Розділи

141 . Фасетний метод класифікації.

Фасетний метод класифікації. Фасетний метод класифікації передбачає паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому не передбачається жорсткої класифікаційної структури і наперед побудованих кінцевих угруповань. Класифікаційні угруповання формуються шляхом комбінації взятих із відповідних фасетів. Послідовність розташування фасетів під час утворення класифікаційного угруповання задається фасетною формулою. Кількість фасетних формул визначається можливими поєднаннями ознак.

До класифікатора, побудованого з використанням фасетного методу класифікації, пред’являються такі вимоги:

1.Повинен дотримуватись принцип неперетину фасету, тобто склад ознак одного фасету не повинен повторюватись в інших фасетах цього ж класу;

2.До складу класифікатора повинні бути включені лише такі фасети, які необхідні для вирішення конкретних задач.

Основною перевагою класифікації з використанням фасетного методу є гнучкість структури її побудови. Зміни в будь-якому з фасетів не спричиняють суттєвого впливу на всі інші. Більша гнучкість класифікації обумовлює легкість її пристосування до змін характеру задач, для вирішення яких вона створювалась. У фасетній класифікації з’являється можливість агрегації об’єктів і здійснення інформаційного пошуку за будь-яким поєднанням фасетів.

Недоліком фасетного методу класифікації є неповне використання місткості, нетрадиційність, а інколи і складність використання.

142. Функціональна частина ІС обліку, її характеристика

Функціональна частина інформаційної системи реалізує розв’язання задач предметної сфери. У функціональній системі виокремлюють підсистеми, склад яких для кожного рівня свій.

Підсистема — це сукупність компонентів системи, виокремлених за певною ознакою. Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління.

Основні принципи виокремлення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач):

-відносна самостійність кожної з них;

-наявність відповідного набору функцій і функціональних задач із чітко виявленою локальною ціллю функціонування;

-мінімізація складу елементів, що входять у підсистему.

В основі інформаційної системи бухгалтерського обліку лежать розв’язання облікових задач, об’єднаних у комплекси, які виконують окремі ділянки обліку. Комплекс задач характеризується визначеним економічним змістом, веденням затверджених синтетичних рахунків, первинними та зведеними документами, взаємопо­в’язаними алгоритмами розрахунків, а також методичними матеріалами й нормативними документами конкретної ділянки обліку.

Інформаційна система бухгалтерського обліку традиційно охоплює такі підсистеми: 

облік основних засобів та нематеріальних активів;

облік матеріальних цінностей;

облік праці та заробітної плати;

облік готової продукції та її реалізації;

облік фінансово-розрахункових операцій;

облік витрат на виробництво;

-зведений облік та складання звітності.

Взаємозв’язок комплексів облікових задач закладено в самій методології бухгалтерського обліку, системі ведення рахунків і виконання проводок, де кожна господарська операція відображається двічі: у кредиті одного рахунку та дебеті іншого.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66  Наверх ↑

Кращі книги