера і після сеансу не пам'ятає, що з нею відбувалося під час гіпнозу.

Головна особливість гіпнотичного стану полягає у виникненні у 2-3 ділянках головного мозку надповільних коливань електричної активності.

Хоча гіпнотичний стан відомий людині з найдавніших часів, єдиної теорії гіпнозу досі ще немає: гіпноз пояснюють із позицій павловської фізіології, теорії психоаналізу або експериментальної психології.

У 1990 р. В Німеччині відбувся п'ятий європейський конгрес із застосування гіпнозу в психотерапії та психосоматичній медицині.

Загальна думка учасників звелася до того, що, оскільки гіпноз та його ефекти не змогла пояснити жодна з наукових шкіл, психотерапевти мають будувати свою практику винятково на евристичному підході, покладаючись на власний досвід і лікарську інтуїцію.

Психічні функції під час гіпнозу можуть значно змінюватись. У стані гіпнозу можна не лише викликати галюцинації, а й вимкнути деякі центри сприйняття. Тоді окремі особи чи предмети зникають зі сфери сприйняття, попри те, що всі інші цілком відповідають дійсності. Таке явище називається негативними галюцинаціями.

У гіпнотика можна викликати зміни власної особистості, навіяти різні емоційні стани. Але гіпноз не покращує продуктивності пам'яті, навпаки, часто в стані гіпнозу відбувається порушення сприйняття.

Гіпнотик може виявляти опір не лише злочином чи аморальним навіюванням, а й порівняно нешкідливим, які суперечать його морально-етичним нормам.

Ось чому гіпнотик без вагання «встромляє» картонний ніж у тіло «жертви», але впадає в стан каталепсії, коли відчуває в руках справжню зброю.

Летаргічний сон - психічний стан (хворобливий), коли на тлі повної м'язової нерухомості зберігається психічна активність, зір, слух. Такий хворий скидається на мертвого. Летаргічний сон зазвичай триває не більше 5-6 днів і часто трапляється у людей з підвищеною здатністю до навіювання та багатим емоційним життям.

Найчастіше такий сон виникає у небезпечних або критичних ситуаціях за наявності сильного емоційного збудження. Повернення до норми також відбувається внаслідок шоку.

Так, Н. А. Лебедина у віці 34 років (1954 р.) Заснула внаслідок чергового нервового струсу. Протягом чотирьох років вона знаходилась у клініці медінституту, де так і не змогли її розбудити. Перші два роки їжу їй вводили через зонд, а потім сон став менш глибоким, і хвора сама їла з ложечки подрібнену їжу. Попри її майже повну нерухомість, рідні завжди знали, коли хвора «спить», а коли знаходиться у стані неспання.

Н. А. Лебедина прокинулась через 20 років саме того дня, коли ховали її матір.

За увесь цей час вона майже не змінилася, але протягом наступних 6 місяців після пробудження старіла дуже швидко і через 8 місяців майже нічим не відрізнялася від своїх подруг-одноліток, принаймні зовнішньо.

І. П. Павлов спостерігав за І. Касаткіним, який знаходився у стані летаргічного сну понад 20 років. Після прокидання він твердив, що все чув і бачив, але не міг поворухнути навіть пальцем (кататонічний ступор).

Сноходіння, або лунатизм - особлива форма патологічного сну, за якого спляча людина у стадії повільного сну встає з ліжка і починає ходити.

Установлено, що сноходіння (як і нічні кошмари) виникає внаслідок порушення системи висхідної неспецифічної активізації мозку. Під час сноходіння часто реєструється стійкий альфа-ритм за відкритих очей хворого, на який можуть нашаровуватися більш високочастотні ритми.

У лунатиків підвищена чутливість органів чуття. Так, вони добре орієнтуються в темряві, чують незначні звуки, відчувають поверхневі дотики, для них характерні чітка координація і точність рухів.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що розуміють під психічними станами?

2. Позитивні й негативні, стенічні та астенічні емоції.

3. Поняття про афективний стан та афект.

4. Зміна свідомості, сприйняття психологічних установок у стан афекту.

5. Характеристика настрою як психічного стану. Короткочасний і тривалий настрій.

6. Усвідомлювані та неусвідомлювані причини настрою.

7. Поняття про стресовий стан.

8. Фрустрація та її наслідки.

9. Характеристика основних емоційних станів (фундаментальних емоцій): цікавість, радість, здивування.

10. Емоційні стани «відраза», «гнів» і «страждання» і їх характерні ознаки.

11. Поняття про фундаментальні емоції «презирство», «страх» «сором».

12. Характеристика сну як психічного стану і способу переробки інформації.

13. Сновидіння та його фізіологічний механізм.

14. Особливість гіпнотичного стану і три стадії гіпнозу.

15. Летаргічний сон як хворобливий психічний стан,

16. Лунатизм як особлива форма патологічного сну.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64  Наверх ↑

Кращі книги