Розділ ІІ. Показники фінансового стану підприємства
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об’єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства — акціонерів, банків, податкових адміністрацій — свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Ясна річ, що в доброму фінансовому стані заінтересоване передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану залежить економічна перспективапідприємства.
2.1.Показники оцінки майнового стану
Показник суми наявних у підприємства господарських коштів дає узагальнену вартісну оцінку активів балансу підприємства. У літературних джерелах найчастіше трапляється трактування зростання цього показника як вказівки на збільшення майнового потенціалу підприємства.
Зростання показника питомої ваги активної частини основних засобів у динаміці розцінюється як позитивна тенденція. Цей показник розраховується:
Коефіцієнти зносу та придатності характеризують частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості та відображають частку вартості основних засобів, що залишилася до списання в наступних періодах.
Коефіцієнти оновлення та вибуття відображають, яку части ну наявних на кінець звітного періоду основних засобів становить нові основні засоби та яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причин зносу та з інших причин.
2.2. Показники ліквідності та платоспроможності
У процесі фінансового аналізу активи підприємства та їхня структура вивчаються як з погляду участі у виробництві, так і з погляду оцінки їхньої ліквідності. Оцінюючи ліквідність активів підприємства та його платоспроможність, обчислюють такі основні показники: величину власних оборотних коштів (робочий, функціонуючий капітал), коефіцієнти абсолютної, швидкої (проміжної) та загальної (поточної) ліквідності, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів, частку оборотних коштів у активах, частку запасів у поточних активах, частку власних оборотних коштів у покритті запасів та ін.
Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чистий робочий (функціонуючий) капітал підприємства, або величину власних оборотних коштів.
Позитивне значення показника свідчить про здатність підприємства сплатити поточні борги і про наявність фінансових ресурсів для розширення діяльності та інвестування. Оптимальна величина показника залежить від сфери діяльності, тому необхідно його порівняти з аналогічним показником інших підприємств. Але в будь-якому разі зростання цього показника розглядається як позитивна тенденція.
Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) дає загальну оцінку ліквідності активів, відображаючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство розглядається як таке, що успішно функціонує. Значення показника більше за 2 свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Коефіцієнт розраховується за формулою:
Коефіцієнт швидкої ліквідності (має ще назву показник «кислотного тесту») на відміну від попереднього враховує якість активів і є точнішим показником ліквідності, оскільки за його розрахунку враховуються найліквідніші поточні активи (запаси не враховуються). У літературі часто трапляється орієнтовне найменше значення показника — 1, але ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, слід звертати увагу на фактори, що обумовили його зміну. Якщо зростання показника сталося через збільшення дебіторської заборгованості, то це навряд чи характеризуватиме діяльність підприємства з позитивного боку. Коефіцієнт розраховується за формулою:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує ту частину короткострокової заборгованості, яку підприємство має можли¬вість погасити негайно, і є найжорсткішим критерієм ліквідності підприємства. Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Не менше 20 % поточних зобов'язань підприємство мусить погашати на першу вимогу.
2.3. Показники, які характеризують структуру капіталу
та фінансову незалежність
З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, рівнем залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позичковий капітал. Співвідношення між цими величинами дає змогу оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.
Основними коефіцієнтами, які використовуються за аналізу довгострокової платоспроможності підприємства та характеризують фінансову незалежність і структуру капіталу, є коефіцієнти автономії (незалежності, концентрації власного капіталу), концентрації позичкового капіталу, фінансової залежності, фінансової стабільності, заборгованості, фінансового левериджу, покриття процента, маневреності власного капіталу та ін.
Коефіцієнт концентрації власного капіталу визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у його майно та характеризує незалежність підприємства від позичкових коштів. Що вищим є значення цього показника, то більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від кредиторів.
Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу є доповненням до коефіцієнта концентрації власного капіталу: їх сума дорівнює одиниці. Показник характеризує частку позичкових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Що нижчий цей показник, то менша заборгованість підприємства, то стійкіший його стан. Зростання коефіцієнта в динаміці означає збільшення частки позичкових коштів у фінансуванні підприємства.
Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта незалежності. Його зростання в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги позичкових коштів у фінансуванні підприємства.
Перевищення власних коштів над позичкові свідчить про те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і є відносно незалежним від зовнішніх фінансових джерел. Якщо коефіцієнт фінансової стабільності менший за 1, потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності.
Коефіцієнт заборгованості відображає, скільки позичених коштів припадає на одиницю власних коштів, укладених у активи підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості.
Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Зростання коефіцієнта в динаміці свідчить про зростання фінансового ризику, тобто про можливість утрати платоспроможності.
2.4. Показники ділової активності
Наступна група показників — показники ділової активності дають змогу оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує кошти. До цієї групи належать показники оборотності, які мають велике значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.
Коефіцієнт оборотності активів (трансформації капіталу, ресурсовіддачі) характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних у нього ресурсів незалежно від джерела їх залучення та відображає, скільки разів за рік здійснюється пов¬ний цикл виробництва й обороту, або скільки одиниць реалізова¬ної продукції припадає на кожну одиницю активів.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, укладені в розрахунки, тобто скільки разів ця заборгованість утворюється та погашається протягом року. Що більша кількість оборотів, то ліпше. Використовуючи цей коефіцієнт, діленням тривалості звітного періоду (в разі аналізу даних за рік беремо для розрахунку 360 днів) на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обчислюємо значно наочніший показник - тривалість обороту дебіторської заборгованості в днях (період інкасації), що він показує час, протягом якого дебіторська заборгованість перетвориться в грошові кошти.
Слід зазначити, що в такий спосіб обчислюються показники тривалості обороту в днях за розрахунку періоду оборотності кредиторської заборгованості та виробничих запасів. Поділивши тривалість звітного періоду на коефіцієнт оборотності запасів, отримаємо кількість днів, необхідну на один оборот, або матимемо інформацію, через скільки днів необхідно здійснювати поповнення запасів для збереження поточного рівня продажу.
Поділивши тривалість звітного періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, отримаємо середню кількість днів, протягом яких підприємство оплачує рахунки кредиторів. Порівнювання термінів погашення дебіторської і кредиторської заборгованості дає змогу зробити висновки про платоспроможність підприємства. Перевищення терміну погашення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про погіршання платоспроможності підприємства.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відображає, скільки підприємству треба буде оборотів для сплати виставлених йому рахунків.
Коефіцієнт оборотності запасів показує, як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажу. Що вищий цей коефіцієнт, то швидше обертаються запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду, проти коефіцієнта, розрахованого на початку звітного періоду, свідчить про зменшення швидкості оборотності запасів, тобто про зниження ефективності їх використання.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу відображає обсяг реалізованої продукції, що припадає на одиницю власного капіталу, авансованого у виробництво. З фінансового погляду він характеризує швидкість обороту вкладеного капіталу. Якщо значення показника занадто високе (що означає значне перевищення рівня реалізації над вкладений капітал), це тягне за собою збільшення кредитних ресурсів та можливість досягнення тієї межі, за якою кредитори починають брати більшу участь у діяльності підприємства, ніж його власник. Низький показник свідчить про іммобілізацію частини власних коштів. У цьому разі показник оборотності власного капіталу вказує на необхідність вкладення власних коштів у інше, більш сприятливе за даних умов джерело доходів.
Ефективність використання основних засобів характеризується показником фондовіддачі, який відображає, скільки реалізованої продукції припадає на одиницю коштів, укладених в основні засоби. Величина показника значно змінюється залежно від особливостей галузі та її капіталомісткості. Тому цей показник слід порівнювати із середньогалузевим. Однак у будь-якому разі зростання показника фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних засобів, а його низький рівень про недостатній обсяг реалізації або про занадто високий рівень вкладень у ці види активів.
Операційний цикл -це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої із цих запасів продукції. Показник тривалості операційного циклу відображає, скільки днів (у середньому) потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства, тобто протягом якого часу грошові кошти будуть зв'язані в матеріально-виробничих запасах.
Показник тривалості фінансового циклу демонструє, що фінансовий цикл коротший за операційний за рахунок кредиторської заборгованості, наявної у підприємства.
2.5. Показники прибутковості підприємства
У процесі аналізу фінансового стану розраховується також група показників прибутковості, досліджується процес формування і використання прибутку. Визначається, як змінюються протягом певного періоду значення валового та чистого прибутку, розглядаються фактори, що впливають на ці зміни. Крім того, вивчається вплив на валовий та чистий прибуток таких показників, як дохід (виручка) від реалізації продукції, сума непрямих податків, собівартість реалізованої продукції, а також фінансових результатів від операційної діяльності, надзвичайних доходів і витрат тощо.
Прибутковість підприємства також характеризується комплексом показників.
Коефіцієнт рентабельності активів (усього капіталу) відображає, скільки прибутку за рік отримано на кожну одиницю коштів, укладених у підприємство, незалежно від джерела їх залучення. Показник є одним з найважливіших індикаторів конкурентоспроможності підприємства. Під час аналізу його порівнюють із середньогалузевим.
Коефіцієнти рентабельності реалізації 1 і 2 відрізняються один від одного тим, що перший відображає, скільки валового, а другий — скільки чистого прибутку міститься в кожній грошовій одиниці реалізованої продукції.
Коефіцієнт рентабельності основної діяльності показує співвідношення отриманого прибутку від реалізації та витрат на виробництво продукції, виробництво і реалізація якої є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходів.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу відображає, скільки грошових одиниць чистого прибутку «заробила» кожна грошова одиниця, інвестована власниками підприємства, тобто дає змогу визначити ефективність використання капіталу та порівняти цей показник з можливим прибутком від вкладання цих коштів у інші джерела доходу (наприклад у цінні напери).
Показник періоду окупності власного капіталу є оберненим до попереднього і визначає, через скільки років капітал, авансований у діяльність підприємства, повернеться власнику за рахунок отримуваного підприємством прибутку.
Група показників акціонерного капіталу (ринкової активності, прибутковості акцій) характеризує становище підприємства на ринку цінних паперів.
Показник доходу на акцію відображає розмір доходу, що припадає на одну просту акцію. Саме цей показник та показник дивідендів на одну просту акцію істотно впливають на ринкову ціну акцій і розраховуються за складання річної звітності.
Коефіцієнт рентабельності акції характеризує процент повернення капіталу, вкладеного в акції підприємства.
Показник цінності акції служить індикатором попиту на акції підприємства, бо відображає, скільки саме згодні сплатити інвестори за одиницю прибутку на акцію. Зростання коефіцієнта в динаміці свідчить про те, що інвестори очікують швидкого зростання обсягів прибутку підприємства.
Дивідендний дохід указує на частку чистого прибутку, що сплачується акціонерам у вигляді дивідендів. Значення коефіцієнта залежить від інвестиційної політики підприємства.
Методику розрахунку деяких показників ринкової активності викладено в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» та в П(С)БО 24 «Прибуток на акцію».
Вивчаючи питання «Комплексна оцінка фінансового стану підприємства», слід зазначити, що для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найзагальніших показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.
Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства, зокрема, можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Показниками та факторами незадовільного фінансового стану можуть бути: не ефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві. До найзагальніших показників комплексної оцінки фінансового стану належать показники дохідності га рентабельності. Важливе значення має аналіз структури доходів підприємства й оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. При цьому важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з факторами, що впливають на нього, бо це полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях. Аналізуючи фінансовий стан підприємства, необхідно враховувати таке:
відносні показники дають змогу зосередити увагу на «точках» успіху чи невдач у діяльності конкретного підприємства, але не завжди зроблені на цій підставі висновки щодо боротьби з конкурентами є беззаперечними;
перед тим як зробити будь-які висновки, потрібно ретельно проаналізувати як верхню частину певного відносного показника (чисельник), так і його нижню частину (знаменник);
фінансовому аналітику слід пам'ятати, що значення показника набуває реального змісту лише в порівнянні з галузевими стандартами та відповідними показниками даного підприємства за попередні періоди або з раніше наміченими орієнтирами, тобто в динаміці.
Залежно від мети та завдань аналізу аналітик у кожному конкретному випадку може самостійно вибирати оптимальний, на його думку, комплекс показників оцінки фінансового стану. Усі показники перебувають у тісному взаємозв'язку. Тому оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу коефіцієнтів з урахуванням впливу на них різних факторів.