Розділи

2. Річкова долина, русло ріки.

Річки, як правило, течуть у відносно вузьких витягнутих знижених формах рельєфу, які характеризуються загальним похилом і називаються річковими долинами. Складовими частинами річкової долини є: дно, або ложе долини, тальвег, русло річки, заплава, схили долини і бровка (рис.2.2).

Дно (ложе) долини – це найбільш знижена її частина. Тальвег – безперервна звивиста лінія, яка з’єднує найглибші (найнижчі) точки дна долини. Дно долини в поздовжньому напрямі поглиблене річковим руслом.

 

Рис. 2.2 – Схема річкової долини

Заплава – це частина дна долини, яка затоплюється водою в періоди високої водності.

Схили долини – ділянки земної поверхні, які обмежують долину з боків. У великих річок схили рідко бувають рівними. На них часто розташовані більш-менш рівні ділянки земної поверхні, так звані річкові тераси. Вони утворюються в результаті поступового врізання русла річки в дно долини. Відлік терас ведуть знизу догори. Інколи дно долини називають заплавною терасою.

Лінія сполучення схилів долини з поверхнею прилеглої місцевості називається бровкою. Долини річок не перетинають одна одну, а зустрічаючись, зливаються в одну загальну систему. В залежності від обрису поперечного профілю річкової долини розрізняють щілину; каньйон; ущелину; V-подібну, трогову (корито­подібну), трапецеїдальну, ящикоподібну, неясно виражену долину (рис. 2.3).

Щілина – глибока, дуже вузька річкова долина з прямовис­ними схилами. Ширина долини майже однакова з шириною русла потоку, який протікає по її дну. Поширена тільки в гірських районах.

Каньйон – дещо ширша, ніж щілина, річкова долина, майже з прямовисними, часто з уступами схилами і плоским порівняно вузьким дном. Зустрічається переважно в гірській місцевості.

Ущелина – глибока долина з звичайно випуклими схилами і вузьким дном.

V-подібна долина являє собою різновид попереднього типу і відрізняється більш пологими схилами і більшою шириною дна.

 

Рис. 2.3 – Типи поперечних профілів річкових долин:

А – щілина, б – каньйон, в – ущелина, г – V-подібна долина, д – корито­подібна (трогова) долина, е – трапецеїдальна долина, ж – ящикоподібна долина, з – неясно виражена долина.

Коритоподібна (трогова) долина характеризується ввігнутими схилами, нижня частина її якби врізана в дно більш широкої долини. Цей тип долин характерний для ерозійних долин, утворених діяльністю льодовика.

Ящикоподібна долина – це долина, поперечний перетин якої нагадує поперечний переріз ящика.

Трапецеїдальна долина нагадує ящикоподібну, але схили більш пологі. Має широке поширення.

Неясно виражена долина – долина з дуже пологими схилами, які поступово зливаються з прилеглою територією. Межу дна долини визначити важко. Ці долини характерні для рівнинних заболочених річок.

Русло річки являє собою ерозійну заглибину в ложі (дні) долини, вироблену водним потоком, по якій здійснюється переміщення основної частини (маси) наносів і здійснюється стік води в період низької водності. Розміри і форма русла змінюються по довжині річки залежно від її водності, будови долини, характеру порід, які складають русло. Переріз русла вертикальною площиною, перпендикулярною до напряму течії, називається водним перерізом потоку (площею водного перерізу). Частина площі водного перерізу, де спостерігається швидкість течії, називається площею живого перерізу. Та частина площі водного перерізу, де течія відсутня, називається площею мертвого простору (площею мертвої зони).

Елементами водного перерізу є: ширина русла (В), площа (w), змочений периметр (χ), гідравлічний радіус (R), середня глибина річки (h).

Ширина русла – це відстань по прямій між урізами води біля правого і лівого берегів.

Змочений периметр – це довжина лінії контакту водного потоку з твердою поверхнею в поперечному перерізі.

Гідравлічний радіус визначається, як відношення площі водного перерізу до змоченого периметру.

Середня глибина – це відношення площі водного перерізу до ширини водного потоку.

Поздовжній профіль річки – це графік зміни відміток дна русла або рівня води по довжині річки. Різниця висот двох будь-яких точок водної поверхні по довжині річки називається падінням (Н). Відношення величини падіння до довжини ділянки (L) називається похилом річки (І). Виділяють 4 основних типи поздовжніх профілів: профіль рівноваги; прямолінійний профіль; скидовий профіль; сходовий профіль.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54  Наверх ↑

Кращі книги