Розділи

87.Системи підтримки прийняття рішень (СППР).

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) (Decision Support System- DSS) – інформаційні системи третього покоління. СППР являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень у складних ситуаціях із розробкою та прийняттям рішень.

Під СППР розуміють інтерактивну прикладну систему, що забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різних галузей діяльності. Іншими словами це системи, що допомагають керівнику приймати рішення.

Існує велике різномаїття визначень систем підтримки прийняття рішень, їх форм, розмірів, типів СППР. Однак майже всі із них характеризуються структурою, що містить 3 основні компоненти:

підсистему інтерфейсу користувача, який допомагає особі, що приймає рішення проводити діалог із системою, використовувати різні програми введення, формати, технології виведення;

підсистему управління БД, призначену для зберігання, керування, вибору, відображення та аналізу даних;

підсистему управління базою моделей, яка містить набір моделей для забезпечення відповідей на множину запитів користувачів, для розв’язування задач, аналізу чутливості та інших аналітичних задач.

Ці три компоненти становлять основу класичної структури СППР, завдяки якій останні відрізняються від інших типів інформаційних систем.

88. Системний (комплексний) підхід щодо створення інформаційної системи.

У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний та системний.

При системному підході економічний об’єкт розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси.

Системний підхід має такі принципи:

1) кінцевої мети – абсолютний пріоритет кінцевої (глобальної) мети;

2) єдності – розгляд системи як цілого, так і сукупності частин (елементів);

3) зв’язності – розгляд будь-якої частини разом з її зв’язками з оточенням;

4) модульної побудови – корисно виділяти модулі в системі та розглядати її як сукупність модулів;

5) ієрархії – корисно вводити ієрархію частин (елементів) і (чи) їх ранжування;

6) функціональності – спільний розгляд структури і функцій з пріоритетом функцій над структурою;

7) розвитку – врахування змін системи, її здатність до розвитку, розширення, заміни частин, нагромадження інформації;

8) децентралізації – поєднання рішень, які приймаються, та керування централізацією і децентралізацією;

9) невизначеність – врахування невизначеностей та випадковостей у системі.

Характерними ознаками системного (комплексного) підходу є: одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач; максимальна типізація та стандартизація рішень; багатоаспектне уявлення про структуру інформаційної системи як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх розробка; ключова роль баз даних; локальне впровадження та збільшення функціональних задач.

Задачею системного підходу до створення інформаційної системи є розробка всієї сукупності методологічних і соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

У методологічному відношенні системний підхід базується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості об’єктів, що вивчаються, їх внутрішній активності та динамізмі. В розвитку системних розробок виділяють три напрямки: загальну теорію систем, математичну теорію системи і теорію складних систем.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 
25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 
50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66  Наверх ↑

Кращі книги