Розділи

Тема 10. Баричне поле і вітер. Баричне нівелювання. Вітер, його утворення. Роза вітрів.

БАРИЧНЕ ПОЛЕ І ВІТЕР.

1. Поняття про баричне поле. Карти баричної топографії.

2. Баричні системи.

3. Вітер, його утворення і рух. Місцеві вітри

4. Поняття про атмосферний фронт.

1. Поняття про баричне поле. Карти баричної топографії.

Будь-який газ здійснює тиск на обмежуючи його стінки, тобто діє на ці стінки з деякою силою тиску. Чисельну величину цієї сили тиску, віднесену до одиниці площі називають тиском. Атмосферне повітря також здійснює тиск як в вертикальному, такі в горизонтальному напрямках і постійно змінюється. Розподіл атмосферного тиску називають баричним полем. Спостереження за зміною атмосферного тиску здійснюються на метеорологічних станціях. Тиск вимірюється барометрами: ртутним та анероїдом (рис.10.1, 10.2)

Ртутний чашковий барометр точніший, ніж анероїд. Для безперервного запису атмосферного тиску використовують барограф з добовим або тижневим годинниковим механізмом (рис.10.3)

 

Тиск є величина скалярна і виражається числовим значенням вираженим в мб, мм.рт.ст.,гпа. Як кожне скалярне поле його можна наглядно уявити у просторі поверхнями рівних значень атмосферного тиску (ізобаричними поверхнями). Кожна ізобарична поверхня в різних своїх точках в кожен момент знаходиться на різних висотах над рівнем моря і змінюється в часі. Щоб слідкувати за змінами баричного поля, в практиці служби погоди, щодня складаються карти баричної топографії (абсолютні і відносні).

На карту абсолютної баричної топографії наносять висоти визначеної ізобаричної поверхні над рівнем моря в певний час. На карту відносної баричної топографії наносять висоти певної ізобаричної поверхні, але не від рівня моря, а від іншої ізобаричної поверхні яка розташована нижче. Висоти між цими поверхнями називаються відносними , а проведені по ним ізогіпси – відносними ізогіпсами.

В метеорології існує поняття баричної (барометричної) сходинки. Барична сходинка - це відстань між двома рівнями тиску (ізобаричними поверхнями) в атмосфері, які різняться на одиницю тиску. По суті це є відносна висота однієї ізобаричної поверхні над іншою, яка залежить від температури повітря. Чим вища температура, тим більша буде величина баричної сходинки. По розподілу на карті відносних висот можна судити про розподіл середніх температур між двома ізобаричними поверхнями. Чим більша відносна висота, тим вище температура шару.

 Крім карт баричної топографії прийнято зображати баричне поле на рівні моря за допомогою ізобар (ліній рівного тиску). Кожна ізобара є слідом перетину якоїсь ізобаричної поверхні з рівнем моря. Для цього наносять на географічну карту величини атмосферного тиску виміряного в один і той же час і приведені до рівня моря. На карті проводять ізобари (лінії, що з’єднують точки з однаковим атмосферним тиском). На карті можна виділити області підвищеного і пониженого тиску, а також місця згущення і розрідження ізобар. Імовірно, що при згущенні ізобар тиск в просторі змінюється скоріше, в іншому випадку повільніше. Зміну тиску в горизонтальному напрямку можна визначити за допомогою горизонтального баричного градієнта.

Горизонтальним баричним градієнтом тиску – називають зміну тиску на одиницю відстані в горизонтальному напрямку в сторону зменшення. Там де ізобари згущені, зміна тиску на одиницю відстані буде більше, отже більший і горизонтальний баричний градієнт і навпаки, де ізобари розріджені – баричний градієнт менший.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54  Наверх ↑

Кращі книги